ФІЛЕВСЬКИЙ Павло Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Мемуарист, краєзнавець, педагог.
З дворянської родини.
Народився 6 (19) листопада 1856 р. в м. Бахмуті Харківської губернії Російської імперії (нині – м.
Артемівськ Донецької області України).
Помер 2 лютого 1951 р. в м. Таганрозі СРСР (нині – Ростовська область РФ). Похований на
місцевому цвинтарі. Могила збереглася.
Закінчив Таганрозьку чоловічу гімназію (1874), історико-філологічний факультет Харківського
університету (1881).
Працював викладачем в Таганрозьких чоловічій гімназії і Маріїнській жіночій гімназії, авіаційному технікумі, трудових школах.
Член Північнокавказького археологічного та історико-етнографічного товариства.
Кавалер орденів св. Ганни 2-го і 3-го степенів, двох орденів св. Станіслава, медалі на пам’ять про
царювання Олександра Ш.
Друкувався в газетах «Південний край», «Приазовський вісник».
Наш земляк – автор книг і брошур «Віночок до пам’ятника Петру Великому в Таганрозі»,
«Історичні розповіді й легенди», «До питання про відвідини О. С. Пушкіним Таганрога в 1820 р.»,
«Конспект історії людства, його діянь, думок і творчості. У 2-х частинах. Ч.1 Всесвітня
хронологія. Ч.2. Алфавіт», «Короткий нарис загальної і російської історіографії», «Кулжинське»,
«Нариси минулого Таганрозької Маріїнської жіночої гімназії», «На берегах Тамрінди»,
«Нахічевань і нахічеванці: (Зі спогадів про дитинство)».
Його перу також належать навчальні посібники: «Керівництво російської історії. Курс
систематичний», «Викладання історії. (Практичні поради). Підручник для педагогічного класу
жіночих гімназій».
Є серед доробків і поетичне «Ювілейне вітання місту Таганрог 1898 р.: (Вірші до 200-річчя
Таганрога)».
У рукописі залишилося дослідження «Сім’я Кукольників», яке нині зберігається у фондах
Таганрозького літературного музею-заповідника.
Проте головною працею Ф. небезпідставно вважається книга «Історія міста Таганрог» (1898), за
яку він отримав почесне звання першого літописця міста.
Ф. зазнав утисків з боку більшовицької влади. За те, що він давав приватні уроки, його
заарештовують і на три роки відправляють в заслання до Запоріжжя (1927).
Спеціальною постановою прокуратури Ростовської області за відсутністю складу злочину
потерпілого реабілітують (1993).
Нині ім’я нашого земляка занесено в «Енциклопедію Таганрога».
На його могилі встановлено надгробок (1995).
Вийшло репринтне перевидання «Історія міста Таганрог» (1996).
Серед друзів та близьких знайомих Ф. – А. Чехов, Д. Яворницький та ін.
***
З НАСОЛОДОЮ, з професійного кредо П. Філевського
Найголовніше в моїй діяльності було те, що, прослуживши вчителем 44 роки, я завжди йшов на
уроки із задоволенням, іноді просто з насолодою.
ЩЕ Й ПИСЬМЕННИК, з щоденника П. Філевського
27 квітня 1933 р.
О третій годині ночі з’явилися з обшуком з Державного Політичного Управління. Перерили все, узяли декілька листів і книжок й заарештували.
Мій допит тривав близько двох годин. Говорив про мою діяльність, про мої історичні праці, при
цьому вийняв з ящика мою «Історію Таганрога» і сказав: «Я прочитав вашу книгу».
В цей час увійшов до кімнати начальник Державного Управління і, побачивши мене, сказав:
– Ми знову з вами зустрілися.
Слідчий, передаючи йому «Історію Таганрога», сказав, що це праця Філевського, на що той, звертаючись до мене, сказав:
– А так ви не тільки капіталіст і монархіст, а ще і письменник.
ЗАТАВРУВАЛИ КУКОЛЬНИКА, з книги П. Філевського «Нариси минулого Таганрозької
Маріїнської жіночої гімназії»
Часто засуджуємо невдячних Росії іноземців. Проте коли сім’я Кукольника, вдячна Росії, котра
надала їй притулок, стала висловлювати своє захоплення Батьківщиною і …дивними моментами
російської історії, ми не повірили цій щирості й затаврували Кукольника клеймом кар’єриста.
Це – наклеп, і притому дурний, тому що обдарований Кукольник зовсім не шукав службового
вшанування.
В МОГИЛІ ПИСЬМЕННИКА ШУКАЛИ СКАРБИ, зі спогадів П. Філевського
15 квітня 1935 року. Великдень. Прийшли до мене Кирсанові, чоловік і дружина, Кислова Федосія
Максимівна, і я дізнався від них, що розорили могилу Кукольника навколишні жителі, думаючи, що в ній зариті скарби.
Не залишили