Зубашев Ефим (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ЗУБАШОВ Юхим Лук’янович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Хімік-технолог. Один з фундаторів цукрової промисловості на теренах Російської імперії.

З купецької родини.

Народився 19 (31) січня 1860 р. в м. Слов’янську Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Донецької області України).

Помер 19 грудня 1928 р. в м. Празі (Чехія). Похований на Ольшанському цвинтарі.

Закінчив Харківський університет (1883), Петербурзький технологічний інститут (1887).

Стажувався за кордоном (1887-1888), працював викладачем Харківського (1888-1899) і Томського

(1899-1907) технологічних інститутів, директор Томського технологічного інституту (1899-1907), викладачем Харківського технологічного інституту (1909-1920), Петроградського технологічного

інституту (1920-1922), берлінського Російського наукового інституту (1923-1924), празьких

Російського університету (1925-1927), Російського юридичного факультету і політехнічного

інституту (1927-1928).

Член Державної ради Російської імперії (1912).

Голова правління Російської академічної групи (1926), відділу з технологічної освіти Товариства

російських інженерів в Чеській Республіці (1926).

Один із засновників і перший голова Томського відділення Імператорського Російського

технічного товариства (1902).

Голова Товариства добування засобів Сибірським вищим жіночим курсам (1910).

Почесний член Товариства сибірських інженерів (1909).

Почесний член Томського технологічного інституту (1917).

Один із засновників Південноросійського товариства технологів, Сибірського Товариства

друкованої справи.

Редактор прогресивної томської газети «Сибірське життя».

Гласний міської думи (1910), на першому засіданні якої був обраний її головою. Проте

кандидатура не була затверджена Міністерством внутрішніх справ.

Кавалер орденів св. Анни 3 ступеня та 2 ступенів (1891; 1898), св. Станіслава 2 ступеня (1896), св.

Володимира 4 ступеня (1903), срібної медалі «На згадку царювання імператора Олександра III».

Друкувався в газеті «Сибірське життя», журналі «Вісті Південноросійського товариства

технологів».

Перу З. належать наступні доробки: «Пінисте шумування й дріжджі рідкої культури винокуріння»,

«Цукрово-рафінадне виробництво», «Вуглеводи й рослинні білкові речовини», «Успіхи в техніці

шумування», «Курс технології палива і води», низка статей з хімії вуглеводів, технології

поживних речовин.

На фасаді головного корпусу Томського політехнічного університету встановлено меморіальну

дошку нашому земляку (1993).

Серед друзів та близьких знайомих З. – Д. Менделєєв, С. Вєдєнський, С. Гоммеля, М. Кашкаров, М. Гондатті, С. Вітте, Г. Ул’янінський, О. Потебня та ін.


***

ЧУЖЕ ПІР’Я

, з життєвого кредо Ю. Зубашова

Живу прикрашений чужим пір’ям.

ЗЛОЧИНЦІ І ГЕРОЇ, з щоденника Ю. Зубашова

У своїй більшості вигнанцями стають або злочинці або герої. Стосовно мене ні те, ні інше не

підходить: злочину я не вчинив, та й геройства ні в чому не виявив. Моя висилка є плід

непорозуміння, а може бути, й більш імовірно, необхідна данина демагогії сучасної влади.

У першу революцію (1906) я був висланий з Томська за межі Томської губернії й Степового

генерал-губернаторства в Європейську Росію, як революціонер. Тепер мене виганяють далі на

Захід, з меж Росії, як контрреволюціонера.


БАЛОТУВАВСЯ ВІД ПАРТІЇ НАРОДНОЇ ВОЛІ, з енциклопедичного довідника «Томськ від А

до Я»

Із приїздом до Томська Ю. Л. Зубашова значно прискорилися роботи зі зведення будівель

інституту, проектування нових корпусів і учбово-допоміжних установ. Він виступив з ініціативою

й наполіг на відкритті інституту в складі 4 відділень (механічне, гірниче, хімічне й інженерно-

будівельне) замість планованих раніше 2, з найменуванням «Томський технологічний інститут

імператора Миколи II».

Саме Ю. Л. Зубашов поклав початок формуванню першої в Сибіру науково-технічної бібліотеки: була придбана бібліотека інженера Кулібіна, близько 100 найменувань іноземних і російських

журналів та інших видань.

Він приклав багато зусиль, аби залучити до інституту видних учених, які заклали основи багатьох

наукових шкіл Томська.

Область його наукових інтересів – хімія й технологія живильних речовин.. Л. Зубашов був одним з

організаторів цукрової промисловості в Сибіру.

В 1906 р. перші збори пайовиків Сибірського товариства друкованої справи обрали його своїм

головою, товариство мало типолітографію, придбану в П. І. Макушина, видавало газету

«Сибірське життя».

У березні 1917 року Ю. Зубашов був призначений комісаром Тимчасового уряду в Томській і

Єнісейській губерніях, проте, зустрівши протидію, уже в травні на засіданні губернських народних

зборів зробив заяву про свою відставку.

Наприкінці 1917 року його висунули кандидатом у члени Установчих зборів по Алтайському

виборчому округу від Партії народної волі.


ЗАБОРОНА НА ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ, з статті «Сибірська інтелігенція (друга

половина XIX – початок XX століття)»

Місцева інтелігенція постійно знаходилася під наглядом органів політичного розшуку і

піддавалася репресіям – встановлення негласного нагляду, проведення превентивних обшуків, адміністративне вислання тощо.

...Вже зовсім курйозний випадок в період Першої російської революції стався в Томську. Ухвалою

тимчасового генерал-губернатора директор Технологічного інституту, майбутній виборний член

Державної ради професор Ю. Л. Зубашов в лютому 1906 р. за 48 годин був звільнений з посади і

висланий за межі губернії за участь в революційному русі.

Після цього радою ВУЗу ухвалює рішення розподілити виконання обов’язків директора між її

членами, не виключаючи деканів, і так продовжувалося аж до початку 1907 р.


ЗАЗНАВ РЕПРЕСІЙ І ВІД ЦАРЯ, І ВІД БІЛЬШОВИКІВ, з статті «Зубашов Юхим

Лук’янович» на histori.ru

Під час молодіжних хвилювань 1905-1906 рр. виступив на підтримку вимог студентів, за що у

лютому 1906 р. був виселений генерал-губернатором в адміністративному порядку за межі

Томської губернії під нагляд поліції й лише в березні 1907 р. зміг повернутися до Томська. Було

підняте питання про усунення його від директорства й професури, але в цей час, внаслідок всіх

отриманих потрясінь, він занедужав, частково втратив зір й покинув інститут за доброю волею.

У листопаді 1922 р. кар’єра З. на батьківщині закінчилася остаточно: радянська влада його

репресувала й вислала в складі групи «антирадянської» інтелігенції на пароплаві «Прейссен», котрий прямував з Петрограда до Штеттіна.


ПЕНСІЮ ПРИЗНАЧИВ ПРЕЗИДЕНТ ЧЕХІЇ, з повідомлення omgups.ru

Прискорений розвиток економіки Сибіру, пов’язаний з прокладанням Транссибірської магістралі, вимагав підготовки інженерів з корінного населення безпосередньо на місці. Транссиб

обслуговували близько 100 тис. чоловік, з яких тільки 1,5 % мали вищу освіту й 4,5 % були

техніками, що, безумовно, впливало на якість експлуатації магістралі. У зв’язку з цим1896 року

було засновано Томський технологічний інститут, механічне відділення якого мало готувати

залізничників.

На посаду директора інституту в 1899 р. прибув 38-літній професор Юхим Лук’янович Зубашов.

Випускник Харківського університету й Петербурзького технологічного інституту, він до цього

працював помічником видатного російського вченого Кирпичова – директора Харківського

технологічного інституту.

Під керівництвом Юхима Лук’яновича зводилися будівлі ТТІ. Більшість з них стали пам’ятниками

архітектури.

Він розробляв навчальні програми, комплектував професорсько-викладацький склад. Понад те, відчуваючи свою культурну роль у Томську, він очолив місцеве музичне товариство.

Він запросив на роботу відомих вчених. А молоді згодом стали професорами, засновниками

наукових шкіл. Серед них – геолог Обручев, паровозник Карташов і ін. Не тільки викладачів, але й

аспірантів Ю. Зубашов регулярно відправляв для стажування за кордон.

Юхим Лук’янович підняв престиж сибірських інженерів, забезпечивши їм багатогранну освіту.

Крім вузької спеціалізації, кожний випускник повинен був вивчати двигуни, будівельну справу, архітектуру. Потім, працюючи на підприємстві, він міг проектувати й будувати виробничі

приміщення й житлові будинки.

Використовуючи особисті знайомства, директор домігся відкриття в ТТІ ще двох відділень: гірничого й інженерного будівництва. З огляду на становище студентів малозабезпеченої частини

й на те, що на 1500 студентів було всього 50 стипендій, він дозволяв вільне відвідування лекцій, але ніяких послаблень на іспитах студентам, що заробляли на життя, не дозволяв.

Зубашов намагався рятувати від виключення студентів, переслідуваних за участь у суспільному

русі. В 1907 р. проти нього поліцією була порушена справа про передачу грошей антиурядовим

організаціям. Але й пішовши з посади, він певний час залишався в Томську, працюючи в області

технології переробки живильних речовин, розвивав кустарні промисли Сибіру.

Революція застала Юхима Лук’яновича в Петрограді. Примикаючи до партії кадетів, він привітав

скинення самодержавства, проте нашорошено поставився до Радянської влади. Працював він у ті

роки професором петроградських технологічного й сільськогосподарського інститутів. В 1922 р.

був арештований, позбавлений радянського громадянства й разом з іншими вченими без суду й

слідства висланий до Німеччини.

У вигнанні Ю. Л. Зубашов врешті-решт оселився в Празі. Президент Чехії Масарик призначив

йому пенсію.

…Зараз, завдяки зусиллям історіографа ТПІ І. Т. Лозовського, вчений повністю реабілітований.

Його заслуги в становленні Томського технологічного інституту, розвитку залізничних

спеціальностей, забезпеченні експлуатації Транссибірської магістралі не забуваються.