Сакс Николай (fb2)


Настройки текста:



САКС Микола Едуардович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З медичної родини. Батько, Сакс Е., – інспектор Катеринославської лікарської управи.

Народився 13 березня 1849 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 29 грудня 1926 р. в м. Цопотті (Німеччина). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Катеринославську класичну чоловічу гімназію (1869), навчався на юридичному

факультеті Петербурзького університету (1870-1871), в Імператорській академії мистецтв (1871-

1877).

Член Товариства допомоги і благодійності російських художників в Парижі.

Учасник Всеросійської виставки в Москві (1882).

Кавалер малої срібної медалі Імператорської академії мистецтв (1874).

Перша персональна виставка пройшла в катеринославському Англійському клубі (1892). Пізніше

він виставлявся в Лондоні і Парижі.

Серед відомих полотен – «Ліс» (1878), «Село з околиць Петербургу» (1881), «Вівці в степу в

Малоросії» (1882), «Вид Катеринослава» (1886).

В Дніпропетровському художньому музеї зберігається одна-єдина картина С. «Мандрівники»

(«Дорога до храму») : її придбали 1990 року.

Що стосується особистого життя, то наш земляк не пам’ятає батька, який помер, коли сину ледь

виповнилося шість місяців (1849); дитинчам померла і його донька Віра (1888).

Серед друзів та близьких знайомих С. – І. Тургенєв, В. Гюго, О. Боголюбов, І. Похітонов, К.

Савицький, М. Свєрчков, Й. Крачковський, І. Селезньов, М. Пимоненко, В. Гаршин, В. Коленко,

О. Аптекман, В. Магденко, М. Антокольський, Е. Карлова, Я. Гололобов, К. Доброджяну-Геря, М.

Медіш, Е. Бродський та ін.


***

МАЛЕ І ВЕЛИКЕ

, з професійного кредо М. Сакса

Бачити в малому велике.


МАВ ЩАСТЯ, зі спогадів М. Сакса

Коли я приїхав до Парижа, це товариство (допомоги і благодійності російських художників – авт.) вже існувало, брали участь в ньому кращі художники, письменники і музиканти.

Діяло товариство під заступництвом Цесаревича (потім імператора Олександра III), головою був

посол князь Орлов і секретарем І. С. Тургенєв.

Через рік після мого приїзду я був обраний помічником секретаря і мав щастя працювати разом з

Тургенєвим понад два роки.


ПРОМІНЬ НАДІЇ, з рецензії на виставку картин М. Сакса в газеті «Катеринославські губернські

відомості» від 16 квітня 1892 р.

Завдяки співчуттю панів старшин тутешнього Англійського клубу в прекрасній його залі, на

Великодньому тижні відкрилася виставка картин і етюдів художника-пейзажиста М. Е. Сакса. Всі

зібрані в ході виставки кошти, як вже повідомлялося, призначені в розпорядження місцевого

добродійного товариства. Нас щиро порадувала така чуйність художника на добру справу.

...Роботи п. Сакса цікаві вірністю місцевостей, що зображаються ним, як географічний матеріал

для вивчення нашого півдня («м. Катеринослав», «м. Новомоськовськ», «Річкою Орель», «Річкою

Альма», «Монастир в Криму» тощо) і разом з тим симпатичні з етнографічного боку, як прекрасна

ілюстрація побуту нашої масової бідноти.

Погляньте на велику картину «Село в околицях Петербурга». Під сірим небом ви бачите, ніби

після погрому, напівзруйновані дощаті, вкриті чорною, мов земля, кіптюгою гнилі дахи, під якими

ледь помітні похмурі вікна, майже завалені гноєм. Прислухайтеся: чиїсь голоси кричать нам тут:

...життя терпляче

життя, як осіння ніч, мовчазне

зневажене, потребою прибите...

У перетині цього життя на всіх парах мчить залізничний потяг, а в туманній далечіні трохи

мерехтить церква своїми позолоченими розділами, мов далекий промінь надії на краще майбутнє.

Не утішна і ціла серія картин з нашого місцевого сільського життя («У своєму городі», «З мого

саду», «Село Григорівка», «Річкою. Чаплинка» тощо). Під нашим «італійським» небом, де так

божественно і дивно, таке яскраве сонце, такі дзеркальні води, знову бачимо ті ж почорнілі,

порвані, гнилі, солом’яні дахи крихітних малоруських хатин-мазанок з крихітними віконцями, з

очеретяними огорожами, під середньовічними дахами, котрі постійно палають, в тісних

приміщеннях, які так вірно зображені художником, мабуть, тому, що він полюбив наше близьке,

рідне, хоча й сумне, – зрозуміло, і живеться невесело.

Нарешті, ми звертаємо увагу відвідувачів виставки на декілька картин і етюдів, здається, вперше

художньо зображають нашу достопам’ятну старовину – «Запорізький собор в Новомоськовську».


БЕЗДОГАННО МАЛЮВАВ ОЛІВЦЕМ, з статті «Альбом Миколи Сакса» в журналі «Російське

мистецтво»

Про те, що М. Сакс був обдарованим майстром, а не лише людиною широкої і доброї душі,

свідчить, наприклад, відображений в альбомі пейзаж околиць його маєтку Андріївка. Бездоганно

володіючи технікою малюнка олівцем, художник точно передає пленер: річка, дерева, хащі – все

немов напоєне якимсь вологим і дивно свіжим повітрям.


ВСЕ НАЛЕЖАТИМЕ НАРОДУ, зі спогадів Г. Веремієнко, записаних І. Мостовим

М. Е. Сакса я знала добре, оскільки мені доводилося працювати в його будинку. У М. Сакса було

своє господарство. Перед революцією у нього було 25 десятин землі. Майже над ставком стояв

великий будинок (його називали «нові кімнати»), глиняний, на цегляному фундаменті, під

металевим дахом. У будинку налічувалося 12 кімнат.

Навколо будинку був сад з алеєю до ставу. В кінці алеї на ставі була купальня. Сад тягнувся і

уздовж ставка. Неподалік від будинку, розташованого в саду, стояв старий будинок, званий

«старими кімнатами», глиняний, під соломою.

Біля старого будинку знаходилася прибудова, також під соломою. У цій прибудові була велика

кімната з великим вікном на північ. У цій кімнаті і писав М. Сакс свої картини.

Під час революції він виїхав і, покидаючи будинок, сказав, що ми житимемо в ньому і що все

незабаром належатиме народу.


ПОЛОТНА ЗГОРІЛИ, зі спогадів І. Мостового

Багато полотен М. Сакса втрачено в бурхливі революційні роки. Напевно, останні дві картини

художника знаходилися в передвоєнні роки в приміщенні Магдалинівської середньої школи.

Одна – під назвою «Добре для бджіл» – справляла велике враження. У ній художник відтворив

тепле літнє небо, поле різноманітних польових квітів, з трохи помітним селом на горизонті.

На іншій картині, пам’ятаю, був переданий величний, романтичний гірський пейзаж.

Трагічна доля чекала ці дві картини. Безжальна, кістлява рука фашистської окупації не

пошкодувала їх. Вони згоріли разом з підпаленою німцями школою.


ПИСЬМЕННИК ЛИСТУВАВСЯ З ХУДОЖНИКОМ, з листа В. Синкевич упорядникам

повного зібрання творів І. Тургенєва

Оригінал листа (Тургенєва І. – Саксу М. – авт.) знаходиться у мене. Я одержала його після смерті

Зінаїди Василівни Монастирської, названої доньки М. Сакса. Удвох вони покинули Росію в 20-х

роках. М. Сакс помер ...в кінці 20-х років, а З. Монастирська емігрувала з Німеччини (Гамбург) до

Америки в 1950 році.

Оригінал листа М. Сакс зберігав в альбомі з оригінальними малюнками художників, в більшості,

членів пересувних виставок.

У цьому альбомі, який залишила мені пані З. Монастирська, було ще два інших листи І. Тургенєва,

також адресованих Саксу. У 1965 році вони були передані в Радянський Союз.

З. Монастирська розповідала мені, що в Росії М. Сакс жив переважно в Києві і в своєму маєтку під

Катеринославом.


РОЗДІЛИВ МАЄТОК МІЖ СЕЛЯНАМИ, з нарису М. Чабана «Співак української землі»

Полотна М. Сакса користувалися величезним успіхом в Паризькому салоні і в Лондоні, де він

виставляв виключно картини, написані ним в Індії і на острові Цейлон.

...Купецький рід Саксів, як встановив дослідник Віктор Клейст, походив з Німеччини. Сакси дуже

міцно пов’язали себе з українською землею. Дід художника – німецький купець Григорій Сакс –

оселився в Кременецькому повіті на Волині. Батько художника Едуард Григорович,

лютеранського віросповідання, закінчив курс наук медико-хірургічного факультету

Імператорського королівського університету у Відні і за наслідками іспиту в Імператорській

Санкт-петербурзькій медико-хірургічній академії був удостоєний звання лікаря. У тому ж році

Едуард (Едвард) йде на службу лікарем повіту в Полтавську губернію. У 1836 році батька

художника призначають інспектором Катеринославської лікарської управи.

Наступного року він був удостоєний Петербурзькою медико-хірургічною академією звання

медика-хірурга, а в 1842-му – призначений інспектором Тобольської лікарської управи.

Матір’ю художника була українка Пульхерія Матвіївна Булгарчик, православного віросповідання.

У сім’ї росло десять дітей: Софія, Марія, Лідія, Валеріан, Ераст, Владислав, Леонід, Олександр,

Володимир і Микола. Всі вони хрещені в православній вірі (батько, як ми пам’ятаємо, лютеранин).

Микола був наймолодшим в сім’ї і, як виявилося згодом, найталановитішим.

Сакси мали двоповерховий будинок в центрі Катеринослава.

...У 1880-1882 роки Микола Сакс жив і творив у Парижі.

Після свого повернення в 1882 році з Франції він одружується з представницею заможного роду

Олександрою Михайлівною Кириловою, живе у власному маєтку в селі Андріївка (Саксівка)

Магдалинівської волості Новомосковського повіту. Нині це село злилося з райцентром

Магдалинівка на Дніпропетровщині.

...Основним образотворчим мотивом стає тепер Україна – її гаї, поля, а також портретні образи

місцевих жителів в національних костюмах. Після паризької суєти художники занурювалися в

спокій і тишу катеринославської природи.

У 1908 році Микола Едуардович розділив свій маєток між селянами, залишивши для себе будинок

і 50 десятин землі.


МРІЯВ ПОМЕРТИ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ, з некролога в газеті «Кермо»1 січня 1927 р.

М. Е. Сакс був великим російським художником і рідкісної духовної краси людиною. Він

віддавався мистецтву весь без залишку і працював, не зважаючи на свій 77-річний вік, з юнацьким

захопленням до найостаннішого дня свого життя.

...Передчуття смерті, мабуть, потягнуло його до цієї останньої роботи (Троїцький собор м.

Новомосковськ – авт.), аби подумки і всією душею летіти на батьківщину, в рідні місця, бо хворів

він тугою за Росією, і бажанням його було померти на рідній землі.