Орлай Иван (fb2)


Настройки текста:





ОРЛАЙ Іван Семенович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Медик, освітянин, історик, письменник, перекладач.

З родини священика.

Народився в 1770 р. в с. Паладі Угорської Руси (нині – с. Руські Комарівці Ужгородського району

Закарпатської області України).

Помер 27 лютого (11 березня) 1829 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Навчався в Мункагському, Унгварському народних училищах, Унгварській архігімназії, Велико-

Варадській академії (1787-1788), Львівському університеті (1788-1789), богословському

факультеті Пештського університету (1789-1790), закінчив Петербурзьке медико-хірургічне

училище (1791-1793).

Працював викладачем Велико-Карловської гімназії вищих наук (1790-1791), помічником вченого

секретаря Медичної Колегії (1793-1794; 1797-1798), лікарем лейб-гвардії Його царської

Величності Семенівському полку (1798-1799), Санкт-Петербурзького поштамту (1799-1805), гоф-

хірургом при імператорському дворі (1800-1808), ординатором Сухопутного генерального

шпиталю (1812-1813), директором Ніжинської гімназії вищих наук (1821-1826), одеського

Рішельєвського ліцею (1826-1829).

Член Московського товариства дослідників природи, Товариства історії і старожитностей

російських, Віленського медичного товариства, Альтенбурзького ботанічного саду, Єнського

мінералогічного товариства, Ерлангенського фізико-медичного товариства.

Почесний член Медико-хірургічної академії (1817), Віленського університету, Казанського

товариства аматорів вітчизняної словесності.

Друкувався в журналах «Північний вісник», «Записки, видавані від Департаменту народної

освіти», «Праці і нотатки Товариства історії і старожитностей російських».

Як освітянин дебютував проектом «Про виклик до Росії іноземних вчених зі слов’янського

племені, а найкраще з карпато-русин, котрі одержали звання професорів в Австрії і здатних

викладати російською мовою» (1803).

Потім настала черга наступних доробків: «Коротка історія про карпато-русин» (1804), «Dissertatio sislens doctrinas de viribus naturae medicatricibus etc.» (1807), «Oratio in laudes Russiae principum etc.»

(1809), «Про перетворення училищ у Росії», «Про необхідність навчатися переважно вітчизняній

мові і дещо про вивчання мов іноземних» (обидва – 1825), «Про південний захід Росії» (1826).

Брав активну участь як перекладач у підготовці Медичною Колегією до друку «Observationes Medico-Chirurgorum Ruthenici Imperii».

Перу О. низка віршів, серед яких і елегія на смерть імператора Олександра I.

Значна кількість праць залишилося в рукописах.

Наш земляк висловлювався за створення послідовної спадкоємної системи учбових закладів, починаючи з початкових і закінчуючи вищими. Вважав, що в умовах нерозвиненості мережі

російських університетів ведуче місце в підготовці державних службовців належить ліцеям.

Особливе значення надавав зв’язку навчання з потребами окремих областей, рекомендуючи

вивчати в губернських гімназіях мови тих народів, з представниками яких будуть зустрічатися

випускники. Просування по службі наш земляк пов’язував насамперед з освітнім рівнем.

На приватні пансіонати, які переслідують головним чином комерційні цілі, не покладався.

Власне велике зібрання книг, рукописів і колекцій частинами пожертвував різним бібліотекам і

товариствам.

Серед друзів та близьких знайомих О. – М. Гоголь, І. Гете, М. Балугьянський, О. Мокрицький, В.

Кукольник, Я. Вілліє, П. Павлович, Є. Болховітінов, Г. Терлаїч, П. Лодій, Ф. Янкович та ін.


***

ЦАРСТВО РОЗУМУ

, життєвого кредо І. Орлая

Зводити царство розуму.

НАВЧИМО РОСІЯН, з доповідної записки І. Орлая М. Новосильцеву від 5 березня 1803 р.

Надзвичайно легкий, вірний і дійовий засіб – мати незабаром талановитих і знаючих викладачів, які могли б в найтриваліший термін викладати науки російською. Засіб цей полягає в запрошенні

іноземних наставників слов’янського походження, і переважно карпаторосів, оскільки вони

зазвичай знають грунтовно церковнослов’янську мову.

ДУМКИ ВИСЛОВЛЮВАТИ ВІЛЬНО, виписка з «Журналу конференції Ніжинської гімназії

вищих наук»

Пан директор виявив своє бажання, аби кожний з присутніх на засіданнях думки щодо

керівництва і управління гімназією висловлював не боячись і вільно, хоча б трапилося так, що

деякі з них не співпадали б з точкою зору, запропонованою самим паном Директором, а судження, котрі виявляться важливими , записувати в параграфах журналу під його ім’ям.


ВАШ СИН ЛІНУЄТЬСЯ, з листа І. Орлая В. Гоголю-Яновському

28 березня 1824 р.

Шкода, що ваш син (Микола Гоголь – авт.) іноді лінується, але коли приймається за справу, то і з

іншими може порівнятися, що і доводить його чудові здібності.


ОДВІЧНА ІСТОРИЧНА ПРАВДА, з розвідки О. Миколаєнка «Учитель і його учні»

На початку XIX ст. у Росії виникла необхідність проведення державної реформи системи освіти.

Однак