Баян Вадим (fb2)




БАЯН Вадим


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, поет. Справжнє прізвище – Сидоров Володимир Іванович. Псевдоніми – Si-do, Бувалий

парубок.

З міщанської родини. Батько, Сидоров І., – агроном.

Народився 5 (17) січня 1880 р. в с. Нововасилівці Бердянського повіту Таврійської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Запорізької області України).

Помер 29 березня 1966 р. у м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Мелітопольське реальне училище, слухав лекції на Вищих курсах П. Лесгафта у Петер-

бурзі (з 1910).

Працював клерком, коректором в сімферопольській друкарні (з 1906), керівником студії Севасто-

польського відділу народної освіти (1918-1921), художнім керівником, художником-

оформлювачем ряду московських клубів та палаців культури (з 1922).

Взяв активну участь в організації Першої олімпіади російського футуризму (1914).

Друкувався в журналах «Весь світ», «На берегах Неви».

Як літератор дебютував віршем «Двоє коней» в газеті «Тавричанин» (1908).

Потім настала черга римованого роману «Стиснута стрічка», збірки «Ліричний потік. Ліріонети та

баркароли» (1914), оповідань «Кельнерка» (1914), «За що??!!», «Дилема» (обидва – 1915), космо-

поем «Всесвіт на пласі» (1919), «Бруківкою тисячоліть» (1922), автобіографічного роману «Дзвони

собору почуттів» (1925), спогадів «Маяковський на першій олімпіаді футуристів».

Писав також одноактні п’єси, політичні скетчі, конферанс.

Залишив неопублікованим роман на тисячу сторінок «Ольга Корабльова».

С. – автор «Відкритого листа В. Маяковському» (1929), в ньому він висловив різкі претензії відо-

мому поету з приводу персонажу п’єси «Клоп» Олега Баяна, в якому вбачав відвертий натяк на се-

бе. Маяковський у відповідь запропонував товаришеві змінити власне прізвище, а героя його

твору залишити в спокої.

Свої альманахи «З батареї серця», «Зрубаний поцілунок з вуст Всесвіту» Баян посилав

Маяковському с надписами: «Маяку світу Маяковському – Баянище», «Великому – великий».

Якийсь Сухомлинов, один з поціновувачів таланту земляка, на власний кошт побудував у

Сімферополі кінотеатр «Баян».

Серед друзів та близьких знайомих Б. – Д. Бурлюк, І. Сєвєрянін, Е. Міндлін, Б. Поплавський, І.

Ігнатієв, Ф. Сологуб, Б. Сміренський, О. Кручених, І. Ясинський, К. Олімпов, Т. Щепкіна-

Купернік, В. Маяковський та ін.


***

СПЛЕТУ НАМИСТО,

з життєвого кредо В. Баяна

Я сплету ожерелье из женщин

На свою упоенную грудь!

«НА МЕНІ ЩЕ НІХТО НЕ ЗАРОБЛЯВ», з книги В. Баяна «Маяковський на першій олімпіаді

футуристів»

Перебуваючи наполовину в Петербурзі, штаб-квартиру в той час я мав в Сімферополі, де жила

мати. Організацію турне товариші поклали на мене, і відправним пунктом літературного походу я

егоїстично обрав саме Сімферополь...

…І, звичайно, не поповнити групу такою великою силою, як Маяковський, було б неспростовною

помилкою.

За десять днів до нашого виступу, а саме 28 грудня за старим стилем, об 11 годині ранку…в мене

на квартирі пролунав наполегливий дзвоник і в передпокій бадьоро ввійшли два високих чоловіки: поперед, у чорному, – Сєвєрянін, а за ним весь у коричневому – Маяковський. Чорними в нього

були тільки очі та черевики. Його легесеньке пальто і круглий капелюх з опущеними полями, а

також довгий шарф, що мальовничо огорнув усю нижню частину обличчя до самого носа, разом

були схожі на красиво обкреслений футляр, якого не хотілося ламати.

…Наше загальне кипіння не піддається опису. Перехресний вогонь пропозицій був неповторним.

Ми занурилися в хаос най карколомніших пропозицій… Маяковський… увесь час швидко

крокував кімнатою. Нарешті, коли плутанина пропозицій досягла апогею, він продиктував:

– Пропоную турне перейменувати в Першу олімпіаду футуристів і негайно викликати Давида

Бурлюка.

…Чи варто говорити, яке виття підняли редакції місцевих газет, коли ми поширили містом свою

програму, включивши в неї і тези доповіді Ігнатієва про «механічне потомство», про «діру Корнія

Чуковського» і про «вентилятор нескінченності»?

…В Сімферополі нас чекала неприємність: грізний поліцмейстер, почувши гудіння «обуреної

громадськості», викликане свіжими газетними плювками убік футуристів, і побоюючись зіткнень

на ґрунті обструкції, афіші не підписав, а зажадав надання в письмовій формі всіх виступів. Це

дорівнювало забороні, тому що Маяковський своєї промови ще навіть не складав, а Бурлюка й

зовсім не було…

…Ніяка протекція футуристам допомогти не могла, тому що в коректність футуристів у той час

ніхто не вірив. Вихід був один: направити Маяковського до поліцмейстера, тому що тільки його

спритність і дотепність могли врятувати становище.

…Поспіхом вдягли Маяковського в сюртук Сєвєряніна, натягли ненависні йому манжети,

впрохали бути «коректним»...

…До нас по-товариському прийшли дві