ВЕРНАДСЬКИЙ Іван Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Економіст, перекладач.
З медичної родини. Батько, Вернадський Вас., – військовий лікар; син, Вернадський Вол., –
академік.
Народився 26 травня (7 червня) 1821 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 27 березня (8 квітня) 1884 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург
РФ). Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Навчався в повітовому духовному училищі, одній з Київських гімназій, на філософському
факультеті Київського університету (1837-1841).
Викладав в Кам’янець-Подільській, 2-й Київській гімназіях, Київському (1846-1849) та
Московському (1850-1856) університетах, Головному педагогічному інституті (1857-1859),
Олександрійському ліцеї (1861-1868), був управляючим харківською конторою Державного банку
(1868-1876), асновником і редактором журналів «Економічний дороговказ» (1857-1861),
«Економіст» (1858-1865), «Біржовий дороговказ» (1877-1879). Мав намір видавати ліберальну
газету в Петербурзі, проте уряд йому не дозволив.
Член російського Вільного економічного товариства.
Прихильник невтручання держави у приватну ініціативу, обстоював вільну конкуренцію, доводив, що протекціонізм суперечить природним економічним законам.
Друкувався в газетах «Санкт-Петербурзькі відомості», «Московські відомості», журналі
«Російський вісник».
Перу нашого земляка належать праці з статистики, політекономії, історії економічної думки,
митно-тарифної політики. Серед найвідоміших – «Нарис теорії потреб» (1847), «Критично-
історичне дослідження про італійську політико-економичну літературу до початку XIX ст.» (1849),
«Політична рівновага і Англія» (1855), «Романський початок і Наполеоніди» (1855), «Нарис історії
політичної економії» (1858), «З приводу статистичних конгресів і адміністративної статистики
взагалі» (1863), «Про обмін і торгівлю» (1865).
Переклав доробки Л. Тенгоборського «Про продуктивні сили Росії» (1854-1858), Г. Шторха «Курс
політичної економії» (1881).
Серед друзів та близьких знайомих В. – Т. Шевченко, П. Куліш, М. Максимович, Г. Квітка-
Основ’яненко, М. Максимович, О. Алчевський, А. Білий, С. Булгаков, О. Шпенглер, А. Моруа, В.
Іванов, З. Гіппіус, Д. Мережковський, Є. Трубецькой, Р. Ролан, Б. Савенков, П. Флоренський та ін.
***
ВАРТІСТЬ ВИЗНАЧАЄ ПРАЦЯ
, з наукового кредо
І. Вернадського
Вартість визначається працею, а не придатністю.
СЕРБСЬКА МОВА НАГАДУЄ УКРАЇНСЬКУ, з листа І. Вернадського М. Максимовичу від 3
лютого 1844 р.
Найчудовіше для слов’янина – перебування тут (у Берліні – авт.) Вуки Степановича Караджича, який приїхав сюди з сином колишнього сербського князя Мілоша Обреновича і днями їде до свого
сімейства у Відні.
Я був у нього з росіянином Джунковським, котрий і познайомив мене з ним. Поважний дідусь
полонив мене своєю простодушністю і відвертістю. Його сербська мова нагадує щось українське, а
риси обличчя ще більш вводять Вас в цю оману.
Він любить наше товариство й із задоволенням бував на наших ...вечірках. Від нього я дізнався
характеристику і оцінку здібностей багатьох слов’янських письменників. Майже всіх нас він
особисто і добре знає: взагалі в розмовах з ним я знаходив багато приємності.
Екземпляр Вашої «Історії Російської Словесності» був мною переданий йому, і він прийняв його з
особливою подякою.
ОБСТОЮВАВ КОНЦЕНТРАЦІЮ КАПІТАЛУ, з розвідки І. Прокопенка «Розвиток
політекономії в Україні»
І. Вернадський захищає буржуазні відносини, стає прихильником великого виробництва і
великого капіталу, які уможливлюють науково-технічний прогрес. Позитивно оцінюючи процес
концентрації капіталу і виробництва, він однозначно негативно ставиться до великої земельної
власності. На той час така власність була майже виключно поміщицькою, та І. Вернадський як
буржуазний економіст пропагує її пристосування до «раціональних», тобто капіталістичних форм
господарювання.
Як прихильник класичної школи в політичній економії І. Вернадський заперечував протекціонізм, втручання держави у приватну ініціативу, наголошував на позитивних аспектах вільної
конкуренції.
Значне місце в дослідженнях І. Вернадського займає проблема праці. Вчений визнає її «головним і
єдиним
