КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Громека Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

перегорнув інше. Я не

можу сказати, що мені подобається чи я схвалюю те, що я прочитав, як не може сказати людина,

що їй подобаються ті її слова, котрі передав перекладач так, що слова раніше не зрозумілі стали

зрозумілими. …Зрозуміло, перекладач додав свого, і в перекладі вийшло занадто добре.

Вам здалося, що я не радий зійтися з Писаренком. Навпаки – зближення – з людьми, котрі

поділяють мої думки і почуття, – для мене надзвичайно велика радість.

Будь ласка, приходьте до мене. І статтю вашу чи прочитайте, чи дайте. Зараз же я відсилаю

згорток, оскільки посланець сказав, що він до мене потрапив помилково.

Ваш Л. Толстой.

ПОВОРОТ ДО ІДЕАЛІЗМУ, з статті Н. Кузьменка «Громека Михайло Степанович»

Хворий, покинутий в глушині, він мало друкувався, і його популярність створилася двома

невеликими книжками про Толстого, які користувалися дуже великим успіхом. Одна з них,

«Критичний етюд з приводу роману «Ганна Кареніна» витримав п’ять видань, інша – «Останні

твори Толстого» – три видання.

Успіх М. Громеки обумовлений тим, що він любовно і вдумливо ставився до творів Л. Толстого в

той час, коли відношення до нього переважної більшості критики було короткозоро прискіпливим.

Михайло Громека зріднився з героями Толстого, як з живими людьми, і його критична робота

перейшла в белетристику: останні розділи книги про Ганну Кареніну викладені у формі опису

поїздки М. Громеки в село до Льовіна і розмов з ним про те, що в романі викликало подив.

За своїх переконаннями М. Громека був одним з перших представників повороту до ідеалізму.


ВИЯВИВСЯ НАЙБЛИЖЧИМ ДО ІСТИНИ, з статті «Що сталося після смерті Г. Кареніної» на

libs.ru

Лише через деякий час роман оцінять гідно. І літературна критика, на відміну від публіцистичної,

зможе точно визначити головну думку твору.

Найближчу до істини оцінку роману дав М. С. Громека в критичному етюді «Останні твори графа

Л. М. Толстого». Це – критична стаття велика за об’ємом і загалом вірна за змістом; публікувалася

вона в декількох номерах «Російської думки», а згодом була видана окремою книгою. Саме

Громека почав говорити про те, що оцінка роману критикою журнальною і газетною невірна в

самому своєму корені, і нічого, окрім сум’яття і різноголосся, собою не являє. Автор етюду також

звертає увагу і на сприйняття й роману та критики всім суспільством», яке «читає, і в якому не

було єдиної думки щодо роману».

Громека відмовляє роману в тому, чим саме так гордився його творець – в «художній цілісності,

відповідності і єдності». Однак, у той же час правильно вловлює суть критичної полеміки навколо

Ганни Кареніної…

Узагальнюючи висловлене в пресі на адресу твору, Громека намагається розкрити всі

найзначущіші, на його думку, моменти роману, через які і можна осягнути основну його ідею.

Міркуючи далі, Громека робить висновок про суть художньої діяльності Л. М. Толстого, яка «є

проповідь ворожого раціоналізму безпосередніх поглядів на життя». Висновок цей, якщо

врахувати і правильно оцінити романтичний настрій автора етюду, по суті, вірний: «Ганна

Кареніна», роман «великого дихання», роман, з якого починається виклад філософських ідей

письменника.

На публікацію етюду Громеки не забарилися відгуки «побратимів по перу»: в «Російському

багатстві» з’явилася стаття М. Протопопова, і знову розгорілася полеміка в стилі «критика про

критику»...


ПОБІЙТЕСЯ БОГА, з розвідки К. Леонтьєва «Два графи: Олексій Вронський і Лев Толстой»

Роман «Ганна Кареніна» несе в собі таку безліч достоїнств найвищого ґатунку, що про нього варто

написати цілу особливу книгу і навіть велику, як це і зробив недавно померлий молодий і

обдарований критик Громека. Я не можу цим зайнятися; а якби міг, то, звичайно, висновки мої

були б зовсім іншими, ніж у Громеки. У багатьох відношеннях вони були б навіть зовсім

протилежні.

У нього Вронський названий «беззмістовною» людиною; а на Льовіна він дивиться, як на якогось

...діда, який може нам відкрити навіть те, чого бажає сам Бог!

«Розкрийте нам таємниці нової, найбільшої області прекрасного, що відкривається вам! Говоріть

про Бога, про те, які закони залишив Він нам, і як їх нам можна виконати». Ось що вигукує під

кінець свого епілогу молодий і захоплений критик!


УГЛЕДІВ ПРОРОЧО, з монографії М. Гусєва «Лев Миколайович Толстой. Матеріали до

біографії з 1870 по 1881 рік»