того – свята.
Ще в минулому сезоні, під час генеральних репетицій «Потопу», Сулер занедужав. З тих пір
припадки уремії повторювалися періодично через декілька місяців, і не було можливості умовити
його виїхати з Москви.
...Улітку він був дуже нервовий і почувався погано. Припадки повторювалися, як і взимку. І в
серпні була розмова про переїзд до Кисловодська, оскільки море несприятливо відбивається на
здоров’ї хворого. У вересні Сулер стужився за Москвою, за театром і втік з Євпаторії... З’явився
до театру, потім до студії і через два дні вже мав припадок; нарешті умовили його сидіти удома, але він викликав до себе із студії різних осіб і мріяв про постановку однієї п’єси, хоча вже не міг
ясно виражати своїх думок: мова плутала слова.
...Через декілька днів я поїхав до лікарні, щоб його відвідати; підійшов до кімнати, а там –
метушня, …пускали кров, все ліжко і стіна – в крові. Виявляється, у нього був жорстокий
припадок – ...фатальний і останній.
Після цього припадку, власне кажучи, Сулера вже не було. Лежав схудлий, змучений напівтруп, який не міг сказати жодної фрази. Не мовчали лише його виразні очі...
СКАЗАНО МАЛО І НЕ ТАК, з листа М. Горького О. Поль від 24 березня 1926 р.
Само собою зрозуміло, дорога Ольга Іванівно, що невдалою моєю нотаткою про Леопольда Ви
можете скористатися для збірки.
Дуже жалкую, що написана вона погано, квапливо, сказано в ній – мало. І все сказано – не так.
Міцно тисну руку.
О. Пєшков.
ТОЛСТОЙ ЗВЕРТАВСЯ ВИКЛЮЧНО НА «ВИ», з розвідки С. Полякова «Сулержицький
Леопольд Антонович»
На початку 1890-х рр. він познайомився і подружився з Тетяною – донькою Льва Толстого. Вона
ввела художника до будинку батьків. Сулержицький швидко завоював довіру і симпатії як самого
Л. Т., так і членів його родини. Спілкуючись з Львом Миколайовичем, хлопець був не лише
зачарований письменником, але й значною мірою потрапив під його вплив.
У листопаді 1895 р. Сулержицького закликали до відбуття військової повинності. Виходячи з
своїх нових переконань, він відмовився від служби в армії, був арештований і поміщений «на
випробування до Московського військового шпиталю у відділення для психічно хворих».
Умовляння, прохання і сльози рідних підірвали рішучість юнака. Зрештою, він погодився служити
і був відправлений до Середньої Азії.
...Переконання залишилися тими ж. Повернувшись із служби, він займався в селі під Москвою
гектографуванням нелегальних статей Л. Т.
...Слід зазначити, Л. Толстой ніколи не звертався до Леопольда Антоновича, як до більшості своїх
друзів, на «ти», а виключно на «ви», що підкреслює особливу пошану до останнього.
ОБЦІЛОВАНИЙ ВСІМА МУЗАМИ, зі спогадів К. Станіславського
Це було 1901 року.
За лаштунками театру посилено говорили про Сулера: «Милий Сулер!», «Веселий Сулер!»,
«Сулер – революціонер, толстовець, духобор», «Сулер – белетрист, співак, художник», «Сулер –
капітан, рибалка, волоцюга, американець!»
«Сьогодні, – розповідав хтось -– йду коридором, зирк: на скрині, згорнувшись калачиком, спить
милий Сулер. Він подзвонив уночі, його впустили і він заснув».
– Та покажіть же мені вашого Сулера! – кричав я, заінтригований всіма цими розповідями.
Нарешті під час одного із спектаклів «Штокмана» в моїй убиральні з’явився сам Сулер. Ні я йому, ні він мені не рекомендувалися. Ми відразу впізнали один одного – ми вже були знайомі, хоча
жодного разу ще не зустрічалися.
Сулер сів на диван, підібгавши під себе ногу, і з великою гарячністю заговорив про спектакль. О!
Він умів дивитися і бачити в театрі! А це не легко, оскільки для цього треба мати гострозоре око
душі. Сулер був хороший глядач, хороший критик, без упередженості.
По закінченню спектаклю Сулер провів мене до візника і в найостаннішу хвилину несподівано
вскочив до саней і поїхав зі мною до Червоних воріт, де я тоді мешкав. Потім він зайшов випити
склянку чаю і засидівся до пізньої ночі. Але він ні за що не погоджувався залишитися ночувати і
пішов кудись в морозну ніч.
...Сулер був актор, оповідач, співак, імпровізатор і танцюрист. Щасливець! Мабуть, всі музи
поцілували його при народженні!
ЗАЇЛИ ДОЛАРИ І БІРЖА, зі спогадів Є. Вахтангова
– Ой, які смішні люди! – говориш ти після перегляду. – Всі милі і сердечні, у всіх є прекрасні
можливості бути добрими, а заїли їх вулиця, долари і біржа. Відкрийте їх добре серце, і хай вони
