Кащенко Николай (fb2)


Настройки текста:





КАЩЕНКО Микола Феофанович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Біолог, ембріолог, селекціонер. Автор перших робіт з патологічної ембріології людини на теренах

Російської імперії. Фундатор сибірського садівництва. В біології існує науковий термін «бабак

Кащенка».

З поміщицької родини. Брат, Кащенко А., – письменник, видавець.

Народився 25 квітня (7 травня) 1855 р. в х. Веселому Лукашівської волості Олександрівського

повіту Катеринославської губернії Російської імперії (нині – районний центр Запорізької області

України).

Помер 29 березня 1935 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України). Похований на Лук’янівському

цвинтарі.

Закінчив Катеринославську гімназію (1875), навчався на медичному факультеті Московського

університету (1875-1876), закінчив медичний факультет Харківського університету (1876-1880),

стажувався за кордоном (1886-1888).

Працював асистентом при ембріологічному кабінеті (1881-1882), викладачем Харківського

університету (1884-1886), викладачем (1889-1895), ректором (1895-1912) Томського університету,

викладачем Київського політехнічного інституту (1912-1921), директором акліматизаційного саду

Української академії наук (1913-1935).

Академік Української академії наук (1918).

Засновник і керівник зоологічного музею Томського університету.

Член Ради Міжнародного анатомічного товариства.

Член товариства природодослідників при Київському університеті.

Член товариства природодослідників при Харківському університеті.

Член товариства природодослідників при Петербурзькому університеті.

Член товариства природодослідників при Томському університеті.

Спеціалізувався з проблем ембріології хребетних тварин, гістології, мікроскопічної техніки,

акліматизації і селекції рослин.

Друкувався в «Лікарській газеті», журналах «Наукові нариси Томського краю», «Вісті Томського

університету», «Щорічник зоологічного музею АН», «Мисливець», «Праці Алтайського

державного заповідника».

Як вчений дебютував статтею (1880).

Потім настала черга наступних доробків: «Ueber die Genese und Architectur der Batrachierknochen»

(1881), «Das menschliche Chorionchithel und dessen Rolle bei der Histogenese der Placenta» (1885),

«Methode zur genauen Reconstruction kleinerer makroskopischer Gegenstande» (1886), «Zur

Entwickelungsgeschichte des Selachierembryos» (1888), «Коротка настанова з зоології, переважно

для студентів медицини» (1891-1892), «Нарис тваринного заселення Сибіру і Томської губернії

зокрема» (1898), «Визначник ссавців Томського краю з додатком короткого опису способу їх

первинної обробки», «Результати Алтайської зоологічної експедиції 1898 р. Хребетні» (обидва –

1900), «Stenocranius і Platicranius» (1901), «Ссавці, зібрані алтайською експедицією П. Г. Ігнатова в

1901 р.», «Огляд гадів Томського краю» (обидва – 1902), «Огляд ссавців Західного Сибіру і

Туркестану» (1905), «Про колекцію ссавців із Забайкалля» (1910), «Щури і заступники їх в

Західному Сибіру і Туркестані» (1912), «Смерть і довголіття з біологічної точки зору» (1914), «За

алтайським бабаками» (1926).

Всього К. залишив по собі понад 100 наукових праць.

При вході до акліматизаційного саду АН України і на будинку, де мешкав вчений, були

встановлені меморіальні дошки К., які не збереглися.

Ім’я нашого земляка носить одна з вулиць Києва (1955).

Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Богданов, З. Стрельцов, В. Пашкевич, Е. Геккель, О.

Гертвіг, В. Караваєв, М. Толмачов, В. Гіс, В. Чаговець, В. Вальдеєр та ін.


***

ДОРОГУ – ЖІНКАМ,

з професійного кредо М. Кащенка

Є ще одна галузь, в якій вищі жіночі курси зіграють видну роль навіть у їх нинішньому неповному

складі, – справа дослідження Сибіру в природно-історичному відношенні.

БІЛЬШЕ ТАКОЇ ЛЮДИНИ НЕ ЗУСТРІЧАВ, зі спогадів М. Кащенка

Андріан (рідний брат – авт.) був незамінним, майже повсякчас на все згодним товаришем і із

ангельською поведінкою... Був він надзвичайно лагідним, спокійним і врівноваженим... У тих

виняткових випадках, коли він у чомусь заперечував мені, то це висловлював так м’яко й діловито,

що неможливо було не поступитися перед ним. Він уже з малих літ набув репутацію вдумливого й

навіть мовби досвідченого дідуся.

...У своєму сімейному житті Андріан був справжнім мучеником. Із ним не лише повторилася

історія Сократа й Ксантіппи, а ще вона ускладнилась тим, що Ксантіппа неодноразово кидала

його, а потім знову поверталася до нього. Й Андріан усе це терпів із чисто ангельською

покірністю й ніколи не нарікав на свою долю. Принаймні, я єдиний раз почув од нього й то не

скаргу, а якусь фразу, яка лише опосередковано давала підставу зрозуміти, що він вважає своє

родинне життя цілком розбитим.

...Завжди й незмінно він був працелюбний, поміркований, незрушно спокійний. За весь свій вік я

не зустрічав ще такої людини...


ЗНАЙШЛИСЯ НЕДОБРОЗИЧЛИВЦІ, з статті С. Карамаша та С. Вирового «Науковець-медик»

За пропозицією управляючого Харківським учбовим округом за №3650