ПЄТУХОВ Костянтин Дмитрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Державний діяч.
З міщанської родини. Батько, Пєтухов Д., – робітник.
Народився 8 (21) серпня 1914 р. в м. Бердянську Бердянського повіту Таврійської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Запорізької області України).
Помер 14 серпня 1981 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новокунцівському
цвинтарі.
Навчався в Бердянському індустріальному технікумі (1931-1932), Харківському механіко-
машинобудівному інституті (1939-1940).
Працював слюсарем (1929-1931), техніком (1932-1933) Бердянського заводу
сільськогосподарського машинобудування, техніком Харківського тресту «Укртрактороремонт»
(1933-1934), завідувачем бюро методів ОТК (1934-1935), заступником начальника ОТК
тракторного відділу (1935-1937), заступником начальника і начальником ОТК танкового відділу
(1937-1941), заступник секретаря парткому в евакуації (1941-1945), парторгом ЦК ВКП(б) (1945-1947) Харківського заводу транспортного машинобудування № 183, директором Свердловського
заводу транспортного машинобудування № 50 (1949-1954), заступником міністра транспортного
машинобудування СРСР (1954-1955), міністром важкого машинобудування СРСР (1955-1957), головою Московської міської РНХ (1957-1959; 1961), головою Державного науково-технічного
комітету СМ СРСР – міністром СРСР (1959-1961), директором Харківського турбінного заводу
(1961-1964), директором московського заводу «Динамо» (1965-1974), генеральним директором
московського виробничого об’єднання електромашинобудування «Динамо» (1974-1978).
Депутат Верховної Ради СРСР (1958-1962).
Герой Соціалістичної Праці (1974).
Серед друзів та близьких знайомих П. – О. Морозов, Ю. Максарєв, В. Малишев, Г. Волков, Л.
Кордунер, С. Скачков, Г.Осетров, І. Пахомов, М. Требесов та ін.
***
ТЕ, ЩО ПОТРІБНО
, з життєвого кредо К. Пєтухова
У житті потрібно робити лише те, що треба.
ПРИЗНАЧИТИ МІНІСТРОМ, з постанови Верховної Ради СРСР від 7 травня 1960 р.
Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік ухвалює затвердити Укази Президії
Верховної Ради СРСР:
...від 25 грудня 1959 року – про призначення тов. Пєтухова Костянтина Дмитровича Головою
Державного науково-технічного комітету Ради Міністрів СРСР – Міністром СРСР; Голова Президії Верховної Ради СРСР Л. БРЕЖНЄВ.
Секретар Президії Верховної Ради СРСР М. ГЕОРГАДЗЕ.
ПІДШТОВХУВАВ ДО БІЛЬШОЇ САМОСТІЙНОСТІ, з щоденника «Танки і люди» О.
Морозова
21.05.51.
Пішов сильний сніг із західним вітром. Холодно і сиро. Сьогодні отримав від Пєтухова К. Д.
відповідь на мого листа. «Дуже радий попрацювати разом». Він має підтримку в ЦК КПУ і чекає
моїх дій в цьому напрямі. Усе для від’їзду до Харкова підготовлено. Потрібно написати Максареву
Ю. Є. і домагатися.
26.05.51.
Вночі, о 2 годині на квартиру подзвонив заст. міністра Назаров Я. А. і повідомив, що мене хочуть
перевести до Пєтухова К. Д., а доки запрошують до Москви для лікування або узяти два тижні, щоб відлежатися удома. Дуже наполегливо вимагав вживання заходів. Передав, що говорили про
мене з В. А. Малышевим і в ЦК з Олександром Павловичем (Паніним?) Видно, отримав підтримку
з їх боку.
20.02.52.
Нарада в парткомі заводу. Тема: «Скорочення циклу монтування машин».
Директор заводу Пєтухов К. Д. сказав:
– Дотримання технологічних вимог і графіку директора – основа скорочення циклу виробництва.
Зараз потрібно «розумніше працювати», «потрібно знати ціну питання»!
На танку Т-54 мав місце підвищений знос зубів гітари. Для його зменшення вжиті наступні
заходи:
1. Застосування осірченого нігролу.
2. Обдування гітари повітрям.
3. Фосфатація зубів.
4. Введення зменшеного зуба.
5. Опрацювання нової корекції.
12.06.52.
Відбулася розмова з директором заводу Пєтуховим. Він дав вказівку терміново встановити мені
телефон. Питання з моєю квартирою буде вирішено цього місяця.
25.10.52.
З Москви телефонував Пєтухов. Він рекомендував не давати ніяких одноосібних гарантій, оскільки ми їх фактично вже дали, підписуючи паспорти на вироби. Мені потрібно намагатися
вирішувати дрібні питання самостійно.
СЛОВА ДОТРИМУВАВ, зі спогадів М. Едемського
На одну з нарад (у м. Ногінську Московської області – авт.) приїхав міністр важкого
