КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Амалицкий Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АМАЛИЦЬКИЙ Володимир Прохорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Геолог, палеонтолог. Відкривач динозаврів Півночі.

З дворянської родини.

Народився 1 (2) липня 1860 р. в с. Стариках Житомирського повіту Волинської губернії Російської

імперії (нині – Коростенський район Житомирської області України).

Помер 15 грудня 1917 р. в м. Кисловодську Росії (нині – місто Ставропольського краю РФ).

Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив 3-ю Санкт-Петербурзьку гімназію, фізико-математичний факультет Санкт-

Петербурзького університету (1883).

Працював консерватором геологічного кабінету (1886-1889), викладачем Петербурзького

університету (1889-1890), Варшавського університету (1890-1904), Варшавського політехнічного

інституту (1904-1908), директором Варшавського політехнічного інституту (з 1908), Ростовського

університету.

Друкувався в «Працях Імператорського Санкт-Петербурзького товариства дослідників природи».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Горбатовський повіт у геологічному й

ґрунтовому відношенні» (1885), «Про вік ярусу строкатих порід в Оксько-Волзькому басейні»,

«Кам’яновугільна й пермська системи Нижньогородської губернії», «Геологічний опис

Нижньогородської губернії з нарисом корисних копалин і геологічною картою»,

«Геологічна карта Нижегородської губернії» (усі – 1886), «Відкладення Пермської системи

Оксько-Волзького басейну» (1887), «Кам’яновугільна й пермська системи Нижньогородської

губернії», «Матеріали до пізнання фауни Пермської системи Росії (Мергелисто-піщані породи

Оксько-Волзького басейну)», «Про російські пермські антракозиди» (обидва – 1892), «Щоденник

спостережень на Малій Північній Двіні», «Геологічна екскурсія на північ Росії» (1897), «Значення

праць Ломоносова з мінералогії, геології» (1912), «Північно-Двінські розкопки професора В. П.

Амалицького» (1921-1931).

Всього А. опублікував понад 40 наукових праць.

Брав участь у вивченні Донбасу, Нижегородської губернії, рік Сухона і Північна Двіна.

Досліджуючи пермські відкладення останніх, відкрив звіроподібних ящерів, які чудово

збереглися (1898). Численні залишки цієї фауни (кістяки, черепи, окремі кістки) складають

північнодвінську галерею Палеонтологічного музею в Москві, яка є найбагатшим і найкращим

аналогічним зібранням у світі. За це відкриття вченого удостоїли пам’ятника, на якому вибито

напис «В 1899 році тут проводив розкопки видатний геолог і палеонтолог Володимир Прохорович

Амалицький.1860 -1917 рр.» (м. Котлас, РФ, 2005).

Серед друзів та близьких знайомих А. – В. Докучаєв, Е. Незнамов, П. Барков, О. Іностранцев, П.

Земятченський, М. Ушинський та ін.


***

ПІВДЕННА АФРИКА – В ЄВРОПІ

, з наукового кредо В. Амалицького

У пізньо-пермський час флора і фауна Південної Африки і Європи були однаковими.

СИСТЕМАТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ, з розвідки О. Хлюпіна «Вивчення фауни Котельницького

місцезнаходження»

Світ древніх ящерів був великий і різноманітний. Він цікавив людину за всіх часів. Як тільки люди

стикнулися з незаперечними слідами існуючого на планеті Земля доісторичного життя, – а

відбулося це дуже давно, – вони намагалися знайти пояснення своїм незрозумілим знахідкам:

скам’янілим раковинам молюсків, кісткам невідомих їм тварин, відбиткам дивних рослин...

Задовго до появи на планеті динозаврів існувала епоха панування ящерів – тварин, які не були у

повній мірі ні рептиліями, ні ссавцями.

У Центральній Росії вперше велике місцезнаходження пермських ящерів було виявлено на

околицях міста Котласа, на ріці Мала Північна Двіна наприкінці XIX – початку XX сторіччя

професором Варшавського університету В. П. Амалицьким. Тамтешня фауна виявилася дуже

схожої за складом на південноафриканську фауною плато Карру. Це дозволило провести ряд

серйозних спостережень над поширенням пізньопермських фаун на різних материках, котрі

колись складали єдине ціле – суперконтинент Пангею, процес становлення якого завершився на

самому початку мезозойської ери, у тріасовому періоді.

Слідом за відкриттям професора Амалицького почалося систематичне дослідження пермських

континентальних відкладень Росії, відбулася серія відкриттів нових великих місцезнаходжень

залишків древніх чотириногих – амфібій, парарептилій (сполучають у своїй будові ознаки