людям передаються Божі видіння.
ЛІПИЛИ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ЗРАЗКОМ, з монографії І. Григор’євої і М. Салоникова
«Новгородська духовна семінарія в 40-60 роки XVIII століття»
Висунення Новгорода як центру освіти XVIII ст. відбувалося на тлі грандіозних змін в російській
культурі, початок яким поклало приєднання України до Росії. Обидві країни мали давні, висхідні
до старовини, культурні зв’язки, починаючи з того часу, коли після християнізації Русі територія
Росії й України увійшла до єдиного цивілізаційного простору, який включав розвинену
метасистему духовної культури, що склалася під впливом кирило-мефодієвської традиції.
...Роль культурного мосту грала Україна, де за зразком Ягеллонського університету в Кракові була
утворена Києво-Могилянська академія з практикою викладання, заснованою на поєднанні
схоластичної традиції і класичного напряму, характерною для системи освіти, створеної
зусиллями діячів Контрреформації.
Характер київської ученості, її тісний зв’язок з культурою католицизму зумовили неприйняття її
московським урядом...
У 1730-і рр. Ціла низка архієрейських шкіл в результаті введення латинського курсу навчання
були перетворені на семінарії, яких в 1741 р. в Росії налічувалося сімнадцять.
Новгородська духовна семінарія, котра виникла в 1740 р., ...з погляду учбового плану була майже
точним зліпком Київської академії.
У 1740 р. тут було відкрито чотири класи: аналогії, інфіми, граматики і синтаксими, в 1741 р.
відкрився клас піїтики, а в 1742 р. – клас риторики. При новгородському архієпископові Стефані
Калиновському в 1746 р. відкрився клас філософії, а в 1748 р. – і клас богослов’я. Першим
ректором Новгородської духовної семінарії став архімандрит Юрієвого монастиря Маркелл
Радишевський, видний церковний діяч, у минулому випускник і викладач все тієї ж Києво-
Могилянської академії.
Архієпископ Амвросій склав статут семінарії, визначив порядок в учбовому закладі і семінарський
штат, що складався з 12 викладачів, набраних з числа випускників і викладачів Києво-
Могилянської академії. Серед запрошених були ієромонах Інокентій Одровонж-Мигалевич і
Даміан (у чернецтві – Дамаскін) Аскаронський. Обидва викладали піїтику і риторику, зайнявши
надалі по черзі пост ректора.
...Викладачі Новгородської духовної семінарії, створеної за зразком Києво-Могилянської академії, були корпорацією, подібної до університетської, яка відтворювала західноєвропейську
інтелектуальну еліту з властивими їй культом розуму і розумовими навиками, основу яких заклала
система семи вільних мистецтв, що склалася в античності. Це середовище, схильне мислити себе
загальноєвропейською елітою, «республікою учених», відкритою всьому християнському світу, володіючи «уселенським характером», нівелювало етнічні відмінності, будучи одночасно носієм
нового для Росії архетипу духовної культури.
ДОКЛАВ РУК ДО ЄПИСКОПСЬКОЇ РЕЗИДЕНЦІЇ, з кореспонденції Л. Сизинцевої
«Провінційне місто»
Єпископ Дамаскін (Аскаронський) продовжив облаштування резиденції. Іпатіївський монастир в
цій якості мав певні незручності: річка Кострома відокремлювала його від міста, і у разі
льодоставу або льодоходу ця перешкода ставала непереборною.
Владика Дамаскін облаштував ще два подвір’я, одне поблизу духовної семінарії, розташовувалася
тоді на місці скасованого Спасо-Запрудненського монастиря, інша – неподалік Успенського
собору, в скасованому Анастасиному дівочому монастирі.
Проте саме Іпатіївський монастир з кафедральним Троїцьким собором залишався головним місцем
перебування костромських єпископів. Там проходили найбільш урочисті служби, там владики
приймали іменитих гостей, давав урочисті обіди, влаштовував прийоми. Виконання
представницьких функцій вимагало особливого піклування про пишноту убрання резиденції, в
першу чергу багато разів перебудованих архієрейських спокоїв.
В будинку зберігалися значні книжкові зібрання, які формувалися за рахунок особистих
єпископських бібліотек.
ЗАЗИРАВ ВГЛИБ СТОЛІТЬ, з розвідки Г. Ібнєєвої «Катерина II і православне духівництво в
подорожі Волгою 1767 року»
Духовні особи в проведенні послідовної лінії цариці з попередніми правителями в своїх
риторичних стратегіях використовували образ місця, куди приїжджала імператриця. У Костромі, під час
