Добро, на зразок Кривого Рогу, не повинне, на мою думку, зробитися надбанням іноземців; воно
занадто цінне, і бажано залишити його під впливом благонадійних російських людей...
Не варто випустити з уваги: копальні Кривого Рогу суть єдині на Півдні Росії за кількістю, якістю
й надзвичайній розмаїтості руд, їм призначено відігравати першорядну роль у розвитку всього
південноросійського гірського промислу. Без них не може обійтися жоден завод Південно-Східної
Росії.
НОВА АМЕРИКА, з кореспонденції С. Беркут «Збурювачі спокою»
У травні 1884 р. у житті Катеринослава стався крутий поворот – був відкритий залізничний міст
через Дніпро. Це був усього другий міст у Російській імперії й найдовший у Європі. Він з’єднав
криворізькі рудники й донецькі шахти.
Завдяки йому південноросійська гірничорудна промисловість вийшла на перше місце в імперії за
обігом і продуктивністю. Степова глушина втратилася спокій – розгорнулося будівництво заводів, з’явилися трамвай, телефон, водопровід, автомобілі...
Катеринослав став розвиватися настільки стрімко, що на початку ХХ століття заслужив назву
«Нової Америки».
ПЕРШОПРОХІДНИК КРИВБАСУ, з дослідження М. Кавуна «Степовий Колумб»
Під час святкування столітнього ювілею Катеринослава міський голова камер-юнкер Яковлєв
виголосив на честь О. М. Поля промову, в якій були й такі слова: «Його чудової енергії, невтомної
діяльності й величезним витратам ми зобов’язані тим, що залізорудні наші багатства зробилися
найвідомішими не тільки в нашій батьківщині, але й у всій Європі, що залучило до нас своїх і
іноземних підприємців разом з їхніми солідними капіталами».
Таким чином, Олександр Поль став першопрохідником промислової розробки залізних руд
Кривбасу. «Що для Східної частини губернії зробив Юз, то для Західної зробив Поль» – написано
в нарисі, випущеному до 20-ї річниці його смерті.
НАЩАДОК КОЗАЦЬКОГО РОДУ, зі спогадів О. Синявського
Навіть за зовнішнім своїм виглядом він скоріше був сином південноруського (читай: українського
– авт.) народу, ніж нащадком німецького лицаря! Смаглявий, сухорлявий, з чорними сумно
замисленими очами, з великими малоруськими вусами, з мовою, відзначеною сильним
південноукраїнським акцентом, всією своєю іннервацією він походив на нащадка козацького роду, з якого по матері й був.
ЗАЛИШИВСЯ ЗЛИДАРЕМ, з статті І. Голуб «Олександр Миколайович Поль»
Довгі роки його ім’я замовчувалося і було майже забуто. Дворянин, поміщик, власник великого
маєтку, промисловець, обіймав посади в різних дворянських комітетах, був гласним повітового та
губернського земського зібрань – більше, ніж досить, щоб викликати підозру більшовицької
влади. Та ще й старожитності збирав, в тому числі українські, козацькі – «мотлох історії» за
тлумаченнями ідеологів «нової ери «. Новій владі такі люди були не потрібні. І пам’ять про них
– теж.
…Невеличка деталь до портрета Олександра Миколайовича. Отримавши замолоду у власність
солідний маєток, зразково ведучи господарство і маючи від нього прибутки, наприкінці життя він
залишився злидарем. Все пішло на загальне добро.
ВВАЖАЛИ ЛЕДЬ НЕ БОЖЕВІЛЬНИМ, зі спогадів І. Вертоградова
У той час, як на сході Катеринославської губернії тим, хто бажав розробляти залізні руди досить
поганої якості надавали всіляку допомогу, Полю, у якого були найбагатші поклади руди, не тільки
не допомагали, а навіть заважали, поширюючи безглузді чутки про «фанатика Дубової Балки», –
як тоді прозвали Поля.
Його затію називали вигадкою; його вважали маніяком, ледь не божевільним.
…З появою заводів промислове життя губернії забило ключем, а разом з ним почався і духовне
зростання краю.
ПЕРЕДАЮ В ДАРУНОК, з заповіту О. Поля
Передаю в дар жителям Катеринослава для музею старожитностей зібрану мною колекцію: 522
предмети кам’яного віку, 84 бронзового, 632 із древніх грецьких колоній, 356 скіфської доби, 322
київських княжих часів, 242 усякої зброї, 276 речей, які стосуються етнографії, 281 предмет
запорозької і козацької давнини та 2060 монет різних часів, народів і цивілізацій.
«Я НІЧОГО НЕ ПРОДАЮ», з розвідки М. Нечипоренка «Прометей Дикого степу»
Відкриття покладів криворізьких залізистих кварцитів тривалий час приписували російським
геологам – то одному, то іншому. Сьогодні достеменно відомо, що перші тутешні промислові
