КАБАЛЮК Олександр Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-карпаторуський.
Священик, місіонер. В чернецтві – Олексій (1910). Зарахований під іменем преподобного Олексія
Карпатського (Карпаторуського) сповідника до лику місцешанованих святих Російської
православної церкви (2001).
З міщанської родини. Батько, Кабалюк І., – лісоруб.
Народився 1 (12) вересня 1877 р. в с. Ясіні Австро-Угорщини (нині – Рахівський район
Закарпатської області України).
Помер 2 (4?) грудня 1947 р. у Домбокському монастирі (Закарпаття). Похований на братському
цвинтарі Ізького монастиря (Закарпаття). Нині мощі знаходяться в Свято-Миколаївському
монастирі в с. Іза-Карпутлаш Хустського району.
Закінчив богословські курси при православному Свято-Онуфріївському монастирі на Холмщині
(1910).
Служив в австро-угорській армії (1897-1901), був настоятелем Ізського Свято-Нікольського
монастиря (1921-1925), головою Духовної Консисторії при єпархіальному архієреї (1925-1932),
настоятелем Свято-Миколаївського монастиря (1918-1947).
Учасник церковного собору, на якому була утворена Карпаторуська Східна Православна Церква
під юрисдикцією Сербської Православної Церкви (1921).
Повноважний делегат Карпаторуської Православної Церкви на соборі Сербської Православної
Церкви в м. Сремські Карловці (1930).
Один з авторів звернення до членів Синоду Сербської Православної Церкви «Чеська політика
відносно Православної Церкви в Карпатській Русі» .
Ініціатор Мукачівського православного з’їзду на якому було ухвалено рішення про приєднання
Карпаторуської Церкви до Московського Патріархату (1944).
З владою порозуміння знаходив не завжди. Так, співробітники поліції та прикордонної служби
провели обшук в будинку О. Кабалюка і вилучили з домової церкви чашу, священицький одяг,
книги та опечатали двері (1912).
Наш земляк змушений був тікати до Америки, рятуючись від переслідування австро-угорських
властей 1912).
Добровільно повернувшись на Батьківщину (1913), незабаром зазнав арешту і засудження до 4,5
року ув’язнення і штрафу в 1000 крон (1914).
Нині при Свято-Миколаївському монастирі будується храм на честь преп. Олексія, в Ужгороді на
стіні кафедрального собору ім. св. Кирила та Мефодія відкрито меморіальну дошку.
Серед друзів та близьких знайомих К. – О. Геровський, Ф. Городецький, А. Храповицький, Л.
Богданович, П. Лінтур, Ю. Воробчук, Й. Цвієвич, В. Коломацький, І. Бабинець, М. Палканинець,
Я. Борканюк, Є. Георгієвський та ін.
***
СВЯТА РЕЛІГІЙНА ПРАВДА
, з професійного кредо О. Кабалюка
Я завжди керуюся виключно релігійною правдою.
В ЄРУСАЛИМІ, зі спогадів О. Кабалюка
В Єрусалимі ...з паломниками на Великдень, на початку Великого посту. Сповідався, причащався.
У всій Палестині був, на Труні Господній, в Назареті, біля Галілейського моря, Тіверіаді, на
Йордані, в Єрихоні, на Сороковій горі, де Господь постував 40 днів, біля Мертвого моря, в
монастирі св. Сави, у Віфлеємі, біля Маврійського дуба.
Керівником Російської Місії був архімандрит Леонід. ...За Карпатську Русь нічого не знав. Радив
поїхати на Афон; щоб стати православним треба звертатися до Синоду.
На святу Афонську гору... Відразу пішли до Пантелеїмонівського монастиря. Там розшукав
земляка В’ячеслава, у великій схимі чернець Варух (Василь Текза) з Бистрого; його вважають
православним.
ПОВЕРНЕННЯ ДО ПРАВОСЛАВ’Я, зі спогадів Є. Георгієвського
Карпаторуський селянин Олексій Кабалюк – один з тих, хто всією душею прагне до повернення в
лоно Православної Церкви. Він побував на Афоні, там прийняв православ’я, прийшов звідти до
мене в Холм, і я направив його в Яблочинський монастир, де його постригли в чернецтво і де я
висвятив його в священний сан. Забезпечивши о. Олексія богослужебними книгами і церковним
начинням, ми послали його на батьківщину (до Угорської Русі) як місіонера православ’я; на його
заклик стали відгукуватися ...земляки; деяких з них він присилав до Яблочинського монастиря, де
вони і готувались, за його прикладом, до діяльності в якості піонерів православ’я в Карпатській
Русі...
Прибула до нас, з тією ж метою, і сестра о. Кабалюка. Ми її відправили до матері Катерини в
Леснінський монастир, де вона прийняла постриження і повернулася на батьківщину, маючи намір
