Вертинский Александр (fb2)




ВЕРТИНСЬКИЙ Олександр Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Співак, композитор, поет.

З родини службовців.

Народився 9 (21) березня 1889 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 21 травня 1957 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив 1-у Київську класичну гімназію (1898-1906).

Служив добровольцем у діючій армії під час першої світової війни, отримав поранення (1915).

Лауреат Державної премії СРСР (1951).

Гімназистом брав участь в любительських спектаклях, виступав у ролі статиста в київському Со-

ловцівському театрі.

В Московський художній театр нашого земляка не прийняли на тій підставі, що у нього «не той»

акцент.

В. починає виконувати власноруч написані пісні і досягає неабиякого успіху, виступаючи в кабаре

«Жар-птиця», Мамоновському (1914) та Петровському (1915) театрах мініатюр. Популярного бар-

да запрошують… зніматися в кіно – тоді ще німому. На рахунку співака – ролі в фільмах «Король

без корони», «От рабства к воле» (обидва – 1916). А згодом В. уже грає на професійній сцені – в

драматичному театрі «Алітор».

В. продовжує і кар‘єру співака. Шалену популярність мають написані ним десятки, якщо не сотні, шлягерів – серед яких безперечними лідерами чи не до сьогодні є «Папуга Флобер», «Кокаїнет-

ка», «Мадам, уже падає листя», «Фіалковий негр», «Прощальна вечеря» «Жовтий ангел», «В си-

ньому й далекому океані», «Божевільний шарманщик», «Ваші пальці пахнуть ладаном».

Після Жовтневої революції залишив Москву. Протягом двох років виступав в Києві, Одесі, Севас-

тополі, Ялті.

Доки врешті-решт, мабуть, тому, що вона була найближче, не емігрував до Туреччини (1919). Жив

також в Польщі, Франції (1927-1933), Китаї (1935-1943). Весь час гастролював – по США, Лівану, Єгипту, європейських країнах.

Видрукував збірники «Пісеньки» (1930, Харбін), «Пісні та вірші» (1938, Париж).

Уже після смерті вийшли мемуари «Чверть віку без Батьківщини» (1962) та книга новел «Сила пі-

сні» (1964).

В 1943 р. наш земляк повернувся на уже соціалістичну батьківщину. Жити випало у Москві. В. ак-

тивно знімається в кіно – «Змова приречених» (1950), «Анна на шиї» (1954). І ще активніше, кори-

стуючись шаленою популярністю, виступає на естраді.

У м. Москві (РФ) на будинкові, де В. прожив останні 14 років, встановлено меморіальну дошку

(2008).

Міськрада м. Бендери (Молдова) прийняла рішення про спорудження у місті пам’ятника нашому

землякові (2008).

Серед друзів та близьких знайомих В. – Ф. Шаляпін, В. Маяковський, С. Лифар, О. Осьмьоркін, К.

Подревський (київський товариш, автор слів відомої пісні «Дорогою довгою») та ін.


***

Я – ВПЕРТИЙ ХОХОЛ

, з життєвого кредо О. Вертинського

Я впертий хохол, свого доможуся. За всiєї своєї хохляцької лiнiї я – молодець!

ЧУДОВО ПРОКИНУТИСЯ ОДНОМУ, романс О. Вертинського «Без жінок»

Как хорошо без женщины, без фраз,

Без горьких слов и сладких поцелуев,

Без этих милых слишком честных глаз,

Которые вам лгут и вас еще ревнуют!

Как хорошо без театральных сцен,

Без длинных «благородных» объяснений,

Без этих истерических измен,

Без этих запоздалых сожалений.

И как смешна нелепая игра,

Где проигрыш велик, а выигрыш ничтожен,

Когда партнеры ваши – шулера,

А выход из игры уж невозможен!

Как хорошо проснуться одному

В своем веселом холостяцком флэте

И знать, что вам не нужно никому

Давать отчеты, никому на свете!

Как хорошо с приятелем вдвоем

Сидеть и пить простой шотландский виски

И, улыбаясь, вспоминать о том,

Что с этой дамой вы когда-то были близки.

А чтобы проигрыш немного отыграть,

С ее подругою – затеять флирт невинный

И как-нибудь уж там застраховать

Простое самолюбие мужчины.

СКАЖИ, ЩО ЦЕ ЖАРТ, пісня О. Вертинського «Ти заспокой мене»

Ты успокой меня, скажи что это шутка,

Что ты по-прежнему, по-старому моя.

Не покидай меня, мне бесконечно жутко,

Мне так мучительно, так страшно без тебя.

Но ты уйдешь холодной и далекой,

Укутав сердце в шелк и шиншилла.

Не покидай меня, не будь такой жестокой

Пусть мне покажется, что ты еще моя!


НЕ ШКОДА НІЧОГО, пісня О. Вертинського «Ваші пальці»

Ваши пальцы пахнут ладаном,

А в ресницах спит печаль.

Ничего теперь не надо нам,

Никого теперь не жаль.

И когда Весенней Вестницей

Вы пойдете в дальний край,

Там Господь по белой лестнице

Поведет Вас в светлый рай.

Тихо шепчет дьякон седенький,

За поклоном бьет поклон

И метет бородкой реденькой

Вековую пыль с икон.

Ваши пальцы пахнут ладаном,

А в ресницах спит печаль.

Ничего теперь не надо нам,

Никого теперь не жаль.


ПАЛКА УКРАЇНСЬКА ФАНТАЗІЯ, зі спогадів О. Вертинського

Усі українські господині були великими майстринями з приготування всякого роду наливок і

настоянок, відмінно варили і готували українську ковбасу. Найстарша з маминих