напрямі, оскільки Лідія Лісова застосовує вже існуючу модель.
...»Потрібно боротися»: тон заданий...
...У кінці 1928 року дирекція, ймовірно, мало налякана інквізиційним маренням Лідії Лісової
(Микола Баскаков був, проте, незабаром звинувачений в троцькізмі і заарештований),
запропонувала «обэриутам» підготувати урочистий вечір, присвячений переїзду театру до
Маріїнського палацу.
...Тон цього уривка (з статті Л. Нільвіча «Реакційне жонглерство» – авт.) не дозволяє сумніватися: такий оптимізм в 1928 році здається майже недоречним, особливо якщо пригадати прозу Лідії
Лісової того ж часу з приводу «Трьох лівих годинників». Як би там не було, умонастрій особи, такої близької до Хармса як в географічному, так і в художньому планах, має обов’язково
привернути нашу увагу.
ВІДВЕРТІША ЗА ІНШИХ, з фейлетону М. Кольцова «Російська сатира і революція»
Нашу сатиру дуже часто звинувачують в справжній великій ненависті до пролетаріату і революції.
Це, швидше, – від втоми, від співчуття до скривджених і знову ж таки від безтем’я.
...У «Сатириконі» на лівому фланзі тримався Арк. Бухов, котрий у фейлетонах «приймає»
революцію, відкидає шовінізм, насильство, праву диктатуру.
Відвертішою за інших була Лідія Лісова. Ось її вірш «Соціалізація».
Делят землю. Делят дома,
Делят фабрики и заводы.
Что останется к концу года,
Если разделят остатки ума?
Все поживятся на этом пожарище.
Каждый легкой добыче рад.
А меня позовите, товарищи,
Когда будут делить шоколад.
АКТИВІСТКА, з «Короткої хронології літератури Алтаю» В. Соколова
1919 рік
У Барнаулі вийшов перший номер літературно-художнього і наукового журналу «Сибірський
світанок». Його видавець – культурно-освітній союз Алтайської губернії.
Редактором журналу був С. І. Ісаков. Всього вийшло 12 номерів. Серед авторів – Г. Драверт, Г.
В’яткін, І. Гольдберг, В. Верещагін, О. Новиков-Прибой, П. Низовий, П. Казанський, Л. Лісова, Г.
Пушкарьов й ін.
1921 рік
При літературній секції губполітосвіти організовано літературний гурток. Членами його стали
близько 30 осіб, серед них Г. Пушкарьов (керівник), О. І. Балін, А. І. Жиляков, С. Ісаков, П.
Казанський, С. Ляліков, колишня співробітниця петроградського журналу «Сатирикон» Л. В.
Лісова... Заняття проводилися щонеділі, вхід був вільний.
Підведені підсумки конкурсу п’єс в пам’ять Паризької комуни. Всього надійшло 7 п’єс. Перша
премія присуджена В. К. Ізмайлову за п’єсу «Любов сильніша за смерть», друга – С. К. Лялікову за
п’єсу «Віщий голос», третя – С. М. Лепському, авторові п’єси «Юланда з Монпарнаса».
Відзначена п’єса Л. В. Лісової «Червоні макі».
Підведені підсумки літературного конкурсу на тему «1 травня – Міжнародне свято робочих».
Перша премія за п’єси не присуджувалася, друга дісталася С. М. Лепському за п’єсу «За Ради», третя – С. І. Ісакову за оповідання «Без імені». За кращий вірш перша премія присуджена Л. В.
Лісовій («Весняний гомін»).
1922 рік
Поетеса Лідія Лісова звернулася до газети «Червоний Алтай» з пропозицією розпочати збір
пожертвувань на користь голодуючих Поволжя.
Вже до 27 квітня сума пожертвувань склала 103752201 руб. Серед перших жертводавців –
барнаульські літератори Л. Лісова (100 тис.), Г. Пушкарьов (300 тис.), С. Ленський (100 тис.), О.
Піотровський ( 300 тис.), В. Ізмайлов (100 тис.).
НЕ МАГНЕТИЧНА, з статті Т. Дороніної «Російські Сапфо» Міра Лохвицька і Софія Парнок –
дві спроби ліричної сповіді»
Останніми роками літературознавці здійснюють спроби дослідження творчості М. Лохвицької і С.
Парнок. У 1994 р. вперше за післяреволюційний період була видана невелика окрема збірка віршів
М. Лохвицької і лише в 1998 р. – С. Парнок.
До виходу збірок про творчість цих поетес пам’ятали далеко не всі. А імена Лохвицької і Парнок, разом з іменами інших російських поетес (Надія Львова, Лідія Лісова, Паллада Богданова-
Бєльська, Ганна Радлова, Аделаїда Герцик, Марія Моравська) «спливали не самі собою, а за
приводом, у зв’язку з іншими, магнетично привабливими» (С. В. Полякова).
ГЕНІЇ І НЕЗДАРНОСТІ, з есе Г. Іванова «Китайські тіні»
Хтось порівняв літературу з трамвайним вагоном. Одні давно всілися, інші стоять, чекаючи доки
звільниться місце, треті набили майданчик, четверті висять на підніжці, п’яті марно атакують
набитий вагон. Є ще порівняння з
