КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Бунге Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БУНГЕ Микола Християнович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Економіст, державний діяч. Голова Кабінету міністрів Російської імперії.

З лікарської родини.

Народився 11 (23) листопада 1823 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 3 (15) червня 1895 р. в с. Царському Селі Російської імперії (нині – м. Пушкін

Ленінградської області РФ).

Закінчив 1-у київську гімназію, юридичний факультет Київського університету (1845).

Працював в Ніжинському ліцеї князя Безбородька (1845-1850), Київському університеті (1850-

1865), керував Київським відділенням Державного банку (1865-1880), товаришем міністра

фінансів (1880-1881), міністром фінансів (1881-1886), головою Кабінету міністрів і членом

Державної ради (1887-1895).

Член-кореспондент (1859), академік (1890) Петербурзької академії наук

Експерт Редакційної комісії з підготовки реформи 1861 року.

Очолював фінансову комісію Київської міської Думи, ініціював створення біржі та товариства

взаємного кредиту.

Друкувався в журналах «Вітчизняні нотатки», «Руський вісник», «Журнал для акціонерів»,

«Збірник державних знань», «Економічний дороговказ», «Університетські вісті», газеті «Киянин».

Наш земляк, чудово знаючись на західних економічних моделях, як міг, відстоював свободу

підприємництва, ідею глибинних буржуазних реформ в аграрному секторі, критикував

соціалістичні і комуністичні утопії. Він – автор цілісної програми соціально-економічних реформ,

яка включала в себе, між іншим, створення робітничих союзів, залучення їх до участі в розподілі

прибутків підприємств, розвиток приватної селянської земельної власності. Б. брав активну участь

в розробці реформи 1861 р.

На посаді міністра фінансів він щедро фінансував металургію та машинобудування, значно

розширив державне будівництво залізничних шляхів, запровадив викуп приватних об’єктів,

намагався навести лад в бюджетній сфері й грошовому обігу. За час його роботи на цій посаді був

скасований соляний податок (1880), прийняті закони про обов’язковий викуп, скорочена його сума

(1881), створений Селянський поземельний банк (1882), збільшений державний земельний

податок (1883), відбулася заміна чиншового податку викупними платежами (1886).

Велика заслуга Б. в удосконаленні трудового законодавства: насамперед, це заборона

використання будь-якої праці малолітніх і жінок в нічну зміну на текстильних фабриках,

регламентація тривалості робочого дня, обмеження свавілля роботодавців.

Під безпосереднім керівництвом Б. здійснювалася підготовка до проведення грошової реформи:

вилучалися з обігу кредитні білети, збільшувався золотий запас.

За ініціативою нашого земляка почав виходити «Вісник фінансів, промисловості і торгівлі» (1885).

Цивілізована позиція міністра викликала невдоволення, в першу чергу, правих сил, представники

яких звинувачували нашого земляка в «нерозумінні умов російського життя, захопленні згубними

західноєвропейськими теоріями». Це і спричинило відставку.

Серед наукових доробків Б. – книги «Теорія кредиту» (1852), «Курс статистики» (1865), «Основи

політичної економіки» (1870), «Поліцейське право» (1873-1877), «Про відновлення постійної

грошової одиниці в Росії» (1878), «Начерки політико-економічної літератури» (1895).

Його перу також належать розвідки «Банкові закони і банкова політика», «Держава і економічний

зиск».

Пішовши у відставку, наш земляк написав політичний заповіт «Потойбічні нотатки», в якому мова

йшлася про перспективи економічних перетворень, удосконалення державного управління,

національне питання, адресувавши його Олександрові III з вимогою прочитати лише після смерті

автора. Сталося так, що Б. царя пережив. «Потойбічні нотатки» потрапили до Миколи ІІ. Той

ними, схоже, не скористався. Проте деякі з ідей нашого земляка пізніше успішно реалізував в ході

реформ П. Столипін.

В рейтингу публічних людей, який опублікував журнал «Новий час», перше місце посів Б. (1876).

Ще за життя Б. в Київському університеті з’явилися дві стипендії його імені (1872). А вже після

смерті перших студентів прийняло училище його імені (1907).

Що стосується особистого життя, то, заклопотаний безкінечними справами, одружитися наш

земляк так і не встиг.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – С. Вітте, Олександр III, М. Лоріс-Меліков, О. Абаза та ін.


***

РАБ ВІТЧИЗНИ НЕ МАЄ

, з життєвого кредо М. Бунге

Тільки вільний громадянин має вітчизну, раб же чи кріпосний мають лише батьківщину, тобто

місце, де народилися.

ГОТОВИЙ ПІТИ, з професійного кредо М. Бунге

Галоші і парасолька мої в порядку – я готовий піти будь-якої хвилини.

ПРОБЛЕМА – У ЗРОСТАННІ КІЛЬКОСТІ НАСЕЛЕННЯ, з книги М. Бунге «Потойбічні

нотатки»

Для кожної мислячої людини повинно бути зрозуміло, що і при общинному володінні не

виключено куркульство, споювання, оббирання бідних багатими і, навпаки, руйнування

достатньої кількості жителів глитаями і гніт; збезземелення не є наслідком приватної власності, а,

як усі визнають, – наслідком збільшення населення.


ОДИН З НАЙКРАЩИХ ФІНАСИСТІВ, з мемуарів С. Вітте

Бунге був одним з кращих у Росії професорів фінансового права; до того ж, людина він у високому

ступені освічена й шанована. Оскільки Бунге залишався переконаним прихильником необхідності

відновити металевий обіг, заснований на золоті, то я на нього і вказав графу (М. Лоріс-Мелікову –

авт.).


КРИТИКУВАЛИ ІСНУЮЧІ ПОРЯДКИ, з статті О. Безрукова «З приводу «Нескінченного

глухого кута»

З настанням епохи реформ в діяльності слов’янофільства на перший план висувається та глибока

відданість народному благу, яка примусила Герцена сказати, що західники і слов’янофіли, подібно

до Януса, дивилися в різні боки, проте серце у них билося одне. В епоху реформ слов’янофіли

енергійно захищають селянську реформу в її найширших припущеннях і гаряче підтримують

гласний суд, самоврядування, свободу слова і друку.

Особливо широко ставив питання Костянтин Аксаков. У своїй доповідній записці, поданій

молодому государеві 1856 року, він, спираючись на приклад Русі, пропонував скликати земський

собор.

Літературним центром загального пожвавлення на перших порах стає заснований 1856 р. журнал

«Російський вісник». Він енергійно узявся як за критику старих порядків, так і за окреслення

шляхів творення нових умов суспільного життя. У цілій низці науково-публіцистичних статей

Бунге, Головачова, Унковського, Зарудного, Лохвицького, Бориса Утіна, Побєдоносцева йшлося

про необхідність реформ в області судовій, про шкоду станових переваг, про основи майбутніх

селянських перемін, про добродійність самоврядування тощо.

КАПІТАЛІЗМ РОБИТЬ ЛЮДИНУ ВІЛЬНОЮ, з біографічної розвідки С. Загорського

Перебороти дефіцит бюджетів Миколі Бунге не вдалося через неврожаї 1882, 1884 і 1885 років,

загальний спад виробництва і несприятливий вплив на економіку Росії депресії 80-х років на

світовому ринку.

…Його ж звинувачували в половинчатості рішень, у слабкості і нерішучості. Він же, володіючи

особливою делікатністю і стриманістю, обмежувався спокійними офіційними спростуваннями –

строго за фактами. Поте він не міг протистояти опозиції (невдоволення податковою політикою),

яка виникла у вищих колах і потребувала більш «покладливого» міністра фінансів. Таким чином,

Миколі Бунге не вдалося вирішити своє головне програмне завдання – поліпшити фінансове

становище Росії і підвищити добробут народу.

Разом з тим результати його діяльності дали підстави біографам вважати, що «він дійсно проводив

у життя визначену систему, яка виходила досить далеко за рамки фінансової політики» і що «його

заслуги як міністра фінансів – прямий результат застосуванням на ділі його раніше сформованих

наукових поглядів».

Він… вірив, що в недалекому майбутньому зміни… повинні дати свої плоди. У цьому він не

помилився, вони проявилися вже при наступному міністрові фінансів І. Вишнеградському.

…У Ніжині він був гарячим місіонером європейської науки і громадянськості. Як професор,

діяльно піклувався про підняття рівня розвитку своїх слухачів. Аби зробити доступними для

студентів європейські скарби, він давав на своїй квартирі уроки іноземними мовами.

…Гострий фінансовий нестаток наприкінці 70-х і початку 80-х років, викликаний почасти

турецькою війною, почасти – скороченням цілого ряду державних ресурсів в ході реформ, почасти

– взагалі дурним фінансовим керуванням, поставив на чергу корінну реформу податкового

обкладання. У своїй доповіді Бунге в категоричній і визначеній формі визнав прибутковий

податок найбільш доцільним і справедливим.

…Головним фактором економічного життя Бунге вважав суперництво. Не погоджуючись цілком з

жодним із класиків і знаходячи значні неправильності в поглядах як Ад. Сміта, Рікардо, Мальтуса,

Мілля, так і Кері і Бастіа, він дотримувався еклектичної точки зору, переважно примикаючи до

теорій Мальтуса і Мілля. Головним регулятором економічних явищ вважав попит та пропозицію і

ними пояснював майже всі економічні явища.

За суперництвом Бунге визнавав величезний сприятливий вплив. Без нього настав би занепад. В

той же час суперництво є згубним, коли в боротьбу вступають сили нерівні, з одного боку,

згуртовані, підтримувані монополіями, привілеями, величезним капіталом, а з іншого боку –

роздроблені, позбавлені будь-якої підтримки і незабезпечені в своїй діяльності. Зло полягає, на

думку Бунге, не в суперництві, а в недостатньому його зрівноваженні.

В купівлі живої робочої сили, тобто в найманій праці, Бунге не бачив нічого принизливого, тому

що ця купівля здійснюється за обопільною згодою.

Втручання держави в економічне життя Бунге допускав лише в невеликих розмірах і в крайніх

випадках. Ця точка зору не заважала, проте, йому визнавати доцільність державного втручання в

сферах торгової політики та «заходів, котрі стосуються зміцнення добробуту фабричних

робітників».

…Протекційний тариф і пільги, загальні для всіх, дають заохочення без усякого розбору і тому не

завжди бажані. Допомога часто свідчать про неощадливість. Ліберальний митний тариф сприяє

посиленню споживання, однак низькі мита при високих податках небажані.

…Бунге не допускав ніякого обмеження прав приватної власності. На його думку,

несправедливість первісного накопичення з часом згладилася, тому що власник вкладає свою

працю, свій капітал і платить податки.

Капіталістичне виробництво, панування суперництва дають людині надію на краще майбутнє і

роблять її вільною...


ПОБЛАЖЛИВИЙ ДО СЕБЕ, з щоденника О. Кістяківського

Дід був аптекарем, батько – ветеринарним лікарем, а син – відомий політик-економіст. Мені

здається, що тут є відома наступність здібностей і талантів. Батько написав, між іншим,

«Керівництво до розпізнання та лікування внутрішніх кінських хвороб, за винятком повальних», а

син писав найчастіше про повальні хвороби, наприклад, про процвітання паперових грошей,

державні борги і т.п.

Говорять, Бунге людина строга, і в Київському університеті, де він був ректором, видали

розпорядження про запирання на замок дверей, які вели з одного факультету на інший. Чудово,

проте, що він не замкнув для себе дверей, що вели до відділення державного банку, де він став

директором.

Іронія полягає ще й в тому, що строгий до студентів, він поблажливий до себе.