СТРУКОВ Михайло Михайлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Авіаконструктор, архітектор. Винахідник першого у світі важкого літального апарату
вертикального зльоту і посадки.
З дворянської родини. Батько, Струков М., – маршалок губернського дворянства.
Народився 29 січня 1883 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ,
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 22 грудня 1973 р. у шпиталі Св. Френсіса в м. Трентоні (США). Похований на цвинтарі
Вудлаун.
Закінчив гімназію, кадетський корпус, будівельне відділення Київського політехнічного інституту
(1908).
Працював інженером-будівельником британської залізничної кампанії у Китаї (1921-1923),
інженером-техніком з обладнання одного з нью-йоркських універсальних магазинів (1923-1924),
архітектором (1925-1942), президентом (1943-1951), віце-президентом (1951-1953) фірми «Чейз
Ейркрафт Компані», президентом і головним конструктором компанії «Струков Ейркрафт
Корпорейшн» (1953-1963).
Учасник першої світової війни.
Кавалер ордена св. Георгія.
Розробив десантні планери XCG-14, XCG-14A, XCG-18A, CG-20, різноцільові літаки VC-122, C-
123, VC-134, ХС-123Д, УС-123Е, УС-134.
Автор проектів низки театральних будівель Нью-Йорка, Філадельфії, Пітсбурга.
Більшовицької влади не сприйняв. Під час громадянської війни воював на боці білих в Сибіру.
Емігрував спочатку до Китаю (1921), а потім – США (1923).
Серед друзів та близьких знайомих С. – Ф. Чейз, Е. Клінтон, В. Серединський, Е. Кайзер, П.
Протасов, М. Грегор та ін.
***
ВІД ПРОЕКТУ – ДО ЛІТАКА
, з професійного кредо М. Струкова
Від проекту – до планера, від планера – до літака.
МАЛЕНЬКА ФІРМА ВЕЛИКИХ АПАРАТІВ, з розвідки Л. Сухотеріної «Внесок у розвиток
авіації США вихідців з України в 30-х роках ХХ ст.»
В лютому 1943 р. була створена фірма «Чейз ейркрафт корпорейшн», названа ім’ям одного з
партнерів Струкова, власника фірми «Чейз бразерс кебінет мейкерз» Френка Чейза. Струков став
президентом і головним конструктором нової фірми.
В тому ж році авіація армії замовила два суцільні дерев’яні планери ХСG-14 («Х» означає
прототип) за 1,875 млн. USD. На фірмі він мав позначення МS-1. Перший політ планера відбувся 4
січня 1945 р. Він міг перевезти 16 піхотинців з повним озброєнням. Його модифікація, ХСG-14А,
що перевозила 24 чол., здійснила перший виліт 16 жовтня 1945 р.
В другій половині 1946 р. фірма отримала контракт на планер СG-18, який вважається першим в
світі суцільнометалевим планером.
Портфель замовлень фірми все ще складав не більше 5 млн. USD, але Струков почав розширяти
свою справу, наймаючи інженерів з військових заводів, що закривались, і звільнених офіцерів
авіації. На початку 1947 р. фірма перебазувалась в Уест-Трентон (Нью-Джерсі), зайнявши два
ангари і адміністративне приміщення на колишній базі авіації ВМФ на аеродромі Мерсер-Філд.
18 грудня 1947 р. ХСG-18А вперше піднявся в повітря на буксирі за літаком С-46 (його могли
буксувати й інші серійні транспортні літаки С-47, С-82). ХСG-18A пройшов випробування,
показав більш високі, ніж очікувалось, наслідки, вантажопідняття складало 3600 кг. Планер
отримав назву «Авіатрак» – «авіаваговоз». Це стало фірмовою назвою машин Струкова. Вона
з’явилась і на емблемі фірми (коло з білим силуетом планера і написом «Авіатрак Струкова» по
колу).
На нові вимоги Струков відреагував створенням літака УС-122, встановив на один СG-18А два
поршневих двигуни «Пратт енд Уітні» R-2000-11 потужністю 1100 к.с. 18 листопада 1948 р. УС-
122 здійснив перший політ під керівництвом Зауерса і шеф-пілота Елмера Клінтона.
Наступним поколінням машин Струкова стали планер ХСG-20 і літак ХС-123. Спочатку були
побудовані два планери, на один з яких встановили поршневі двигуни «Пратт енд Уітні» R–2800-
СВ-14 потужністю 2100 к.с. з трилопатевими пропелерами. Планер здійснив перший політ 26
квітня 1950 р., став, між іншим, найбільшим цільнометалевим планером у світі.
В кінці 40-х– на початку 50-х рр. «Чейз ейркрафт» вважалась квітучою невеликою фірмою. З
початку 1950 р. до початку 1951 р. чисельність персоналу фірми ще виросла з 1000 до 1200
чоловік. Влада штату Коннектикут навіть намагалась перевести її з Трентона у свій штат, в
Стратфорд, де був порожнім завод фірми «Чанс Воут». Але насправді становище фірми Струкова
було нелегким. Її обмежені виробничі потужності і фінансові ресурси не дозволяли конкурувати з
тогочасними гігантами авіаційного бізнесу. Малі фірми могли існувати тільки на ринку особистих
літаків і літаків бізнес-класу, тоді як «Чейз ейркрафт» опинилась у становищі малої фірми, що
вийшла на ринок з великим літаком.
10 травня 1951 р. 49 відсотків акцій «Чейз ейркрафт» були продані автомобільній компанії
«Кайзер-Фрейзер корпорейшн». Зауерс пояснює цю угоду натиском того генерала ВПС, що
виставив продаж акцій як обов’язкову умову великого контракту.
5 червня 1951 р. «Чейз ейркрафт» нарешті отримала від ВПС контракт на виробництво С-123,
серійна версія якого мала позначення С-123В. Кількість замовлених машин двічі мінялась,
склавши в підсумку 244. Ціна контракту складала 225 млн. USD. В авіаційних колах передбачали,
що «Чейз ейркрафт» вийде на рівень великої авіаційної фірми.
А з 24 червня 1953 р. ВПС анулювали контракт на С-119 і контракт з «Чейз ейркрафт» на С-123В.
Дозволялось завершити роботу тільки над літаками, що були майже готовими. ВПС висунули
досить надуманий привід для розторгнення другого контракту...
Для Струкова М. М. це було повною катастрофою. Його 51 відсотків акцій «Чейз ейркрафт» було
продано у вересні 1953 р. фірмі «Уілліс моторз». Стверджувалось, що угода була укладена під
тиском ВПС, котрі таким чином намагались спростити ліквідацію контракту.
...Без сумніву, Струков був здібним конструктором. Але його ім’я знають зараз тільки історики
США і Росії. Як зазначає один з працівників Національного аерокосмічного музею США, схоже,
що Струков один з забутих піонерів американської авіації.
ПЕРШИЙ РЕАКТИВНИЙ, з статті П. Симонова «Тактичний військово-транспортний літак С-
123 Provider»
Уперше машина піднялася в повітря 21 квітня 1950 р. Апарат, який отримав позначку ХС-123А,
став першим американським реактивним транспортним літаком. Він розвивав максимальну
швидкість 800 км/год., мав високу швидкопідйомність, проте був у нього й істотний недолік – при
старті з грунту в низькорозташовані двигуни потрапляли сторонні предмети. Це обмежувало
застосування літака, і той залишився лише в дослідному екземплярі.
...Перший С-123B, котрий відрізнявся від попередників наявністю форкілю, залишив цех 20
червня 1954 р. Цей літак назвали «Провайдер». У серійному виробництві він залишався до 1958 р.
Деякі машини використовувалися Береговою Охороною, Управлінням ЦА і ЦРУ.
Особливу популярність літаку принесла війна у В’єтнамі. «Провайдер» увійшли до складу першої
ж змішаної протипартизанської американської авіагрупи і стали однією з основних «робочих
конячок» тієї війни. Позначилися прекрасні злітно-посадочні якості і унікальна бойова живучість
машини.
Саме «Провайдер» вибрав командувач американськими ВПС у В’єтнамі для переобладнання в свій
повітряний командний пункт.
...Літак в історії авіації США посів достойне місце. Його застосовували для викидання
парашутистів, скидання освітлювальних бомб, розпилення дефоліантів і гербіцидів. Дві машини
переобладнали в нічні штурмовики.
З РИНКУ ВІТІСНИВ АВІАГІГАНТ, з книги Р. Міхєєва «Творець невразливого літака»
На долю Михайла Струкова випали усі випробування початку ХХ століття. Воював на фронтах
Першої світової, мав звання капітана. Після Жовтневої революції вступив до білогвардійських
формувань. Емігрував з Росії через Владивосток, певний час жив у Гонконгу, Сінгапурі, Японії, на
Філіппінах. Зрештою, перебрався до США, де підтвердив свій інженерний диплом і почав
займатися будівельною справою.
Наприкінці тридцятих років минулого століття Михайло Струков іде в авіаційний бізнес, створює
авіабудівну фірму «Чейз Ейркрафт Компані». Спочатку вона займалася десантними планерами,
потреба у яких помітно зросла у зв’язку з початком Другої світової війни. Згодом Михайло
Струков організував виробництво десантно-штурмових транспортних літаків. Найвідомішим серед
них був і залишається літак «Провайдер».
У 50 – 60-х роках було побудовано кілька сотень машин цього типу. Вони «воювали» у багатьох
гарячих точках світу, зокрема, на Близькому Сході, у В’єтнамі та багатьох інших країнах, а нині
подекуди виконують транспортні функції.
Видатним творінням Михайла Струкова став літак «Хіллер Х-18» – перший у світовій історії
важкий літальний апарат вертикального зльоту і посадки. Літаки цього типу тривалий час
ефективно експлуатувалися кількома американськими компаніями.
У сімдесятих роках фірму нашого земляка почав активно витісняти із ринку авіагігант «Локхід».
Михайлу Струкову тоді було вже близько 80 років, і він вирішив піти на заслужений відпочинок.
При цьому він по-людськи подбав про працевлаштування своїх молодших колег у провідних
авіапідприємствах США, оскільки його рекомендації були надзвичайно авторитетними.
ЛІТАК – ГОЛЛІВУДСЬКА ЗІРКА, з кореспонденції В. Кудишина «Постачальник» Михайла
Струкова»
Варто сказати декілька слів і про голлівудські успіхи С-123. Завдяки своїй «кіногенічній»
зовнішності, «Провайдер» став справжньою зіркою екрану, його зняли в більш ніж двох десятках
картин, таких як «Сполохи серед білого дня», «Вільне падіння», «Ейр Америка», «Володар
тайфунів», «Повітряна в’язниця».
До речі, в «Володарі тайфунів» «Провайдера» перетворили на... ракетоносець... У «Вільному
падінні» з хвостових воріт – рампи С-123 випав модний «Кадилак», а потім літак приземлився на
непідготовлену місцевість з реверсом гвинтів.
У фільмі «Міцний горішок-2» «Провайдер» зіграв роль літака ВПС латиноамериканської
бананової республіки, на якому везли для передачі до рук правосуддя корумпованого генерала. З
С-123 демонтували штатні двигуни, а замість них навісили чотири величезні «реактивні двигуни»
– бутафорські «бочки», «одягнені» безпосередньо на крило. Зрештою, літак живописно підірвали,
причому герой Брюса Уїлліса врятувався з кабіни, закиданої ручними гранатами, за допомогою...
катапультного крісла (от реготали пілоти, котрі літали на «Провайдерах»).
