Він має право жити не для світових завдань, а для самого себе. Знову жити по-людському.
Спокійно влаштовувати своє народне господарство й мирно користуватися продуктами своєї
праці.
…Хто дав будь-кому право нав’язувати російському народові без його згоди нові месіанські
жертви? Його треба вберегти від жертв, а не навалювати на нього нові тягарі через придумані для
нього світові місії. Подальша моя робота побудована на тому припущенні, що майбутнє
господарське життя Росії буде вільне від жертв, котрі необхідні будь-яким месіанськими
завданням. Народу потрібне нормальне життя без надривів і непотрібних жертв.
…Він навряд чи поставиться з великою довірою до тих, хто стане запевняти його, що радянський
соціалізм несправжній і його треба тільки замінити дійсним соціалізмом. Вимоги або побажання
такої заміни, іноді навіть з посиланням на ленінський НЕП..., будуть, імовірно, частіше
висловлюватися опозицією, але при існуючій радянській владі. Після ж зміни цієї влади, коли
маски будуть зняті, пропозиції такої заміни навряд чи зустрінуть співчуття в маси населення.
У ВОГНІ РЕВОЛЮЦІЇ ЗГОРІЛИ ВСІ ПРИВАТНІ ПРАВА, з книги О. Білімовича
«Економічний лад звільненої Росії»
Дані ясно показують, як мало загального має сучасна радянська промисловість з російською
дореволюційною промисловістю. А тому, між іншим, відпадає й питання не тільки про яке-небудь
повернення через півстоліття вже давно не існуючих старих підприємств колишнім власникам і
їхнім спадкоємцям, але й про сплату їм якого-небудь відшкодування, у тому числі й іноземним
компаніям, навіть якби їхні претензії знаходили дипломатичну підтримку.
Радянська влада, дійсно, пограбувала у свій час всіх власників, одержала безкоштовно чужі
заощадження, нажилася на цьому, як зараз наживається на народній праці. Але всі ці цінності
віднесені потоком революції так само безповоротно, як віднесені десятки мільйонів неповернутих
життів. ...Та й старих підприємств давно немає. Що вціліло, було заново перебудоване. Головну
частку становлять нові споруди, створені працею й життям замучених людей Росії.
…Взагалі неможливо буде передати огулом народне надбання… у приватні руки... Кому їх можна
передати? Очевидно лише тому, хто матиме засоби, аби їх купити або узяти в оренду. Проте хто із
приватних осіб у Росії буде мати ці засоби, крім, хіба що, радянських ватажків або їхніх приятелів,
котрі, нажившись, вціліли?
ДОН І КУБАНЬ ВВАЖАВ УКРАЇНСЬКИМИ, з біографії «Олександр Дмитрович Білімович»
Після падіння влади гетьмана П. П. Скоропадського виїхав до Новоросійська. У складі Особливої
наради була створена Комісія з національних справ, роботою якої й став керувати професор
Київського університету. Резюме її роботи вийшло у світ на початку 1919 р. у вигляді брошури
«Розподіл Південної Росії за областями», написаної О. Білімовичем.
Проаналізувавши практично всі відомі на той час проекти унітарного, федеративного й
конфедеративного устрою Європейської Росії, він дійшов висновку, що найобґрунтованішим
критерієм у виділенні окремих районів у державі є спільність економічних і соціальних ознак (в
меншому ступені – національних особливостей).
Виходячи з цього, О. Білімович розділив південь Росії на кілька областей (Новоросійську або
Таврійську, Київську, Харківську, Дон і Кубань).
Запропонований ним порядок був підтриманий Денікіним і став основою для наступного поділу
відвойованих у більшовиків південноросійських губерній на окремі області.
СПАЛИВШИ ВСЕ В СОБІ, з дослідження О. Нікуліна «Алгоритм звільнення»
Вчені зазвичай остерігаються передбачати майбутнє й видавати довгострокові прогнози.
Олександр Дмитрович Білімович свого часу – насмілився, запропонувавши своєрідний алгоритм
тестування історичних роздоріж майбутнього розвитку Росії.
Перше роздоріжжя:
1. Радянська влада буде триматися довго;
2. Радянська влада впаде швидко.
1. У розвитку подій за першим варіантом також можливі два основних напрямки:
1.1. Комунізм продовжує свою експансію – «повзе як рак» аж до перемоги світової революції й
буде після цього триматися довго, на основі нового ізводу азіатського способу виробництва.
Проте, стверджує впертий Білімович, і світовий комунізм не буде вічним, так само як, зрештою, не
виявилися вічними древні азіатські деспотії. Понад те, у самій лютій експансії
