поетів...
Є люди, котрі бачили Єсеніна у важкі для нього і для його оточення хвилини; мені пощастило – я
ніколи не бачив у стані втрати людської гідності.
... Потім пам’ятаю прощання з померлим в Будинку друку. У труні лежав хлопчик зі змученим, скорботним обличчям...
СПРАВЖНІЙ ТЕАТР, з книги Л. Нікуліна «Люди російського мистецтва»
Це був справжній театр (нині – Житомирська обласна філармонія – авт.), затишний і благородний
зал з ложами бенуара і бельетажу, з чудовою акустикою.
Зал був майже круглий, і слово, вимовлене на сцені пошепки, чулося так, ніби вам прошепотіли
його на вухо.
Плафон театру був розписаний літаючими пухкими купідонами і млосно всміхненими музами, лірами і гірляндами.
ПРИГОДНИЦЬКИЙ СЮЖЕТ ПОМНОЖЕНИЙ НА ІСТОРИЧНІ ФАКТИ, з передмови Л.
Кассіля до роману Л. Нікуліна «Мертві брижі»
Я пам’ятаю, як в роки студентства зачитувалися його романом «Ніяких випадковостей»
(«Дипломатична таємниця»), що вийшов 1927 року в «Роман-газеті». А років дванадцять опісля, коли мені довелося ... відвідати Іспанію, де в ті роки йшла жорстока громадянська війна, де народ
прагнув не допустити до влади фашистів, ми читали на нашому човні «Листи про Іспанію» Льва
Нікуліна.
А ось не так давно романіст дав нам нову книгу – «Мертві брижі». Захоплюючий, майже
пригодницький сюжет спирається тут на точні, досконально вивчені автором історичні факти. Так, це справжній роман-хроніка.
Багато що з того, що може здатися нам сьогодні майже неймовірним, чимось схоже на авантюрні
ходи тих фабул, якими користуються автори ...детективних творів, в даному випадку повністю
відповідає історичній правді, подіям, що відбувалися насправді.
Досвідчений літератор, котрий відмінно володіє багатьма жанрами, Л. В. Нікулін зумів чудово
організувати і побудувати свій роман-хроніку. Книга читається, починаючи буквально від
першого рядка, із захоплюючим інтересом.
ПОЛЯКІВ НЕ ДРАТУВАТИ, з роману Л. Нікуліна «Мертві брижі»
Потім Боярин Василь (він же Ртищев) оголосив, що Федоров (він же Якушев) зробить важливе
повідомлення.
З шанобливим подивом Потапов слухав Якушева. Він знав його як чиновника міністерства шляхів
сполучення в чині дійсного статського радника, світського балакуна і шанувальника хороших
жінок, а тут, в такій складній грі, перед ним з’явився тонкий і розумний актор, знавець людських
душ, котрий відмінно вивчив своїх партнерів. А серед них були і не дурні і дуже небезпечні діячі.
Найперше Якушев дав точний аналіз очільників влади в Польщі і Фінляндії, в країнах, що
привертали особливу увагу російських монархістів.
– ...Я і наш друг і побратим (погляд і напівуклін убік Потапова) їдемо до Польщі. Ми збираємося
поставити перед польським генштабом важливі для нас питання – створення не одного, а двох
«вікон» на кордоні. Ми маємо на увазі розташувати на території Польщі, уздовж польсько-
радянського кордону, загони російської кінноти під виглядом робочих на угіддях польських і
російських землевласників. Ви розумієте, панове як це важливо!
Пригадаємо Савінкова. Йому вдалося сконцентрувати на польському боці декілька десятків тисяч
багнетів і шабель під прапором «Союзу захисту батьківщини і свободи». Невже нам не вдасться
створити декілька невеликих за чисельністю загонів, які можуть послужити авангардом у разі
військового конфлікту між Польщею і Радами?
– ...У жодному випадку не дратувати поляків, вдавати, що наш уряд поважатиме суверенітет і
шанувати майбутнього главу держави – Пілсудського..., – так закінчив Якушев.
ЧАСТИЙ ГІСТЬ, з замітки «Крим у творчості письменника» на lyrica.crimea.edu Лев Нікулін вперше приїхав до Севастополя в 1909 році вісімнадцятирічним хлопцем.
1910 рік. Нікулін знову в Криму. Протягом місяця живе в Балаклаві, оглядає Ялту, морем
відправляється на Кавказ. Перебування на кримській землі і морська подорож знайдуть
віддзеркалення в романі «Московські зірки».
У 1916 році за сценаріями Нікуліна знімаються фільми – ...письменник присутній на зйомках в
Місхорі.
Нікулін – частий гість Криму. Лікується, відпочиває і працює в Ялті. У 1938-1939 роках разом з О.
Фадєєвим працює над кіносценарієм «Перекоп».
У 1954 році на запрошення Морської бібліотеки Нікулін приїжджає до Севастополя. Виступає на
літературному вечорі. У дар бібліотеці передає роман «Росії вірні сини» і нарис «Федір
