Богомолец Александр (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



БОГОМОЛЕЦЬ Олександр Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Патофізіолог. У медицині існує науковий термін «сироватка Богомольця».

З лікарської родини.

Народився 12 (24) травня 1881 р. в Лук’янівській в’язниці м. Києва Російської імперії (нині –

столиця України).

Помер 19 липня 1946 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України). Похований за заповітом на

території створеного ним медичного інституту.

Навчався в Ніжинській гімназії, закінчив 1-у київську гімназію (1900), медичний факультет

Новоросійського університету (1906). Після захисту дисертації при Петербурзькій військово-

медичній академії, відбув у закордонне відрядження до Парижу, де стажувався в Сорбонні.

Працював приват-доцентом Новоросійського (1910-1911), професором Саратовського (1911-1925),

Московського (1925-1931) університетів, директором Інституту гематології і переливання крові

(1925-1931), президентом Академії наук України і – одночасно – директором Інституту

експериментальної біології и патології та Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1930-1946).

Академік АН УРСР (1929), СРСР (1932), Білоруської РСР (1939), почесний член АН Грузинської

РСР (1944).

Почесний член академії медичних наук СРСР (1944).

Віце-президент АН СРСР (1942), віце-президент АМН СРСР (1944).

Заслужений діяч науки РРФСР (1935), заслужений діяч науки України (1943).

Лауреат Державної премії СРСР (1941).

Герой Соціалістичної Праці (1944).

Як вчений дебютував статтею «До питання про будову та мікрофізіологію бруннерівських залоз»

(1902).

Потім настала черга «Короткого курсу лекцій з патофізіології» (1921), монографій «Про

конституцію та діатези» (1924), «Криза в ендокринології» (1925), брошури «Продовження життя», яка була перекладена англійською, болгарською та іншими мовами, тритомних «Посібника з

патологічної фізіології» (усі – 1940) та «Вибраних творів» (1956-1958).

І сьогодні не втратили актуальності праці «До питання про мікроскопічну будову надниркових

залоз у зв’язку з їх видільною діяльністю», «До питання про зміни в надниркових залозах при

дифтерії», «До питання про мікроскопічну будову та фізіологічне значення надниркових залоз в

здоровому і хворому організмові», «До питання про надниркові залози. Супрарено-лізини», «Про

гіперсекрецію ліпоїдної сполуки корою надниркових залоз при експериментальному ботулізмі»,

«Недостатність надниркових залоз і спонтанна гангрена».

Всього у доробку нашого земляка – понад півтори сотні наукових праць. Більшість з них

присвячені питанням алергії, вегетативної нервової системи, ендокринології, обміну речовин,

патологічної фізіології, переливанням крові та її консервації, онкології, клітинного імунітету, діатезам, патології з’єднувальної тканини, проблемам довголіття.

Наш земляк – винахідник антиретикулярної цитотоксичної сироватки (АЦС), яка з успіхом

використовувалася для прискорення зрощення переломів та заживлення зруйнованих м’яких

тканин. Він першим встановив ліпоїдну природу секрету кори надниркових залоз, а також провів

перепис усіх довгожителів СРСР.

За ініціативи Б. була створена перша в СРСР протималярійна станція (1923), а також диспансер

боротьби з передчасним старінням (1941), на базі якого згодом було засновано Інститут

геронтології АМН СРСР у Києві – один з перших подібних у світі.

Що стосується особистого життя, то найтрагічнішим був його початок. Матір майбутнього

вченого, Софію Миколаївну Присецьку, вагітною у справі Київського Південноросійського

робітничого союзу засудили до 10 років каторги (1881). Перед відправкою до Карійської буцегарні

вона розродилася безпосередньо в Лук’янівській в’язниці. Наступного року етапом до Східного

Сибіру випровадили і батька. Так що змалку хлопчик виховувався у дідусів та бабусь обох

родинних ліній.

А коли батько вийшов з ув’язнення і домігся дозволу відвідати дружини у далекому засланні, то

він взяв з собою і маленького сина. Там, на Нерчинських копальнях, вони й проведуть з

засудженою останні півроку її життя.

Збереглися дані про те, що 1937 року, дізнавшись про арешти кількох відомих українських учених, академік побував на прийомі у ЦК КП(б)У, після чого тих звільнили. Існує припущення, що

Сталін не репресував занадто сміливого Богомольця лише тому, що сподівався на винайдення ним

«еліксиру молодості».

Нині ім’ям Б. названо вулицю в м. Києві, його також присвоєно Інститутові клінічної фізіології

НАН України, Інститутові експериментальної біології і патології, Національному медичному

університету України, кафедрі патології Саратовського медичного університету РФ.

На честь вченого встановлені меморіальні дошки на фасадах будинків, де він жив, в Києві і

Москві, а також на приміщеннях інституту та Президії Національної АН України.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – І. Павлов, В. Підвисоцький, М. Стражеско, Л. Тарасевич, В. Розумовський, М. Ушинський, Є. Коган, Н. Кущев, С. Архангельський, В. Воробйов, В.

Філатов, М. Мельников-Разведьонков, В. Протопопов та ін.


***

ПРАЦЮВАТИ, з життєвого кредо О. Богомольця

Перший принцип цього розумного життя – робота.


МІСЦЯ СТРАЖДАННЯМ НЕ БУДЕ, з футуристичного прогнозу О. Богомольця

У далині майбутнього постає золотий вік людини, де не буде місця стражданню, де страшний

привид смерті стане химерою, жахом хворої уяви.


ЖОДЕН ЛЕДАР НЕ ДОСЯГ ГЛИБОКОЇ СТАРОСТІ, з брошури О. Богомольця «Подовження

життя»

Величезне значення для здоров’я організму, для його реактивності, для його довголіття має стан

нервової системи. Необхідно виховувати свій характер: надмірна подразливість, яка призводить до

чвар, скорочує життя.

…Працювати має весь організм, всі його функції. Жодна з них не повинна бути забутою, жодну не

можна перевантажувати до виснаження.

…Ні один ледар не досяг глибокої старості, всі, хто досяг її, вели Дуже діяльний спосіб життя.


ПРЕДКА ПОЛОНИВ БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, з інтерв’ю О. Богомолець В. Клименко

У нас офіційний родинний розпис відомий до XIV століття. Всі знають тільки академіка

Олександра Олександровича, а в нього ще була знаменита мати, Софія Богомолець – одна з

керівників руху народовольців, її засудили до смертного вироку, заміненого потім на довічне

ув’язнення.

Один із моїх пра-пра-пра в XVI столітті – Франтішек Богомолець – засновник польської

драматургії. Він був професором Варшавського і Люблінського університетів, філософом,

математиком, видавав «Варшавський кур’єр», «Варшавські відомості», був головним єзуїтом на

той час. Залишався дуже близьким до короля Польщі, його портрет висить у королівському палаці.

Наш рід походить з вітебських земель, а нобiлiтований був ще перед XIV століттям, за часів

польсько-литовської унії.

Як він з’явився в Україні? Богдан Хмельницький взяв у полон одного з братів, перевіз його до

Мурома, а потім той оселився в Чернігівській губернії.

У зв’язку з тим, що рід дворянський, а в дворянських родинах сини завжди брали участь у війнах, всі найвищі нагороди, які існують, є в моєму роду – i орден Святої Анни, і Володимир, і

Святослав, і Георгій.


НІЯКОГО УЯВЛЕННЯ ПРО ФІЗІОЛОГІЮ, з статті Д. Романець «Дорогами Богомольця»

У науковій біографії О. Богомольця є цікавий факт. Виявляється, майбутній видатний

патофізіолог, творець двох науково-дослідних інститутів АН УРСР – Інституту експериментальної

біології і патології й Інституту клінічної фізіології – одержав, будучи студентом, категоричний

відгук від свого професора на іспиті з фізіології: «Ніякого уявлення про фізіологію. Прийдете

наступного разу». У подальшому професор визнав помилку і залік Богомольцю було поставлено

автоматично. А непорозуміння між викладачем і студентом виникло внаслідок розбіжностей у

поглядах на механізми регуляції кровообігу, які були прийняті у фізіології на початку ХХ століття.

Богомолець, тоді ще зовсім молодий учений, зумів глибоко проникнути в суть проблеми і

зрозумів, що основний опір потоку крові в артеріальній системі чинять саме найменші артерії –

артеріоли, а не капіляри, як стверджувала раніше і визнавала офіційна наука.


ВІТАВСЯ З КОЖНИМ ЗА РУКУ, з спогадів О. Мойбенка

Олександр Богомолець створив свого часу унікальний мікроклімат серед учених в Академії наук.

Він побудував будинок неподалік від Інституту фізіології і жив там разом зі співробітниками,

вітався з кожним за руку і в поведінці нічим не відрізнявся від своїх підлеглих, хоча він був і

президентом Всеукраїнської академії наук, і віце-президентом АН СРСР.

Він пам’ятав ім’я, прізвище та по-батькові кожного співробітника, про якого клопотався.


ЯКА ПАМ’ЯТЬ, КОЛИ МОВА ЙДЕ ПРО ШАЛЕНІ ГРОШІ, з кореспонденції О. Омельченко

«Парк – знищити? У столиці планується нова будівельна авантюра»

Мешканці масиву, розташованого на Кловському пагорбі, пікетували приміщення

міськдержадміністрації. До цього їх змусила чергова новація столичної влади. Напередодні до

редакції «Дня» поділитися мотивами протесту прийшла онука колишнього президента НАН

України Олександра Богомольця – Олександра та правнучка Ольга i архітектор Лариса Скорик.

Такий несподіваний альянс викликано тим, що в цьому випадкові реконструкція торкнеться

меморіального парку ім. О. Богомольця, який розташовано на Липках.

Зрозуміло, що саме тут – могила академіка, а також історико-дендрологічний пам’ятник –

знаменитий дуб Богомольця, який на честь закладин парку він посадив власноруч. Отже, цілком

зрозуміла мотивація членів уряду, які 1992 року своєю ухвалою занесли парк до реєстру пам’яток

історії монументального мистецтва та археології й заборонили на його території будь-яке

будівництво.

Проте існування документів такого рівня не стало на заваді появі проекту будівництва на території

парку... трьох 15-поверхових будинків і триярусного паркінгу.

Впадає в очі й інший факт: коли Богомольці поцікавилися тим, хто фінансував прокладання

електричного кабелю через територію парку (який, до речі, вже встигли прокласти, попри те, що

проект остаточно не затверджено), виявилося, що ані місцевий ЖЕК, ані Київенерго грошей не

виділяли.

Доктор філологічних наук Наталя Кавецька-Мазепа (нащадок гетьмана України) написала своєю

чергою ще один лист президентові НАНУ з проханням зачитати його на президії Академії. Попри

те, що Наталя Ростиславівна, апелюючи до фактів, акцентувала увагу на символізмі парку для

української науки, лист було проігноровано.

Непогано, на думку гостей «Дня», ситуацію характеризує фінансовий бік справи. Відомо, що на

Центральну міську лікарню, яка межує з парком та зветься в народі Жовтневою, в недалекому

майбутньому чекають великі зміни. Знайдено інвестора, який за 30 млн. гривень зробить лікарню

невпізнанною. А саме – залишить лікувальним корпусам лише третину терену, а на решті – 9,5 га

– буде зведено офіси. У той же час, за даними відомчого часопису «Київміськбуд», одна сотка

землі в районі вулиць Шовковичної, Басейної та Мечниковiй коштує 1 млн. гривень. А отже

виходить, що вкладаючи 30 млн. гривень у реконструкцію лікарні, а, заразом i в опорядження

парку ім. О. Богомольця , інвестор отримує землю вартістю 950 млн. гривень.