Чернiвецька «Буковина» започаткувала українську демократичну пресу, здобула
загальноукраїнське визнання. Як початок «нової доби українського письменства оцiнив її появу
Iван Франко.
З першого номера газета проголосила свою «ясну i зрозумiлу для кожного» програму: «Чужого ми
не бажаємо, тiльки своє боронити хочемо!». У цiй програмi вона залишалася вiрного до останнiх
своїх номерiв, з яких висвiтлювались процеси буремного 1918 року i проведення Буковинського
вiча 3 листопада.
...Пiсля смертi Юрiя Федьковича газету «Буковина» редагували письменик Осип Маковей,
вiдомий журналiст i полiтик Ярослав Весоловський та iн. Hа жаль, у 1918 р. газета припинила своє
iснування. Hе вiдродилась вона i в часи румунської окупації.
У червнi 1940 р. вийшов перший номер газети «Радянська Буковина». Зрозуміло з яких причин
вона не потвердила, що є юридичною спадкоємницею газети «Буковина». З вересня 1991 року
журналiсти колишньої газети «Радянська Буковина» у час розбудови демократiї та нацiонального
вiдродження України заявили про те, що у ходi перереєстрацiї часопису вiдроджують iсторичну
назву газети, дану бiльше сто лiт тому Юрiєм Федьковичем. А також будуть розвивати i
примножувати добрi традицiї Федьковичого часопису.
ВИ – СПРАВЖНЯ ПИСЬМЕННИЦЯ, бувальщина
Редактор «Буковини», завзятий гуморист, гострий на язик, Ярослав Весоловський, сказав О.
Кобилянській такий комплімент:
– Ви – справжня письменниця. Ви не поміняли б свою професію навіть на вроду.
– Духовної краси не треба міняти на вроду. А сказати жінці, що вона тільки письменниця, – це
майже те саме, що заявити мужчині: ви тільки мужчина.