В кінці 1930-х рр. його ім’я зникло з карти міста, і виною тому неабиякою мірою стали причини
ідеологічного характеру – Лассаль своїм «дрібнобуржуазним опортунізмом» абсолютно перестав
вписуватися в радянську дійсність. Пам’ятник зняли і передали на зберігання в Російський музей.
ВЧИТЕЛЬ І УЧНІ – НЕРОЗРИВНІ, з виступу Н. Сидорової на VI Боголюбівських читаннях
Деякі переклики в роботах вчителя й учнів були закономірні, сама творча атмосфера матвіївської
майстерні налаштовувала на взаємовпливи. Про цьому не раз говорили самі матвіївці.
Ось спогад В. Синайського: «Розумний, глибоко розуміючий мистецтво Матвєєв надихався тими
ж прогресивними ідеалами, які були популярними в студентському середовищі».
КОМІСІЯ З ЖАХОМ ДИВИЛАСЯ НА НЕОДЯГНЕНОГО ВОЖДЯ НАРОДІВ, з
кореспонденції В. Снітковського «Сталін – головна жінка СРСР»
У запасниках музею мистецтв імені Кастєєва є цікавий триптих плакатів І. Я. Стадничука. Серед
робіт цього художника, що зберігаються в музеях і приватних колекціях різних країн, у тому числі
й у США, триптих займає особливе місце. По-перше, це дипломна робота випускника
ленінградської (колишньої «імператорської») Академії мистецтв 1952-го року. По-друге, крім
триптиха в музеї є четверта картина зі штампом дипломної роботи.
Я попросив художника розповісти про триптих і четверту роботу.
З’ясувалося, що первісний задум був таким: ліворуч повинен був бути портрет російської жінки-
робітниці, яка підписує «Пакт миру» – ідеологічний папірець тих днів. Праворуч повинен був
розташовуватися портрет узбечки-механізатора на зборі бавовни. А в центрі – портрет знаменитої
на той час російської жінки-вченої Ольги Борисівни Лепешинської (тезки й однофамільниці
відомої балерини Ольги Лепешинської).
…Стадничук поїхав до Москви писати з натури портрет академіка, революціонерки, члена РСДРП
з 1898 року, дівчини з бурхливою молодістю.
…Перед ним постала баба із злим обличчям, обвішана орденами і медалями, мов новорічна
ялинка.
Навесні 1952 року портрет був закінчений. Але тут заметушилося ідеологічне начальство Академії
мистецтв:
Кому всім зобов’язана радянська жінка?
Хто підняв її на небачені висоти?
Хто заборонив їй робити аборти?
Хто створив її, нарешті?
Сумнівів не виникало, тут і коню зрозуміло, – Сталін. А раз так, то перед випускником
Стадничуком з’явився секретар-архангел комсомольської організації Академії мистецтв і прорік,
що в центрі триптиха «Радянська жінка» повинен бути… Сталін.
Довелося підкоритися без заперечень. Це при цареві можна було демонстративно кинути
академію.
Тепер за суперечки можна було потрапити далі, ніж «куди Макар телят ганяв». До Сталіна було не
пробитися, і Стадничук писав портрет кращого друга жінок і художників з віддалено схожої на
Сталіна людини, звіряючись з офіційними портретами. А портрет Лепешинської перетворився в
самостійну картину.
… На закінчення Іван Якович розповів мені зовсім фантастичну історію, яка сталася в Академії
мистецтв 1951 року. Мова – про ескіз скульптури Сталіна професора Віктора Олександровича
Синайського. Цей скульптор, надзвичайно незалежна за характером людина, одержав замовлення
на пам’ятник Сталіну. У системі Союзу художників СРСР існувало правило, за яким замовні
роботи повинні були перевірятися і затверджуватися на різних етапах. Скульптори повинні були
показати спочатку ескізи оголених фігур в глині.
Коли ескіз був готовий, професор Синайський запросив відповідну комісію Союзу художників.
Комісія ввійшла й обімліла. Голий вождь стояв з військовим кашкетом на голові, погонами
генералісимуса на голих плечах і мав детально пророблені чоловічі органи, трохи збільшеного
розміру. Поважні дядьки миттєво вискочили з майстерні.
Ніхто не розповів, як партійні органи реагували на сталінські органи. Однак, скульптору веліли
оскопити кращого чоловіка радянських жінок і потім знову запросити комісію.
Синайський більше не став спокушати долю і приготував для високої комісії оскопленого вождя.
Ескіз кастрата було «прийнято», а потім втілено у мармур. Це трапилося 1951 року.
ЗАРАДИ КОХАНОЇ – ОХРЕСТИВСЯ, з книги А. Гончарова «Спогади і нотатки»
Іноді до мене приходив ...Віктор Олександрович Синайський – короткозорий, у товстих окулярах,
