РОСТОВЦЕВ Михайло Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик, археолог, перекладач. Фундатор соціально-економічного напряму в російському
антикознавстві.
З дворянської родини. Батько, Ростовцев І., – вчитель гімназії, попечитель учбового округу.
Народився 29 жовтня (10 листопада) 1870 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії
(нині – адміністративний центр однойменної області України).
Помер 20 жовтня 1952 р. в м. Нью-Хейвені (Коннектикут, США). Похований на місцевому
цвинтарі.
Закінчив Житомирську класичну гімназію (1888), навчався на історико-філологічному факультеті
Київського університету св. Володимира (1888-1890), закінчив Петербурзький університет (1890-
1892), стажувався за кордоном (1895-1898).
Працював викладачем царськосільської Миколаївської гімназії (1892-1895), Петербурзького
університету (1898-1917), петербурзьких Вищих жіночих курсі (1898-1917), Мадісонського (1920-
1925), Єльського університету (1925-1939), керівником археологічних досліджень та куратором
досліджень у галузі античного мистецтва Єльського університету (1939-1944).
Дійсний член Петербурзької академії наук (1917).
Дійсний член-кореспондент Німецького археологічного інституту в Римі (1914).
Почесний доктор Гарвардського, Вісконсинського, Єльського, Кембриджського, Оксфордського,
Чикагського університетів.
Спеціалізувався з проблем історії, археології, мистецтвознавства, зокрема, досліджував історію
еллінізму і Римської імперії, а також стародавню історію півдня Росії (встановив складну
взаємодію грецької, іранської і місцевих культур).
Друкувався в журналах «Світ Божий», «Revue numismatique», «Журнал міністерства народної
освіти», «The New Russia», «Додаток до «Архіву з папірології та споріднених дисциплін»,
«Археолого-епіграфічні повідомлення», «Повідомленнях Німецького археологічного інституту (в
Римі)», «Нумізматичний огляд», «Філолог», «Збірник з археології та історії Французької школи в
Римі», «Вісник Європи», «Straggling Russia», «Російська думка», «The New Europe», «Новий
журнал».
Як вчений дебютував розвідкою «Адміністрація римських провінцій за часів Цицерона» (1887).
Потім настала черга наступних доробків: «Про найновіші розкопки в Помпеях» (1893), «Війни
Цезаря в Галії, Німеччини і Британії» (1894), «Etude sur les plombs antiques» (1897-1899), «Історія
державного відкупу в Римській імперії» (1899) «Римські свинцеві тессери» (1903), «Елліністично-
римський архітектурний пейзаж» (1908), «Античний декоративний живопис на півдні Росії»
(1914), «Дослідження з історії римського колонату» (1910), «Еллінство та іранство на півдні
Росії», «Народження римської імперії» (обидва – 1918), «Великий маєток в Єгипті III ст. до н. е.»
(1922), «Скіфія і Боспор» (1925), «The social and economic history of the Roman Empire» (1926),
«Mystic Italy» (1927), «A history of the ancient world» (1926-1927), «Dura-Europos and its art» (1938),
«The social and economic history of the hellenistic world» (1941).
Переклав (у співавторстві з Ф. Зелінським) «Нарис римської історії та джерелознавства» Б. Споді
(1899).
В СРСР значущість наукової спадщини Р. заперечувалася як прояв «кризи буржуазної науки».
Не сприйнявши більшовицької революції, емігрував спочатку до Великобританії (1918), Франції
(1919), а потім – США (1920).
Значна частина записників, листів, рукописів лекцій, наукових і публіцистичних робіт Р.
дореволюційного періоду зберігаються в Центральному державному архіві РФ і архіві Російської
академії наук.
Його особистої бібліотеки передана Науковій бібліотеці Ленінградського університету (РФ).
Наукова спадщина післяреволюційного періоду зберігається в особистому архівному фонді
бібліотеки Єльського університету (США).
У Ленінградському відділенні Інституту археології АН СРСР пройшла конференція, присвячена
пам’яті вченого (1989).
У Москві за редакцією Г. Бонгард-Левіна вийшла книга «Скіфський роман», присвячена життю і
творчості нашого земляка (1997).
Серед друзів та близьких знайомих Р. – Ф. Зелінський, С. Жебелєв, І. Бунін, О. Блока, Л. Бакст, М.
Сергієнко, Я. Смирнов, Б. Фармаковський, С. Уельс, В. Антонович, Е. Борман, П. Мілюков, Г. де
Санктіс, Г. Вернадський, М. Пру, Ф. Соколов, Є. Тарле, І. Пом’яловський, В. Ернштедт, П. Нікітін, Е. Бікер-Ман, Н. Кондаков, Д. Гіллам та ін.
***
ЕКОНОМІЧНА ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ НАРОДУ
, з наукового кредо М. Ростовцева
Розмірковувати про те, яке значення має економічна історія людства для
