ВЕРТИНСЬКИЙ Олександр Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Співак, композитор, поет.
З родини службовців.
Народився 9 (21) березня 1889 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 21 травня 1957 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив 1-у Київську класичну гімназію (1898-1906).
Служив добровольцем у діючій армії під час першої світової війни, отримав поранення (1915).
Лауреат Державної премії СРСР (1951).
Гімназистом брав участь в любительських спектаклях, виступав у ролі статиста в київському Со-
ловцівському театрі.
В Московський художній театр нашого земляка не прийняли на тій підставі, що у нього «не той»
акцент.
В. починає виконувати власноруч написані пісні і досягає неабиякого успіху, виступаючи в кабаре
«Жар-птиця», Мамоновському (1914) та Петровському (1915) театрах мініатюр. Популярного бар-
да запрошують… зніматися в кіно – тоді ще німому. На рахунку співака – ролі в фільмах «Король
без корони», «От рабства к воле» (обидва – 1916). А згодом В. уже грає на професійній сцені – в
драматичному театрі «Алітор».
В. продовжує і кар‘єру співака. Шалену популярність мають написані ним десятки, якщо не сотні, шлягерів – серед яких безперечними лідерами чи не до сьогодні є «Папуга Флобер», «Кокаїнет-
ка», «Мадам, уже падає листя», «Фіалковий негр», «Прощальна вечеря» «Жовтий ангел», «В си-
ньому й далекому океані», «Божевільний шарманщик», «Ваші пальці пахнуть ладаном».
Після Жовтневої революції залишив Москву. Протягом двох років виступав в Києві, Одесі, Севас-
тополі, Ялті.
Доки врешті-решт, мабуть, тому, що вона була найближче, не емігрував до Туреччини (1919). Жив
також в Польщі, Франції (1927-1933), Китаї (1935-1943). Весь час гастролював – по США, Лівану, Єгипту, європейських країнах.
Видрукував збірники «Пісеньки» (1930, Харбін), «Пісні та вірші» (1938, Париж).
Уже після смерті вийшли мемуари «Чверть віку без Батьківщини» (1962) та книга новел «Сила пі-
сні» (1964).
В 1943 р. наш земляк повернувся на уже соціалістичну батьківщину. Жити випало у Москві. В. ак-
тивно знімається в кіно – «Змова приречених» (1950), «Анна на шиї» (1954). І ще активніше, кори-
стуючись шаленою популярністю, виступає на естраді.
У м. Москві (РФ) на будинкові, де В. прожив останні 14 років, встановлено меморіальну дошку
(2008).
Міськрада м. Бендери (Молдова) прийняла рішення про спорудження у місті пам’ятника нашому
землякові (2008).
Серед друзів та близьких знайомих В. – Ф. Шаляпін, В. Маяковський, С. Лифар, О. Осьмьоркін, К.
Подревський (київський товариш, автор слів відомої пісні «Дорогою довгою») та ін.
***
Я – ВПЕРТИЙ ХОХОЛ
, з життєвого кредо О. Вертинського
Я впертий хохол, свого доможуся. За всiєї своєї хохляцької лiнiї я – молодець!
ЧУДОВО ПРОКИНУТИСЯ ОДНОМУ, романс О. Вертинського «Без жінок»
Как хорошо без женщины, без фраз,
Без горьких слов и сладких поцелуев,
Без этих милых слишком честных глаз,
Которые вам лгут и вас еще ревнуют!
Как хорошо без театральных сцен,
Без длинных «благородных» объяснений,
Без этих истерических измен,
Без этих запоздалых сожалений.
И как смешна нелепая игра,
Где проигрыш велик, а выигрыш ничтожен,
Когда партнеры ваши – шулера,
А выход из игры уж невозможен!
Как хорошо проснуться одному
В своем веселом холостяцком флэте
И знать, что вам не нужно никому
Давать отчеты, никому на свете!
Как хорошо с приятелем вдвоем
Сидеть и пить простой шотландский виски
И, улыбаясь, вспоминать о том,
Что с этой дамой вы когда-то были близки.
А чтобы проигрыш немного отыграть,
С ее подругою – затеять флирт невинный
И как-нибудь уж там застраховать
Простое самолюбие мужчины.
СКАЖИ, ЩО ЦЕ ЖАРТ, пісня О. Вертинського «Ти заспокой мене»
Ты успокой меня, скажи что это шутка,
Что ты по-прежнему, по-старому моя.
Не покидай меня, мне бесконечно жутко,
Мне так мучительно, так страшно без тебя.
Но ты уйдешь холодной и далекой,
Укутав сердце в шелк и шиншилла.
Не покидай меня, не будь такой жестокой
Пусть мне покажется, что ты еще моя!
НЕ ШКОДА НІЧОГО, пісня О. Вертинського «Ваші пальці»
