Вегелин Александр (fb2)


Настройки текста:



ВЕГЕЛІН Олександр Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, декабрист.

З дворянської родини. Батько, Вегелін І., – доктор медицини.

Народився близько 1800 р. в Волинській губернії Російської імперії (нині – Житомирська область

України).

Помер в 1860 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної області

України). Похований на Преображенському цвинтарі.

Закінчив 1-й Петербурзький кадетський корпус.

Служив прапорщиком (1818-1820), підпоручиком (1820-1822), поручиком (1822-1823) 7-го

піонерного батальйону, командиром 3-ї роти Литовського піонерного батальйону (1823-1825), рядовим (1837-1838), унтер-офіцером (1838-1839), юнкером (1839-1842), прапорщиком (1842-1843) Кабардинського піхотного полку Кавказького корпусу.

Член таємного Товариства військових друзів (1825).

Відмовитися присягати Миколі I.

Заарештований і засуджений до страти, яку було замінено на каторгу (1826). Не мав права

листування.

Покарання відбував в сибірських Читинському острозі, Петровському заводі (1826-1833).

Переведений на поселення до слободи Сретенської Іркутської губернії Російської імперії (1833-1837).

У відставку вийшов у чині підпоручика з забороною в’їзду до Петербурга та Москви (1843 ).

Перебував під наглядом поліції.

Подарував Одеській публічній бібліотеці щоденник генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха.

Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Бестужев, К. Iгельстром, Л. Пушкін, С. Трубецький, І.

Лорер, О. Єнтальцева, В. Раєвський, І. Тургенєв, П. Оболенський, Є. Наришкіна, П. Пущін, М.

Волконська, І. Горбачевський, Д. Завалишин, Г. Перетц та ін.


***

ОПОЗИЦІЯ НЕ ДО РОСІЇ

, з політичного кредо О. Вегеліна

Опозиція до влади, але не до Росії.

ВІДПРАВЛЕНІ ДО КОПАЛЕНЬ, з рапорту генерал-губернатора Східного Сибіру О.

Лавінського графу І. Дибичу

Засуджені в каторжну роботу державні злочинці Рукевич, Ігельстром і Вегелін доставлені до

Іркутська 15 числа цього січня і відправлені під строгим наглядом до коменданта Нерчинських

копалень.


НЕ ВТРАЧАЮТЬ НАДІЇ, з листа М. Волконської п. Крамковській (сестрі засудженого Рукевича) в березні 1828 р.

Змирившись зі своєю долею, панове Вегелін і Ігельстром не втрачають надії з’єднатися колись з

тими, хто їм дорожчий за життя. Чи не могли б ваші сестри домогтися дозволу у його величності

приїхати сюди до своїх женихів? Серед нас були недавно вже приклади цього.


ВЕГЕЛІН ПРИ МЕНІ, з листа К. Ігельстрома Г. Ігельстрому в жовтні 1838 р.

З 15 серпня я офіцером в Кавказьких саперах... Олександр Вегелін при мені і йому буде

присвоєний чин унтер-офіцера. Він свідчить Вам своє шанування і дякує Вам і Софії за пам’ять

про нього.


НА ЛІВОМУ ФЛАНЗІ, з листа М. Назімова І. Пущіну в грудні 1840 р.

Вегелін і Беляєви ще не повернулися з лівого флангу з Дагестану і Чечні, куди відправилися в

жовтні в експедицію. Але всі вони, слава богу, здорові і благополучні.


ОСОБЛИВО ВІДЗНАЧИВСЯ, зі спогадів А. Зіссермана

Для атаки аулу і побудованого поруч з ним укріплення призначили невеликий загін з двох

батальйонів полку Кабардинця, дві роти Куринського, дві гірських гармати і гірську міліцію під

командуванням полковника Лабинцова. 12 травня, виступивши з світанком, колона

безперешкодно пройшла через лісове міжгір’я і лише при спуску з узвишшя, поблизу самого аулу

зустрінута була сильним рушничним вогнем...

О 8 годині вечора полковник Лабинцов наказав військам відступати. Особливо відзначилися тут

нашого полку... рядові з політичних злочинців Назімов і Вегелін.


ДИКТАТОР... ЧЕСНИХ ПРАВИЛ, зі спогадів О. Бєляєва

Олександр Іванович Вегелін, особа дуже зайнята собою, любив спокій і можливий комфорт, він

був завжди серйозний і важливий, дивився на все критичним поглядом, цікаво, що всі наші

товариші прозвали його диктатором...


ВІДДАЛИ ОСТАННЮ ШАНУ ЛЕРМОНТОВУ, з книги М. Лорера «Спогади декабриста»

Наступного дня я ще не знав про його (Лермонтова М. – авт.) смерть, коли зустрівся з одним

товаришем по сибірському засиланню, Вегеліним, який, звернувшись до мене, раптом сказав: «Чи

знаєш ти, що Лермонтов убитий?»

Якби грім упав до моїх ніг, я б і тоді, думаю, був би менш уражений, ніж цього разу. «Коли?

Ким?» – міг я тільки вигукнути.

Ми обидва з Вегеліним пішли до квартири покійного, і тут я побачив Михайла Юрійовича на

столі, вже в чистій сорочці ...головою до вікна. Челядник обмахував мух з обличчя небіжчика, а

живописець Шведов знімав портрет з нього масляними фарбами. Пані – знайомі і незнайомі – і

весь цікавий люд тіснилися в невеликій кімнаті, а перші прикрашали мляве чоло поета квітами...


ДО ТЕБЕ З’ЯВИТЬСЯ ЛЮДИНА, з листа І. Тургенєва О. Герценові від 16 вересня 1859 р.

Милий друже Олександре Івановичу!

Тижнів за два з’явиться до тебе людина, котру ти, напевно, добре приймеш, декабрист Вегелін, який бажає з тобою познайомитися. Він привезе тобі від мене два важливі рукописи, які мені були

доставлені для «Полярної Зірки» під час мого перебування у Віші.

Будь здоровий. Кланяюся Огарьову, його дружині і всім твоїм.

Твій Іван Тургенєв.


ПІДСІДАЄ ДО НАС, з одеських спогадів С. Трубецького про осінь 1858 р.

Я щодня ходжу годині о 2-й на бульвар і сиджу на лавці з Сашею, Надею... Милуюся морем і

човнами... (їх, втім, мало, скаржаться жителі); до Саші підсяде Вегелін і як він давнішній тут

житель і знає всіх, то називає тих, хто проходять і розповідає їхню історію.

О 3 годині розходимося. Вегелін іде обідати до сестри своєї м-м Граве, а ми в готель Вагнера, до

Саші (своєї доньки – авт.) обідати.


ХТО ВОНИ, «ВІЙСЬКОВІ ДРУЗІ», з інтернет-енциклопедії

Товариство військових друзів – таємне революційне товариство, що існувало в 1825 р. в

Литовському окремому корпусі і складалося з офіцерів К. Г. Ігельстрома, О. І. Вегеліна та інших.

До військових приєднався дехто з місцевої інтелігенції і шляхтичі, близькі до Польського

патріотичного товариства.

Є дані про ідейну близькість і організаційний зв’язок «В. д.» з декабристами (через М. С. Луніна і

В. К. Кюхельбекера).

24 грудня 1825 р. члени Товариство військових друзів зробили невдалу спробу зірвати ухвалення

присяги Миколі I в деяких частинах Литовського корпусу.


БАТАЛЬЙОН ВДАЛОСЯ ІЗОЛЮВАТИ, з реферату А. Красавцевої «Політична програма

декабристів»

Наприкінці 1825 р. офіцери здійснили ще одну спробу підняти військове повстання. 24 грудня

виступив Литовський піонерний батальйон, який розміщався в місті Білосток. Виступ очолили

члени таємного Товариства військових друзів капітан К. Г. Ігельстром і поручик О. І. Вегелін.

Вони мали намір підняти й інші розквартировані в цій місцевості частини.

Піонерний батальйон відмовився присягати Миколі I, але командуванню вдалося ізолювати цей

підрозділ, заарештувати учасників змови і попередити хвилювання в інших частинах. 39 членів

Товариства військових друзів і 144 солдати згодом постали перед військовим судом.


ЗБИРАЮТЬСЯ У ВІДСТАВКУ, з книги А. Розена «Нотатки декабриста»

Військові експедиції на Кавказі закінчуються в червні, тоді прибули деякі з моїх товаришів: Наришкін з дружиною, Одоєвський; восени приїхали Назімов і Вегелін, Валеріан Голіцин,

Кривцов і Цебриков; троє останніх вже отримали офіцерські звання і збираються у відставку.


ПІД НАГЛЯДОМ ПОЛІЦІЇ, з нарису В. Кравченка «З офіцерів – в юнкери, за «високим

велінням»

У Ставрополі, в штабі командувача, Вегелін одержав призначення в єгерський полк Кабардинця, на правий фланг Кавказької лінії. Все подальші роки він брав участь в низці експедицій,

продовжуючи і службу, і дружбу з багатьма декабристами .

Після закінчення Сунженської експедиції, коли війська стали на зимові квартири, Вегелін разом з

братами Бєляєвими, повернувся до фортеці Міцний Окоп, де на форштадті знімав невелику

кімнату, а весною, одержавши дозвіл, виїхав на лікування до П’ятигорська.

У П’ятигорська Вегелін пробув до пізньої осені.

1842 рік приніс не лише нові експедиції, а й довгождане офіцерське звання. Рік потому військовий

міністр повідомив «про високе веління щодо звільнення від служби прапорщика Єгерського полку

Кабардинця Вегеліна, ...на помешкання, згідно його обранню, до м. Полтави, але безвиїзно і під

строгим секретним наглядом поліції».

Пізніше Олександр Іванович переїхав до Одеси, де й пройшли останні роки його життя. У цьому

портовому місті брат Вегеліна Емілій Іванович мав давні зв’язки, а в 50-і роки проживала з сім’єю

і сестра Юлія Іванівна (у заміжжі Граве).


ГЛУЗУЄ З УРЯДОВИХ РОЗПОРЯДЖЕНЬ, з розвідки Ю. Клюшникова «Всією душею відданий

вам Лермонтов»

Наше повідомлення про оточення поета (Лермонтова М. – авт.) в 1841 році було б далеко не

повним, якби ми не зупинилися на знайомстві його з декабристами, які перебували в цей час в

П’ятигорську. До них можна, поза сумнівом, віднести М. Назімова, О. Вегеліна і М. Лорера.

Про Олександра Івановича Вегеліна як про близького знайомого поета відомостей не збереглося.

...Поки немає достатньої підстави вважати його особою з найближчого оточення поета.

...О. Вегелін, який познайомився з Лермонтовим восени 1840 року в Малій Чечні, де обидва брали

участь в боях з горцями, повідомляв Пущіну до Турінська, що Лермонтов глузує з деяких

розпоряджень уряду, які викликали наше співчуття; статті журналів, наші захоплення... не

дивували його ...


ПОСТРАЖДАЛА І НАРЕЧЕНА, з біографії К. Рукевич

Рукевич Ксаверія Іванівна, наречена О. І. Вегеліна, сховала і знищила папери Товариства

військових друзів.

У 1826 р. притягнута до відповідальності у справі виступу Литовського піонерного батальйону.

14.4.1826 р. заарештована і кинута до Білостокського кляштору сестер милосердних під нагляд

старшої черниці.

Військовим судом визнана винною в «захованні і спалюванні» паперів К. Г. Ігельстрома.

15.12.1826 р. засуджена до позбавлення дворянства і заслання до Сибіру.

15.4.1827 р. заслання замінене на перебуванням в монастирі терміном один рік.

22.5.1827 р. поміщена в Брігитський дівочий монастир в м. Гродно.

22.5. 1828 р. звільнена і залишилися жити в Гродно у дядька К. Борженцького.