ВАСИЛЕНКО Володимир Харитонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Лікар. Один з фундаторів гастроентерології; засновник першого науково-дослідного інституту
гастроентерології на теренах СРСР.
З міщанської родини.
Народився 25 травня (6 червня) 1897 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 19 грудня 1987 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ ). Похований на Кунцівському
цвинтарі.
Закінчив Київський медичний інститут (1922).
Працював викладачем у вузах Києва (1922-1943), був головним терапевтом Північнокавказького і
1-го Українського фронтів (1943-1944), завідуючим кафедрами Львівського (1944-1948), 1-го
Московського (з 1948) медичних інститутів, лікарем (1948-1950), головним терапевтом 4-го
Головного управління при міністерстві охорони здоров’я СРСР (1950-1974), директором
Всесоюзного науково-дослідного інституту гастроентерології (1967-1974).
Був головним редактором журналу «Клінічна медицина», відповідальним редактором «Малої
медичної енциклопедії».
Дійсний член академії медичних наук СРСР (1957).
Лауреат Державної премії СРСР (1979).
Герой Соціалістичної Праці (1967).
Кавалер трьох орденів Леніна, орденів Жовтневої Революції, Червоного Прапору, Трудового
Червоного Прапору, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, низки медалей.
Голова Московського терапевтичного товариства (1969-1987).
Як вчений дебютував книгою «Матеріали про обмін речовин при хронічній недостатності
кровообігу» (1940).
Потім настала черга наступних доробків: «Крупозне запалення легенів» (1947), «Внутрішні
хвороби» (1951).
Всього перу нашого земляка належить близько 200 наукових праць, серед яких 15 монографій.
В. спеціалізувався на проблемах кардіології. Разом з М. Стражеско запропонував нову
класифікацію недостатності кровообігу (1935).
Розвинув вчення про міокардіодістрофії та пороки серця.
Вніс значний внесок в актуальні обміну речовин, гастроентерології, патології нирок, травлення, легеневої системи.
Вперше описав метаболічний алкалоз, який розвивається при хронічній недостатності кровообігу
Репресований у так званій «справі лікарів» (1953). Після смерті Й. Сталіна реабілітований.
У 1-му Московському медичному інституті функціонує меморіальний кабінет нашого земляка, тут
також встановлено його бюст.
Серед друзів та близьких знайомих В. – А. Воробйов, О. Богомолець, М. Стражеско, В. Баранов, С.
Карпай, Д. Яновський, М. Авіосор, П. Єгоров, А. Пелещук, Є. Ліхтенштейн та ін.
***
АНАТОМІЯ ЖИВИХ
, з наукового кредо В. Василенка
На наших очах відбувається відродження патологічної анатомії для практичної медицини: тоді як
раніше вона була анатомією мертвих, тепер – і живих.
«УБИВЦІ» У БІЛИХ ХАЛАТАХ, з книги М. Зеньковича «Замахи та інсценіровки: від Леніна до
Єльцина»
Коли Тимашук увійшла до кабінету Єгорова, там знаходилися академік Виноградов і професор
Василенко.
Першому вже виповнилося шістдесят років. Він був старожилом «Кремлівки» – з 1934 року
завідував терапевтичним відділенням. Володимир Харитонович Василенко теж був добре відомий
високопоставленим пацієнтам.
– А ось і Лідія Феодосівна, – сказав Єгоров, побачивши Тимашук. – Сідаєте, будь ласка.
Петро Іванович відрізнявся винятковою ввічливістю і галантними манерами.
– Нас чекає виліт на Валдай, – сказав він, поглянувши на годинник. – Товариш Сталін
стурбований станом здоров’я Андрія Олександровича Жданова. Нам виділено спеціальний літак.
...Через два дні, шостого вересня, її знову піддали «опрацьовуванню». Були присутні академік
Виноградов, професор Василенко, лікар Майоров і патологоанатом Федоров – всі, хто літав на
Валдай.
...У Москві тільки й розмов було, що про арешт групи кремлівських лікарів. Повідомлення про це
опублікували центральні газети. Серед заарештованих фігурували імена людей, з якими Тимашук
літала на Валдай. Виноградов, Василенко, Єгоров... Всіх їх звинуватили в намірі убити низку
радянських державних діячів. Відносно секретаря ЦК ВКП(б) Жданова злочинний задум вдався.
...Тимашук звертається з листом до Микити Сергійовича Хрущова. Вона знову уточнює обставини
виникнення справи і підкреслює дуже істотну деталь: медичний конфлікт у неї стався лише з
академіком Виноградовим, професорами Василенко і
