МАКСИМОВИЧ Михайло Борисович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. В чернецтві – Іван (1926). Зарахований до лику святих Російської православної церкви
за рубежем (1994).
З дворянської родини. Батько, Максимович Б., – ізюмський повітовий маршалок дворянства.
Народився 4 червня 1896 р. в м. Адамівці Харківської губернії Російської імперії (нині –
Слов’янський район Донецької області України).
Помер 2 липня 1966 р. в м. Сіетлі (США). Похований в крипті Сан-Франциського кафедрального
собору на честь образу Божої Матері «Всіх Скорботних Радості».
Закінчив полтавський Петровський кадетський корпус (1914), юридичний факультет Харківського
університету (1918), богословський факультет Бєлградського університету (1925).
Служив у Харківському окружному суді (1918), був законовчителем Великокікіндської сербської
гімназії (1925-1929), викладачем Бітольської духовної семінарії (1929-1933), єпископом
Шанхайським (1934-1946), архієпископом Російської православної церкви за рубежем в Китаї
(1946-1951), архієпископ Західноєвропейський (1951-1962), архієпископ Західно-Американський і
Сан-Франциський (1963-1966).
Наш земляк – автор наступних доробків: «Шанування Богородиці і Івана Хрестителя та новий
напрямок російської богословської думки», «Як Свята Православна Церква шанувала і шанує
Божу Матір», «Вчення про Софію – Премудрості Божої», «Про неможливість інославним бути
хрещеними батьками», «Про неприпустимість прикладення до ікон з нафарбованими губами»,
«Про порядок за богослужінням», «Про перенесення свят».
Не сприйнявши більшовицької революції, разом з батьками емігрував до Югославії (1919).
За життя мав багатьох ворогів серед божих пастирів через те, що визнавав Російську православну
церкву і її московських патріархів.
Серед друзів та близьких знайомих М. – А. Храповицький, М. Зернов, П. Лопухін, Г. Чепур, І.-Н.
Ковалевський, Ф. Іонеску, Д. Вознесенський, І. Аккерсдійк, К. Іонев, М. Зернова, М. Зноско-
Боровський та ін.
***
НЕ ЛИШЕ ДУША, А Й ТІЛО
, з пастирського кредо М. Максимовича
Піклуючись про порятунок душ людських, потрібно пам’ятати, що люди мають і тілесні потреби,
які голосно заявляють про себе. Не можна проповідувати Євангеліє, не проявляючи любові у
справах.
СЛУЖИТИ ПРАВЕДНОСТІ Й ІСТИНІ, зі спогадів М. Максимовича
З найперших днів, як я став усвідомлювати себе, я захотів служити праведності й істині. Мої
батьки запалили в мені бажання непохитно стояти за правду, і душа моя була полонена прикладом
тих, хто поклав за неї життя.
…Отримавши благословення від владики митрополита і маючи гаряче бажання точно викласти
питання, я приступив до роботи в день пам’яті святителя Пилипа, митрополита Московського, 9
січня 1925 року, і закінчив її напередодні свята Успіння Пречистої Богородиці – храмового дня
для московського Успенського собору і Києво-Печерської Лаври, котрі мали найбільше значення в
історії російського народу.
ШУКАЙТЕ ЦАРСТВА БОЖОГО, з виступу М. Максимовича на Всезакордонному Соборі
Руської Церкви в 1938 р.
Росія повстане так само, як вона повставала й раніше. Повстане, коли розгориться віра. Коли люди
духовно повстануть, коли їм знову буде дорога ясна, тверда віра в правду слів Спасителя:
«Шукайте ж раніше Царства Божого і правди Його, і це все прикладеться вам». Росія повстане,
коли полюбить віру і сповідання Православ’я, коли побачить і полюбить православних сповідачів.
Росія повстане, коли підніме погляд свій і побачить, що всі святі, котрі в землі Російській
просяяли, живі в Божому Царстві, що в них дух вічного життя і що нам треба бути з ними і
духовно торкнутися й залучитися до їх вічного життя. У цьому порятунок Росії і всього світу.
Росія чекає христолюбивого воїнства, христолюбивих вождів, які поведуть російський народ не
для слави земної, а заради вірності російському шляху правди.
Обтрусіть сон смутку і лінощів, сини Росії! Подивіться на славу її страждань і прокиньтеся, омийтеся від гріхів ваших! Зміцніться у вірі православній, аби бути гідними мешкати в житлі
Господньому і вселитися в святу гору Його!
ІЄРАРХІЯ НЕ Є УСІЄЮ ЦЕРКВОЮ, з відкритого листа М. Максимовича від 13 вересня 1963 р.
Коли при митрополитові Антонії починали говорити про «неправильні дії Церкви», він зупиняв,
указуючи, що дії ієрархії не можна