КЕДРІН Дмитро Борисович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, перекладач.
З родини службовців. Батько, Кедрін Б., – рахівник.
Народився 22 січня (4 лютого) 1907 р. в с. Богодухівському руднику Бахмутського повіту
Катеринославської губернії Російської імперії (нині – в межах м. Макіївка Донецької області
України).
Убитий невідомими 18 вересня 1945 р. дорогою з Москви до Черкізова. Похований на
московському Введенському цвинтарі.
Навчався в Катеринославському технікумі залізничного транспорту (1922-1924).
Працював кореспондентом катеринославської газети «Прийдешня зміна» (1924-1930),
літературним співробітником багатотиражки Митищинського вагонного заводу (1931-1943),
кореспондентом фронтової газети «Сокіл Батьківщини» (1943-1944).
Голова катеринославського літературного об’єднання «Молода кузня».
Друкувався в газетах «Зірка», «Прийдешня зміна», «Комсомольська правда», «Правда», журналах
«Мартен», «Червона новина», «Новий світ», «Жовтень», «Молода кузня».
Як літератор дебютував віршем «Я пішов» в журналі « Молода кузня» (1924).
Потім настала черга віршів «Бандит» (1924), «Прохання» (1928), «Лялька» (1932), «Поєдинок»
(1933), «Страждання молодого класика» (1937), «Архітектори» (1938), «Пісня про Олену
Старицю» (1939), драми «Рембрандт» (1940); поем «Дорош Молибога» (1934), «Придане» (1935),
«Кінь», «Весілля» (обидві – 1940).
К. – також автор віршів «Дума», «Міст Катеринослава», «Христос і ливарник», «Двійник»,
«Соловейко», «Загибель Балабоя», «Страта», «Кремль», «Затихле місто», «Сповідь», «Ґаночок»,
«16 жовтня», «Пісня про пана», «Дніпропетровськ», «Серце», «Кров», «Мати».
Перу нашого земляка належить книга «Свідки» (1940).
Драма «Рембрандт» йшла у театрах Іркутська, Красноярська, Москви, Ленінграду, Тарту.
Перекладав М. Рильського, П. Тичину, А. Міцкевича, Ш. Петефі, В. Назора, М. Гафурі, О.
Абешелі, Л. Гіру, С. Неріс, К. Хетагурова, М. Джаліля, Й. Барбаруса.
Будівлю Дніпропетровського залізничного технікуму нині прикрашає меморіальна дошка поета
(1967).
Українською нашого К. перекладав Г. Прокопенко, англійською – У. Мей.
У Донецьку і Дніпропетровську є вулиці, які носять ім’я нашого земляка.
Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Сорокін, М. Свєтлов, М. Голодний, В. Казін, А.
Кудрейко-Зеленяк, С. Волотківський, Г. Мусієнко, М. Сосновий, П. Звонкий, П. Тартаковський, І.
Правдін, Г. Бінкін, А. Вульман та ін.
***
УВАЖНО СПОСТЕРІГАТИ
, з життєвого кредо Д. Кедрова
Треба багато і уважно спостерігати...
МЕНЕ НЕ ПУСТЯТЬ, з творчого кредо Д. Кедрова
Бути маленьким я не хочу, а до великих мене не пустять.
ЛІКАР НА ПРІЗВИЩЕ НЕП, з вірша Д. Кедрова «Споруда»
И нынче,
Я слышу,
Стучат молотки
В подвалах –
В столице мышиного царства:
Гранитный больной принимает глотки
Открытого доктором нэпом лекарства.
ОБІРВАНИЙ ЧЕРВОНОАРМІЄЦЬ, з вірша Д. Кедрова «16 жовтня»
Зенитка била около моста.
Гора мешков сползала со скамеек.
И подаянья именем Христа
Просил оборванный красноармеец.
СТРАХІТЛИВІ НОТИ, вірш Д. Кедрова «Глухість»
Война бетховенским пером
Чудовищные ноты пишет.
Ее октав железный гром
Мертвец в гробу – и тот услышит!
Но что за уши мне даны?
Оглохший в громе этих схваток,
Из сей симфонии войны
Я слышу только плач солдаток.
ВІРШІ ВИРІЗНЯЛИСЬ, з замітки «Дмитро Кедрін з Катеринослава» на gorod.dp.ua
Уже перші вірші Д. Кедріна вигідно вирізнялись з усього... Головною умовою друкування була
ідеологічна витриманість творів. Вірші Д. Кедріна не піддавались критиці з цього боку, як, скажімо, непогані поезії А. Вульмана. Але й «ідеологічно витримані» доробки – про Леніна, новий
час, написані в пролетарському дусі, незрівнянно вищі від творінь багатьох початківців-сучасників
Д. Кедріна.
ГОРЬКИЙ СТОРОПІВ, з розвідки Ю. Петруніна «Задуми і звершення»
Відомо, як високо оцінив «Ляльку», яка трапилася йому на очі..., Олексій Максимович Горький.
Коли восени 1932 року на його квартирі відбулася зустріч членів уряду з провідними
письменниками, Горький спеціально послав людину до редакції «Червоної новини» за цим твором
молодого поета. І потім попросив Владимира Луговського, який мав звучний голос: «Прочитай, та прочитай найкраще!»
Луговський читав в повній тиші, а Горький помахами руки відзначав найважливіші місця.
Чим йому сподобалася «Лялька»? Напевно, найперше, гуманною спрямованістю, чесним показом
того, як непросто здаються часу сирі нори з їх убогим «затишком».
Якби Дмитро Кедрін міг бути свідком цієї важливої події!
ЧЕСНО І НЕПІДКУПНО, з оцінки творчості Д. Кедріна В. Луговським
У своїй найбільшій і сильній речі, в п’єсі про Рембрандта, Кедрін показав нам художника, багатого
духом... художника, який писав правдиво, чесно і непідкупно. І в цьому багато від творчої
характеристики самого Кедріна.
ЗНАЧЕННЯ ЗРОСТАТИМЕ, з оцінки творчості Д. Кедріна Я. Смеляковим
Думаю, що з часом їх значення (віршів Д. Кедріна – авт.) зростатиме.
ОБ’ЄДНУВАВ СУПЕРЕЧЛИВЕ, з статті В. Лютого «Заборонена пісня»
Кедрін – людина сором’язлива. Навіть якщо в душі у нього буря, відчуття такту вона не змітає, не
гасить, і зовні мова поета залишається в рамках стриманих слів. Його творче і особисте
«самозвеличання» постійно приборкується твердою волею, найжорстокіший рахунок він
пред’являє самому собі, а безжально точний суд його – виключно над власним життям. Усі, хто
згадує про Дмитра Кедріна, неодмінно підкреслюють його звичайну соромливість.
...Кедрін мав чарівний дар: об’єднувати протилежне, суперечливе – в живій картині світу.
Поєднуючи міське – з природним, наповнюючи житейське – роздумом, сполучаючи рефлексію – з
теплотою зовнішнього простору...
ПРИКРО, з передмови Г. Прокопенка до «Вибраного» Д. Кедріна
Вийшли збірки Кедріна в Болгарії й Чехословаччині, добірки його віршів та поем в Югославії, Угорщині, Англії, Франції. Боляче й соромно це констатувати, але в Україні «українського»
Кедріна досі немає.
ВЕРБУВАЛО КДБ, зі спогадів С. Кедріної
Незадовго до смерті до нього з’явився близький друг по Дніпропетровську, котрий став в ці роки
великою людиною в Спілці письменників і який немало допомагав нашій родині, і запропонував
тату доносити на своїх товаришів:
– Там знають, що всі вважають тебе порядною людиною і сподіваються, що ти їм допоможеш.
Батько спустив приятеля з ґанку, а той, вставши і обтіпавши штани, із загрозою в голосі вимовив:
– Ти ще про це пошкодуєш.
...Останнім, хто бачив Дмитра Кедріна, був Михайло Зенкевич, з яким батько несподівано
зіткнувся в центрі Москви. Вони давно не бачилися і вирішили заскочити до пивного бару на
вулиці Горького... Коли вони сиділи за столом, до тата кілька разів підходив якийсь мордатий
мурмило і просив припалити. Тато кожного разу витягував запальничку і підносив до цигарки
незнайомця, востаннє вже з деяким роздратуванням, тому що той відволікав його від розмови.
Випивши пиво, приятелі вийшли на вулицю, і тато заквапився на трамвай, сказавши, що «дружина
після хвороби слабка і треба додому». Коли батько піднявся на майданчик трамвая, Зенкевич
відзначив, що мордатий мурмило прослідував услід за Кедріним.
...Коли мама спробувала звернутися до Льва Шейніна, аби він узявся за розслідування трагічної
загибелі батька, той порадив їй... зайнятися вихованням своїх дітей.
АНІЧИЧИРК, з листа Г. Прокопенка Л. Кедріній від 14 січня 1982 р.
Як я вже писав Вам, добірки перекладів з Кедріна завчасно були відправлені до журналу
«Вітчизна» і газети «Літературна Україна». З «Вітчизни» до цих пір – ніяких звісток, а
«Літературна Україна» перед Новим роком повідомила, що унаслідок перевантаженості навряд чи
зможе дати добірку 4 лютого, а ось пізніше – планує дещо використати.
Я з цим не погодився – і написав М. Стельмаху і Ів. Карабутенкові, просячи допомоги і сприяння
в публікації добірок саме до 75-річчя Дмитра Борисовича. Карабутенко мені досі не відповів. А
Стельмах відповів ось що: «Мав розмову в «ЛУ» з приводу вшанування Дмитра Кедріна.
Пообіцяли не забути». І лише.
Замало. Насторожує, що про «Вітчизну» – анічичирк. А Стельмах – член редколегії цього
журналу.
БЕДЗИК – БАЗІКА, з листа Л. Кедріної Г. Прокопенкові від 5 березня 1986 р.
Ах, Боже, коли справедливість переможе? Виявилось, що Юрій Бедзик – базіка. Кому вірити?
Невідомо. Мені дуже боляче за Вас. Перекласти всього Кедріна, а зараз треба ще «добиватися».
ПЕРЕКЛАД ЗАГУБИЛИ, з листа Г. Прокопенка Л. Кедріній від 28 вересня 1987 р.
Шкода, що в Дніпропетровському українському драматичному театрі досі не вдалося
прилаштувати «Рембрандта». У них такий порядок, що навіть мій переклад драми режисер
Москаленко загубив.
ПОЕТА ЗАМОВИЛИ, з дослідження О. Кобринського «Коли таємне стає явним: про убивць
Дмитра Кедріна (гіпотеза)»
Демонстративне небажання Шейніна ворушити причину і обставини загибелі поета і повчально
«добра» порада дружині Кедріна «зайнятися вихованням своїх дітей» говорить про те, що за
ширмою відмови узятися за розслідування стоять державно впливові люди.
...Виникає гіпотеза, що поет Михайло Зенкевич у день загибелі Дмитра Кедріна з ним зустрівся не
випадково... Це зовсім не означає, що М. Зенкевич знав причину і кінцеву мету свого «завдання».
Усе було набагато простіше – викликало до органів держбезпеки і ввічливо попрохали зустрітися з
Дмитром Кедріним, – і розпити з товаришем пляшечку. І зустріч відбулася. А далі уже були
задіяні підіслані убивці, які ніякого відношення до Михайла Зенкевича не мали.
...Дружина Кедріна і його донька робили все можливе, аби зацікавити номенклатурних
письменників Михайла Стельмаха, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Івана Драча, Віталія
Коротича у виданні перекладів, але, на жаль, – справа не зрушила з мертвої точки до повного
краху тоталітарного режиму і розвалу СРСР. І тут слід зазначити, що і в пострадянські часи не
знайшлося жодного видавництва, яке б зважилося на те, щоб видати книгу за свій рахунок.
...Дмитро Кедрін був в 70-90-і вже визнаним поетом і широко видавався російською мовою не
лише в Росії, а й на Україні. Чим же налякали ...переклади українською мовою?
Аналіз наявного в наших руках матеріалу говорить про те, що вони боялися не «українізованого»
Кедріна, а, швидше за все, вдумливого і настирливого перекладача. Листування Г. Прокопенка з
родиною Кедріна ...могло наштовхнути ...колишнього морського офіцера і безкомпромісно
вдумливої людини на шлях дослідження справжніх причин і обставин загибелі поета...
