конференції Ленінського району Москви 7 вересня 1961 р.
Ми схвалюємо проект програми, в якому засуджений культ особи, однак виникає запитання: чи
все робиться, аби культи особи не повторився (відвертий натяк на культ особи М. Хрущова –
авт.).
НЕ ПРОСІТЬ, А ВИМАГАЙТЕ, з виступу П. Григоренка перед представниками
кримськотатарського земляцтва 17 березня 1967 р.
Головна причина цього (поневірянь – авт.) полягає в тому, що ви недооцінюєте свого ворога. Ви
думаєте, що вам доводиться мати справу лише з чесними людьми. А це не так.
Те, що вчинили з вашим народом, робив не один Сталін. І його співучасники не тільки живі, а й
займають відповідальні пости. А ви звертаєтеся до керівництва партії та уряду з покірливими
письмовими проханнями.
Оскільки ж просять лише про те, на що безумовного права не мають, то ваше питання кладеться
тим, хто його вирішує, як питання сумнівне, спірне.
Щоб покінчити з цим ненормальним становищем, вам треба твердо засвоїти – те, що покладене по
праву, не просять, а вимагають! Починайте вимагати. І вимагайте не частини, не шматочки, а все, що у вас незаконно відняли – відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної
Республіки!
ТРИЧІ ФАЛЬСИФІКАТОРИ, з відкритого листа П. Григоренка «Приховування історичної
правди – злочин перед народом!»
Дуже важко зрозуміти суть статті Г. Деборіна і В. Тельпуховського. Але все таки відлущивши
багатослівну лайку, на якій вона тільки й стоїть, можна встановити, що в ній доводиться... – ні, не
доводиться, а бездоказово втовкмачується читачеві шляхом багатократного повторення
голослівних звинувачень, що автор книги (Некрич О, «1941 рік. 22 червня» – авт.), ніби то умисне
спотворює як події 22 червня 1941 року, так і ті, що передували цьому дню, тобто, пише відверту
неправду...
...Безсоромно застосовуються явні пересмикування. Наведу приклад. Написано: «На завершальних
сторінках книжки О. М. Некрич кидає жахливе звинувачення радянським воїнам, заявляючи, що
«фашистські армії не зустріли серйозного опору на кордоні». Так цитують автори статті.
А ось що написано в книзі (а не в «книжці», як презирливо іменується впродовж всієї статті
праця Некрича), якщо цитувати від крапки до крапки: «Фашистські армії не зустріли серйозного
опору на кордоні, хоча радянські воїни билися героїчно, до останнього набою, до останнього
подиху».
Як бачимо, вся фраза, а не «огризок» від неї, не дає ніяких підстав для того, аби розігрувати
обурення недооцінкою героїзму радянських воїнів. Якщо ж заглянути ще в одну, наступну фразу, тобто дійти до смислової крапки, то можна прочитати ось що: «Тут, на кордоні, вже в перші
години боїв народився той героїзм, який дозволив Червоній Армії витримати важкі удари і
мінливості війни і закінчити свій визвольний похід в поваленому Берліні».
І ось думку, висловлену в цих двох фразах, автори статті вмудряються визначити за «зразок
наклепу», на що відважується небагато фальсифікаторів історії. Після цього, товаришу редакторе
(журналу «Питання історії КПРС» – авт.) вирішив Вас запитати: хто ж наклепники? ТРИЧІ
НАКЛЕПНИКИ І ФАЛЬСИФІКАТОРИ!?
...А тим, хто подібно до Г. Деборіну і В. Тельпуховському, і далі протидіятимуть правді,
скоюючи тяжкий злочин перед НАРОДОМ І БАТЬКІВЩИНОЮ, – не завадило б пригадати мудре
й справедливе зауваження великого Сервантеса: «Брехливих істориків треба страчувати так само, як ФАЛЬШИВОМОНЕТНИКІВ».
Я ГЕНЕРАЛ, А НЕ КУХАР, з книги П. Григоренка «В льоху можна зустріти лише щурів»
Щойно ми закінчили попереднє обговорення, заходить Чуйков з цілою свитою, у тому числі і мій
посередник.
– З обстановкою розібралися? Директиву фронту одержали? Доповідайте рішення!
Доповідаю.
– А як ви поведете дивізію правим флангом?
– Дорогами.
– Які там дорогі?
– Дуже хороший дорожній напрям на всю глибину бойового завдання армії. Подивіться, будь
ласка...
Підходить, дивиться.
– Ну які ж це дороги. Путівці.
– Німецькі путівці. Шосовані. Якщо б нам такі путівці на наших навчаннях, ні про що б і думати
було.
– Ну, добре. Пишіть бойовий наказ і оформляйте карту.
Йдуть. Через певний час заходить посередник. Мабуть, після наради. Розгортає карту, починає
давати обстановку. Моє рішення абсолютно не враховане.
...Входить
