ВОЛИНСЬКИЙ Яким Львович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Теоретик мистецтва, театральний критик. Справжнє прізвище – Флексер Хаїм Лейбович. Один з
фундаторів символізму на теренах Російської імперії.
З міщанської родини. Батько, Волинський Л., – торгівець книгами.
Народився 21 квітня (3 травня) 1861 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині
– адміністративний центр однойменної області України).
Помер 6 липня 1926 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив Житомирську гімназію (1879), навчався в 5-й петербурзькій гімназії (1879-1880), звідки
з-за конфлікту с викладачем був виключений. Закінчив юридичний факультет Петербурзького уні-
верситету (1881-1886).
Працював в журналі «Північний вісник» (1889-1899), завідуючим репертуарною частиною театру
В. Комісаржевської (1905-1906), оглядачем і редактором відділу газеті «Біржові відомості», завіду-
ючим відділом видавництва «Всесвітня література» (1920-1926).
Друкувався в газетах «Світанок», «Біржові відомості», журналах «Російські критики», «Північний
вісник», «Життя мистецтва».
Як літератор дебютував на сторінках газети «Світанок» кореспонденцією про сирітський дім
(1880).
Потім настала черга книг: «Російські критики» (1896), «Боротьба за ідеалізм», «Леонардо да Він-
чі» (обидві – 1900). Остання викликала шалену полеміку, порівняну хіба що з «Кодом да Вінчі»
сьогодення. Що, між іншим, не завадило італійцям обрати автора почесним громадянином Мілана
та присвоїти його ім‘я кімнаті в бібліотеці Леонардо да Вінчі (1908).
Скандальну реакцію викликала і «Книга великого гніву» (1903), в якій В. різко розкритикував усі
літературні течії, не зачепивши хіба що Л. Толстого. Виступаючи за «духовну революцію» у суспі-
льстві, ведучи боротьбу за повну автономію літературної критики від публіцистики, В. налашту-
вав проти себе представників чи не всіх художніх течій. А невдовзі за те, що він осмілився висуну-
ти своє, зовсім не алілуйне, бачення спадщини А. Григор‘єва, В. Бєлінського, М. Добролюбова, В.
Майкова, М. Чернишевського, опоненти виступили єдиним фронтом і піддали сміливця небаченій
обструкції.
В. – автор фундаментальних досліджень «М. С. Лєсков» (1898), «Царство Карамазових» (1901)
«Ф. М. Достоєвський» (1906), «Чотири Євангелія», «Проблема російського балету» (обидві –
1922), «Книга радощів. Абетка класичного танцю» (1925), «Рембрандт», «Бесіди за круглим
столом» (обидва – 1926).
В. започаткував і очолював Школу російського балету в Петрограді (1921-1926).
Наш земляк – один з фундаторів і теоретиків символізму. Залишаючись ідейним одинаком, В.
врешті-решт розгубив багатьох друзів.
Доробки В. нині надзвичайно ціняться: так, на одному з московських аукціонів за його «Леонардо
да Вінчі» просили $8000 (2006).
Серед друзів та близьких знайомих В. – Л. Толстой, А. Чехов, М. Лєсков, М. Горький, М.
Чуковський, Ф. Сологуб, Л. Гуревич, Г. Гуковський, М. Лохвицька, Д. Мережковський, З. Гіппіус
та ін.
***
ВІВАТ ІДЕАЛІЗМУ
, з творчого кредо Я. Волинського
Лише ідеалізм може розтлумачити мистецтву
ЄДНАЙМОСЯ З БОЖЕСТВЕНИМ, з політичного кредо Я. Волинського
Символізм є поєднання в художньому зображенні світу явищ з світом божества.
ПІДВАЛЬНИЙ ШОПЕНГАУЕР, з оцінки Я. Волинським творчості Ф. Сологуба
Декадентство Сологуба з ранніх його вагомих кроків по літературному шляху було живим
внутрішнім процесом.
…Вірші мене вразили своєю ясною простотою, якоюсь невловимою прозаїчністю в якнайтоншому
поетичному повороті думки.
СФІНКС СТАВ ЛЮДИНОЮ, з рецензії на книгу Я. Волинського «Леонардо да Вінчі» в газеті
«W. von Seidlitz»
Автор може гордитися тим, що поступово змінив Леонардо із загадкового і спокусливого сфінкса
на ...зрозумілу людську фігуру, яка, з одного боку, відкриває широкі перспективи майбутнім
науковим дослідженням і, з іншого боку, зосереджує в собі боротьбу двох епох, античності з
сучасністю.
ЧЕНЕЦЬ-ЕНЦИКЛОПЕДИСТ, зі спогадів В. Гаєвського
Меблювання його небагатої петербурзької квартири складалося, головним чином, з книжкових
шаф і книжкових полиць. Старовинні фоліанти, гросбухи й солідні томи оточували цю людину,
яка читала всіма європейськими мовами і, здавалося, увібрала в себе чи
