НАСОНОВ Арефій Якимович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (2001).
З селянської родини.
Народився 24 жовтня 1888 р. в с. Довжику Пулинської волості Житомирського повіту Волинської
губернії Російської імперії (нині – Житомирський район Житомирської області України).
Розстріляний більшовиками 10 січня 1938 р. на околиці м. Рязані СРСР. Місце поховання – не
відоме.
Закінчив 2-класну міністерське училище, самотужки склав іспити на звання учителя (1913),
закінчив Житомирську духовну семінарію.
Був учителем (1913-1914), священиком церкви (1914-1916) у рідному селі, в с. Голишево
Рівненського повіту (1916), с. Андріївка Чембарського повіту Пензенської губернії (1916-1927;
1928-1931), настоятелем церкви в ім’я праведних Іоакима і Ганни м. Можайськ Московської
області (1931-1932), священиком церкви с. Бички Сараївського району Рязанської області (1936-
1937).
Уперше заарештований за «антирадянську діяльність» (1927). Після кількамісячного перебування
у в’язниці випущений під підписку про невиїзд.
Удруге заарештований без висунення звинувачень (1931). Після двотижневого перебування у
в’язниці випущений.
Утретє заарештований за «агітацію проти заходів Радянської влади, ...мешкав в 3-х кілометровій
зоні військового складу, систематичне обробляння в антирадянському дусі громадян, які
відвідували церкву» (1932). Сталінською «трійкою» засуджений до 3 років заслання до табору
поблизу м. Алма-Ата (Казахстан).
Учетверте заарештований без висунення звинувачень (1935). Протримавши його декілька місяців
у Луб’янській в’язниці, випустили.
Уп’яте заарештований за «контрреволюційну агітацію, агітацію проти виборів до Верховної Ради»
(1937). «Трійкою» НКВС по Рязанській області засуджений до розстрілу.
Посмертно реабілітований прокуратурою Московської області (1989).
День пам’яті – 28 грудня (10 січня).
Серед друзів та близьких знайомих Н. – А. Храповицький, П. Перов, М. Соловйов та ін.
***
БОГ НЕ ЛИШЕ В СИЛІ
, з релігійного кредо А. Насонова
Бог не лише в силі, але і в правді, в справедливості, в любові.
ПЕРЕПИСУВАВ АТЕЇСТІВ, з матеріалів «Справи єпископа Пилипа (Перова), священиків
Василя Расказова, Арефія Насонова, Івана Прозорова та ін.»
У вересні 1925 р. у м. Наровчате на окружному з’їзді духівництва і мирян було прийнято
ухвалу про боротьбу з невірою і підняття церковної дисципліни. Рішення з’їзду були
санкціоновані єпископом Пилипом і розіслані релігійним громадам віруючих всієї Пензенської
губернії для керівництва і виконання. Проведення в життя ухвали Окружного з’їзду вилилося у
відкриту форму походу проти суспільно-культурних організацій на селі, в негативне ставлення до
закону про сім’ю і шлюб, в моральний тиск на широкі верстви населення, в обробку мас проти
громадських організацій, які виставлялися як гонителі релігії.
...Масові переписи населення духівництвом ставили атеїстичну частину населення під всенародну
гласність, під загрозу морального впливу на неї через релігійні забобони темних релігійних мас.
...Священик Насонов проводив перепис, включаючи віруючих і невіруючих. На запитання, що
буде з невіруючими, священик відповідав, що їм буде відмовлено у виконанні релігійних обрядів.
НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ, з статті «Один з багатьох» на korolev.msk.ru
У 1931 році отець Арефа перебрався до Можайська... Священик разом з дружиною і дітьми
мешкав у сторожці при церкві. Влада захотіла закрити храм, віднявши у віруючих ключі. Проте ця
спроба не вдалася. Храм святих Іоакима і Ганни – один з небагатьох, який за радянських часів
взагалі не закривався.
3 вересня 1932 року отця Арефу заарештували і 4 вересня кинули до Бутирського ізолятора... На
слідстві священик підтвердив, що належить «до течії тихонівців». А всі звинувачення, що
висувалися проти нього, відкинув, заявивши, що винним себе не визнає.
Свідчення на нього, окрім інших лжесвідків, дав і священик Феодор Казанський. Він заявив, що
отець Арефа – монархіст, засуджує колгоспне будівництво і не може примиритися з існуванням
радянської влади, чекає швидкої її загибелі, і взагалі, «Насонов є небезпечним елементом в умовах
можайської дійсності».
КОМПРОМЕТУВАВ КОМУНІСТІВ, із звинувачувального вироку в 1937 р.
У 1932 р. засуджений втік з місця відбуття покарання... Мешкаючи в с. Бички проводив всіляку
контрреволюційну агітацію, залякував колгоспників падінням Радянської влади, проводив
агітацію проти виборів у Верховну Раду і висунутих кандидатів, компрометував комуністів.
А ТО НАСТАНЕ КРАХ, з статті О. Козлова «Cвященомученик Арефа Сараєвський»
Священомученик Арефа походив з селян-бідняків. Родина була єдиновірницькою. Його батько
займався хліборобством. Після збирання врожаю він, як багато односельців, йшов на заробітки і
працював пильщиком. Змолоду Арефа допомагав батькові.
...За наявними в архівно-слідчій справі документами видно, що насправді отець не закликав селян
не ходити на вибори. Навпаки. Односельцям він пропонував вибирати людей віруючих, які не
відрікаються від Бога і Церкви.
Усі звинувачення на адресу о. Арефи будуються на свідченнях: «Громадяни, моліться Богові,
тримаєтеся за храм, а то настане крах».
ЗДАВСЯ ПРЕДСТАВНИКАМ ВЛАДИ, з матеріалів до канонізації А. Насонова
Ставши священиком, о. Арефа не залишив своїх викладацьких занять. Успішно займався
місіонерською діяльністю, багато розкольників обернув в Православ’я.
Після революції був позбавлений виборчих прав. Він і його сім’я стали «позбавленцями»
З 1929 р. обкладався індивідуальним податком. У 1930 р. за несплату держзобов’язань
у сім’ї відняли корову.
До 1930 р. в сім’ї о. Арефи народилося семеро дітей.
О. Арефа визнав, що констатував в розмовах з прихожанами значне погіршення життєвого рівня
із-за політики суцільної колективізації села, яка тоді здійснювалася.
У антирадянській агітації винним себе не визнав.
О. Арефу заслали в згубне місце, де за декілька років померли всі, навіть охоронці. Поховавши
останнього охоронця (ув’язнені померли раніше), о. Арефа пішов з табору. Додому повертатися
було не можна – кинуть за грати дружину і дітей. Він звернувся до племінника своєї дружини,
священика Михайла Соловйова, який забезпечив його документами на чуже ім’я, дав грошей і
умовив виїхати на торфорозробки. Але на вокзалі у о. Арефи вкрали документи, і йому довелося
здатися представникам влади.
