АРШЕНЕВСЬКИЙ Василь Кіндратович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Математик. Ініціатор викладання вищої математики в Московському університеті Російської
імперії (1800).
З козацької родини.
Народився в 1758 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 27 січня 1808 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований в
Донському Богородицькому монастирі.
Навчався в Києво-Могилянській академії, Московському університеті, Санкт-Петербурзькій
учительській семінарії.
Мав «демидовський пансіон» (1779).
Викладав в гімназії при Московському університеті, в Московському університеті (1789-1808).
Читав курси лекцій «Пояснення математичного способу навчання й цивільна арифметика»,
«Геометрія (початкова чи прямолінійна)», «Плоска тригонометрія й алгебра».
Спеціалізувався з проблем плоскої тригонометрії, властивостей кривих ліній, насамперед
конічних, диференційних вирахувань.
Автор «Слова про початок, зв’язок і взаємну підмогу математичних наук та про користь їхню»
(1795), «Про зв’язок чистої математики з фізикою» (1802).
Під час Вітчизняної війни згоріла вся бібліотека вченого (1812).
Серед друзів та близьких знайомих А. – Д. Анічков, М. Гаврилов, І. Шувалов та ін.
***
ДЕМИДІВСЬКИЙ ПАНСІОНЕР,
з книги «Літопис Московського університету»
На урочистому акті в університеті (1779) вперше був присутній його засновник і куратор І. І.
Шувалов. Він сам роздавав студентам, що відзначилися, медалі, а новачкам – шпаги.
Того ж дня гірничопромисловцем П. Демидов пожертвував ще 10 тис. руб. «на користь юнацтва,
яке навчалося на казенному утриманні». Серед перших пансіонерів «демидовського пансіону»
були В. К. Аршеневський і М. Г. Гаврилов, згодом – професори університету
ПЕРЕЙШОВ ДО ВИЩОЇ ГЕОМЕТРІЇ, з розвідки Д. Сидорова «Історія математичних наук в
російських університетах»
Всі викладали майже лише одну початкову математику; те ж саме робив і В. К. Аршеневський,
який спочатку не йшов далі тригонометрії і початкової алгебри і лише в перший рік нинішнього
(XIX – авт.) сторіччя він почав читати конічні перетини, а в 1805-1806 рр. перейшов до вищої
геометрії, «в якій вживалися диференціальні обчислення».
ЧИТАВ ПУБЛІЧНІ ЛЕКЦІЇ, з монографії О. Саввіної «Історія викладання вищої математики у
вітчизняний середній школі»
Історично термін «вища математика» почав уживатися ще в XVIII ст. для позначення двох
розділів: аналітичної геометрії і аналізу нескінченно малих. В даний час в Математичному
енциклопедичному словнику вища математика визначається дещо ширше – як «сукупність
математичних дисциплін, що входять в учбовий план технічних і деяких інших учбових закладів».
У разі такої інтерпретації курс вищої математики утворюють елементи аналітичної геометрії,
лінійної алгебри, диференціального і інтегрального обчислень, теорії диференційних рівнянь. Як
бачимо, зміст предмету вищої математики за минулі двісті років зазнав певних змін.
…Найвдалішою в XVIII столітті була система математичної освіти в професійних учбових
закладах. Тут працювали кращі викладачі, створювалися найякісніші підручники. У професійних
учбових закладах, а також в університеті при Академії наук, крім елементарної математики
викладалися проблеми вищої математики, причому на достатньо високому для того часу рівні.
Мали місце випадки, коли з елементами вищої математики знайомили майбутніх вчителів
(вихованців Головного народного училища і Вчительської семінарії).
Про те, що аналітична геометрія і диференціальне та інтегральне обчислення викладалися у
вітчизняних учбових закладах, свідчать наступні факти: оголошення про публічні лекції при
Академії наук (Л. Ейлер, С. К. Котельников, в кінці століття – оголошення В. К. Аршеневського в
Московському університеті); окремі спогади очевидців; зміст учбових планів і підручників
математики, створених в той час (включали розділи вищої математики); а також рівень
математичних знань, який склався в Росії в цей період (автори підручників, перекладачі, викладачі
володіли необхідним рівнем математичних знань, аби читати питання вищої математики).
ЗА КРАЩИМИ ПІДРУЧНИКАМИ, з дослідження К. Добріної, Н. Подаєвої і О. Саввіної «Роль і
місце аналітичної геометрії в математичній освіченості вчителів математики: ретроспективний
аналіз»
Вища математична освіта в Росії має тривалу історію, котра нараховує понад 200 років. У першій
третині XIX століття було утворено шість університетів: Московський, Дерптський, Казанський,
Харківський, Петербурзький, Київський. За статутом 1804 р. Московський університет
підрозділявся вже не на три, а на чотири відділення (факультети): етичних і політичних наук,
словесних наук, лікарських або медичних наук, фізичних і математичних наук. Юридичне і
словесне відділення готували чиновників, медичне – лікарів, а фізико-математичне – гімназичних
вчителів.
За статутом Московського, Харківського і Казанського університетів передбачалася заснування
при кожному уз них закритого учбового закладу «Педагогічний інститут».
…Уперше в Московському університеті лекції з конічних перетинів почав читати професор
Аршеневський ще в 1800-1801 рр. З відкриттям фізико-математичного відділення викладання
математики значно поліпшилося. Так, в 1805-1806 рр. В. К. Аршеневський повідомляв, що «за
підручниками Бюржа й інших кращих новітніх авторів прочитає курс вищої геометрії, в якому
покаже користь і вживання диференціального обчислення».
