монументальністю й поетичною силою.
…Серед пізніших скульптурного і графічного добутків не можна обійти т. зв. Ленініану. Ось
Володимир Ілліч у невеликій кімнаті Смольного, де ще збереглися м’які меблі класної дами
Дворянського інституту – в строгих білих чохлах. Владимир Ілліч сидить біля круглого столика.
Він зосереджений і стомлений напруженим ритмом перших днів Жовтня. На колінах у нього
блокнот, куди він швидко заносить, може бути, тези доповіді або звернення до народу, чи декрет
нової влади.
…Художник першим подав настільки переконливо образ вождя Великої Жовтневої соціалістичної
революції, організатора першої у світі соціалістичної держави.
ЗАКОХАНИЙ У ПСКОВ, з альбому С. Іваницького «Бродський»
Цикл творів про Псков знаменитий майстер пейзажу, носій високих традицій петербурзької школи
живопису Ісаак Бродський вважав своїм щасливим творчим успіхом. Учень Іллі Рєпіна, приїхав
сюди взимку 1913 р. Місто зачарувало його величною красою, надзвичайною своєрідністю. «Я
дуже люблю Псков і завжди як художник знаходжу в ньому щось нове. Це Росія у всій її красі. У
Пскові я працював з не меншим захопленням, ніж у старих містах Європи» – так писав художник в
своїх спогадах.
Тема російської провінції, поезії її побуту бере для нього свій початок саме тут. Псков був
оспіваний ним в низці полотен, які він створив під час других відвідин Пскова 1914 року. Це
«Псковський кремль», «Вулиця в Пскові», «Базар». Полотно «На річці Великій» і декілька етюдів
«Баржі», «Пристань», «Святковий торг», звернені до річки Великої, її маленьких приземкуватих
будиночків, що чергуються з церквами. Архітектура і пейзаж гармонійно поєднуються в них і
складають одне живописне ціле.
Епічна краса ансамблів Пскова, строгий ритм і простота, ясна і велична пластика староруської
архітектури полонили художника. У 1921 р. він знову відвідує Псков, де пише «Пейзаж (Псков)»,
куточок стародавнього міста, який зображає пору ранньої весни.
ЗАРАДИ ЧОГО РЕФОРМИ, з статті В. Гончарова «Знову, знову нас обвели навколо пальця»
Не хочу нікого скривдити , просто... Говорячи про поезію, або про іншу творчість (живопис,
музику), потрібно враховувати «дзвіницю», з якої людина дивиться.
Якось в історії російської культури трапився наступний випадок....
В 1918 році, після всіх реформ, проведених в області культури, сталося так, що в Петербурзькій
художній академії нікому було викладати. Багатьох познімали, відсторонили й т.д. Бо вирішили
створити вільні художні майстерні. Не було ніяких правил, програм, відбору. Приймали всіх
бажаючих.
Через два роки, коли зрозуміли, що рівень слухачів впав нижче плінтуса, схопилися за голови й
вирішили повернути старих професорі: Бродського Ісака Ізраїлевича, Альтмана, Бенуа....
Вони повернулися... І відразу відсіяли дві третини студентів.
Отож я про те, що може варто подумати…
Це не камінь в чийсь бік. Я й сам на правах «учня», проте приклад з історії показовий...
ЗНАЧНЕ ІМ’Я ЧИ НІ, з репліки Б. Крамаренка «Дивний довідник дивних цін»
Італійські колекціонери російського мистецтва Ніколя Саворетті й Марта Боері презентували
(2005 рік) громадськості цікаве видання «DAR. Російське мистецтво від авангарду до наших днів.
Довідник цін», яке вийшло російською і англійською мовами тиражем 5000 примірників.
Підготовка здійснювалася в Росії, друк – в Італії. Поширення довідника передбачається як у Росії, так і за рубежем. Одночасно з друкованою версією в Інтернеті з’явився сайт із платними
функціями. У ньому наводиться інформація, аналогічна друкованому виданню.
Довідник «DAR. Російське мистецтво від авангарду до наших днів» – перша спроба структурувати
ціни на російське мистецтво за останні сто років.
Довідник побудований за алфавітним принципом (подано інформацію про близько 1000
художників). І ось отут виникає маса питань.
Що слугувало критерієм при визначенні «значного імені»? Чому в довіднику присутні невідомі
імена й відсутні класики? Наприклад, не сприйнятий як «значне ім’я» Бродський Ісак Ізраїлевич,
(1884-1939), але включений Бродський Юрій Йосипович (1958 рік народження).
Подив викликає відсутність Бориса Григор’єва (1886-1939) і присутність когось Олексія
Григор’єва (1956 року народження).
Відсутня така знакова фігура російського мистецтва XX сторіччя, як Петро Митурич, проте
включена якась Олександра Митлянська (1958
