КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Кизим Леонид [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">– Зараз у нас два бажання – поїсти і виспатися.


ПЕРШИЙ ПЕРЕЛІТ З СТАНЦІЇ НА СТАНЦІЮ, з повідомлення «20 років тому на станцію

«Мир» стартував її перший екіпаж»на rian.ru

Рівно 20 років тому на російську станцію «Мир» стартувала перша експедиція – космонавти

Леонід Кизим і Володимир Соловйов.

Космічний човен «Союз Т-15M стартував з Байконуру 13 березня 1986 року, екіпаж прибув на

орбітальний комплекс через дві доби. В ході роботи космонавти на кораблі «Союз» здійснили

переліт на станцію «Салют-7», де виконали вихід у відкритий космос і наукову програму. Успішно

завершивши експерименти на цій станції, вони на «Союзі» повернулися назад на «Мир»,

захопивши з собою близько 350 кілограмів цінної наукової апаратури.

Легендарна російська станція «Мир» була зведена з орбіти і затоплена в Тихому Океані 23 березня

2001 року з міркувань безпеки.


НАКАЗАНО МОВЧАТИ, з статті «Про ангелів в ілюмінаторі», розміщеної в газеті «Агументи

тижня»

Літо 1984 р. 155-й день польоту екіпажу космічної орбітальної станції «Салют-7». Раптом її залило

гарячим оранжевим світлом. Воно було таким сильним, що на деякий час засліпив космонавтів.

Промайнула думка: це пожежа?

Командир корабля Олег Атьков і космонавти Володимир Соловйов та Леонід Кизим зв’язалися з

ЦУПом. Повідомили, що через ілюмінатор бачать «обличчя». Мовляв, біля космічного

човназависли... сім ангелів. У них людські тіла, і, крім того, крила. «Ангели» супроводжували

«Салют-7» майже 10 хвилин, а потім зникли. Космонавти вирішили, що на них знайшло тимчасове

запаморочення. Але на 167-й день польотуекіпаж поповнився Світланою Савицькою, Ігорем

Вовком і Володимиром Джанібековим. І знову космічна орбітальна станція плаває в яскравому

оранжевому світлі, і знову з’явияються сім ангелів. Кожен з якиїх розміром з... авіалайнер.

Космонавти доповіли, що знову бачили «усміхнених ангелів». Проте розповідати це після

повернення на Землю їм заборонили.

В РОСІЇ ВОНИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ, з кореспонденції Н. Ячменникової «Космонавт в

городі»

Ціна освоєння космосу надзвичайно висока. Мільйони доларів витрачаються не тільки на

створення унікальної техніки, але й на підготовку космонавтів. Найбільш, мабуть, «штучних»

фахівців. Кожний з «небожителів», що називається, на вагу золота. Проте земна доля у багатьох

складається парадоксально: вони покидаючи загін, опиняються «за бортом».

– Правда, що військового космонавта можуть відправити на пенсію, як тільки йому

виповниться 50 років?

Анатолій Березовий:

– Так, можуть. Свого часу міністр оборони Грачов заявив: нашій молодій Російській армії

п’ятдесятирічні полковники не потрібні. Дурість у найвищому ступені.

– У цивільних космонавтів ситуація така ж?

Володимир Джанібеков:

– З ними трохи інакше. Вони обмежені тільки вимогами стану здоров’я і загальним пенсійним

віком. Якщо проходиш медичну комісію і маєш сертифікат, то можеш перебувати у загоні

достатньо довго.

– А хто у американців «космічний рекордсмен» за віком?

Березовий:

– Перший космонавт Сполучених Штатів Джон Гленн, який в 39 років зробив три обороти

навколо Землі, а вдруге полетів вже в 77 років.

– Американці і тут вірізняються здоровим глуздом?

Джанібеков:

– Напевно.

– Зараз багато говорять про реорганізацію Центру підготовки космонавтів: не виключено,

що він буде перепідпорядкований Роскосмосу. Ваше ставлення до цього?

Березовий:

– На ім’я прем’єра відправлений лист за тридцятьма підписами провідних фахівців і космонавтів.

Я його бачив. У нім приводяться вагомі аргументи, навіщо центру треба залишити статус-кво.

Його зміна настільки ж безглузда, як і звільнення космонавтів в 50 років.

– Як складається доля космічних пенсіонерів?

Джанібеков:

– По-різному. Плакати ми не звикли, а лаятися не навчилися. Декого з першого, другого загонів

запросили на різні достатньо помітні громадські посади. Грошей за це, як правило, вони не

одержують, зате на видноті, миготять. Тому відчувають себе потрібними.

З останніх «пенсіонерів» декого взяли до комерційних структур, аби вони щось лобіювали. Але

гучних імен і великих доль я не бачу. Більше половини йдуть просто в нікуди.

– Але де ж державний підхід: фахівці, в яких вклали величезні суми, виявляються