вдалося, вони умовили Кароліну змінити чоловіка. Нею захопився вельми вже немолодий генерал
Гогель, і вона разом з батьками й дітьми переїхала в інше місто до нового чоловіка, – а Густаву
довелося довго і важко оформляти розлучення.
...До кінця року в Києві не з’являвся. Але в лютому йому так чи інакше належало бути на чергових
виборах губернського маршалка. Він сподівався, що його переоберуть на новий трирічний термін.
Хоча маршалки повітів далеко не завжди його підтримували. Так, якось йому довелося розбирати
справу поміщика Богуславського повіту. Той так жорстоко поводився з кріпосними, що не можна
було не віддати його під суд. «Я не хотів його захищати, – згадував Олізар, – однак, на жаль, деякі
інстанції за нього вступилися, – я запропонував вихід зі становища, застосований Олександром
Першим в прибалтійських губерніях, тобто просив звільнити кріпосних цього поміщика, зарахувавши їх в державні селяни». На жаль, з дванадцяти маршалків повітів тільки двоє
підтримали цю пропозицію.
В кінці березня Олізар відправився до Петербургу. Знову обраний губернським маршалком, він
мав ділові доручення від київського дворянства. Як губернський предводитель, по приїзді до
Петербургу повинен був представитися імператорському двору. Він з’явився до Зимового палацу, і там черговий камергер заніс його ім’я в список осіб, що просять високої аудієнції.
...Втрата монаршої милості зачіпає в його особі все київське дворянство, представником якого він
має честь бути! Довелося того ж дня виїхати з Петербургу.
Тільки-но повернувся до Києва, як доброзичливці передали інформацію, що до Києва вже прибув
кур’єр з конфіденційним листом від Аракчеєва. Розслідування діяльності Олізара продовжувалося.
Тоді він, не чекаючи результатів, подав прохання про відставку. Після приниження, випробуваного в Зимовому палаці, вважав за краще бути приватною особою, не пов’язаною ні з
якою службою.
ЛІКИ ВІД КОХАННЯ, з дослідження Н. Богданової «Утіха серця»
На початку 1820-х років почали забудовуватися кримські землі в районі Аюдагу. Частину їх
придбав граф Густав Пилипович Олізар. Він став засновником маєтку «Кардіатрікон» (у перекладі
з грецького «ліки для серця», «утіха серця»). Правда, за наступного власника, князя Потьомкіна, ця поетична назва стала поступово мінятися: Патрікон, Атрікон, Артикон і, нарешті, «Артек».
Мимоволі виникає питання: у зв’язку з чим Г. Олізар так незвично назвав свій маєток?
...Навчання йому довелося перервати із-за хвороби батька. Разом з ним він виїжджає до Італії і
там, у віці 18 років, одружується на Кароліні де Мелло, доньці міністра Королівства Сардинія.
...У 1820 році відбулося знайомство Г. Олізара з родиною М. Раєвського, героя Вітчизняної війни
1812 року. Одна з доньок генерала, Марія Миколаївна, стала предметом захоплення і кохання
двадцятидвохрічного графа. Він клопоче про розлучення, і... одержує ввічливий, але вельми
категоричний лист від М. Раєвського.
Пригнічений відмовою, граф багато подорожує. У 1823 році опиняється в Криму, в Гурзуфі.
«Подорожуючи Південним берегом, потрапив, нарешті, сюди і був зачарований величчю диких
картин й іншими особливостями цього куточка. Скуповує ділянками землю, незабаром тут
оселяється» (з книги Л. Черейського «Пушкін і його оточення»). Зводить будинок, займається
виноградарством, але живе відлюдником.
Тяжко переживаючи особисту драму, шукає втіхи в красі південної природи і літературній праці.
