Поль Александр (fb2)




ПОЛЬ Олександр Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Археолог, краєзнавець, громадський діяч.

З поміщицької родини.

Народився 20 серпня (1 вересня) 1832 р. в с. Малоолександрівці Верхньодніпровського повіту

Катеринославської губернії Російської імперії (нині – Верхньодніпровський район

Дніпропетровської області України).

Помер 26 липня (7 серпня) 1890 р. в маєтку Дубовій Балці Катеринославської губернії Російської

імперії. Похований на катеринославському Севастопольському цвинтарі, якого зараз його не існує.

Як зазначає письменник М. Слабошпицький, на святому місці з’явилися «парк с танцмайданчиком

і шинком – неодмінні атрибути пролетарської «культури».

Закінчив Полтавську губернську гімназію (1843-1850), юридичний факультет Дерптського

університету (1850-1854).

Член-кореспондент Одеського товариства історії і старожитностей (1870), Московського

археологічного товариства (1884).

Дійсний член Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії.

Перший почесний громадянин м. Катеринослав (1887).

Кавалер царської золотої медалі за особистий внесок в підготовку й проведення селянської

реформи (1861), орденів св. Станіслава 2-й ступеня (1883), св. Володимира, св. Анни.

Нагороджений малою і великою срібними медалями Міністерства державного майна (1874; 1886).

Друкувався в «Записках Товариства істориків».

Перу П. належать доробки: «Мишурин Ріг», низка брошур і дописів з гірничої справи, а також

переклад з німецької книги п. Штрипельмана «Геологічний і геогностичний опис криворізьких

рудних покладів».

Відкрив багаті залізорудні родовища, поклав початок будівництву металургійних заводів, за його

активної участі прокладена залізниця до Катеринослава.

Ще до реформи 1861 р. розкріпачив своїх селян.

Зібрав колекцію старожитностей Новоросійського краю (близько 5 тисяч найменувань), значна

частина якої склала експозицію археологічного музею його імені (пізніше перейшла до

Дніпропетровського історичного музею ім. Дмитра Яворницького).

Відкрив перший у губернії приватний археологічний музей – у чотирьох кімнатах власного

будинку (1887).

За рішенням губернського дворянського зібрання портрет П. розмістили в парадній залі

Потьомкінського палацу (1889).

Музей імені нашого земляка відкрили в м. Катеринослав (1902).

Іменем П. назвали вулицю в м. Катеринослав (1913).

В Катеринославському реальному училищі й Санкт-Петербурзькому гірничому інституті

заснували стипендії імені нашого земляка.

Пам’ятник П. в м. Кривий Ріг встановили французькі промисловці (1903). На жаль, пізніше його

вкрали. Історичну справедливість поновили майже через століття (1996).

З’явився пам’ятник видатному землякові і м. Дніпропетровськ (2002). На гранітному постаменті

висічена фраза: «Він пожвавив край і воскресив Катеринослав». Багатомовна деталь: у перші роки

незалежності України місцева влада звернулася до населення з закликом зібрати кошти на

пам’ятник П. й відкрила для цього спеціальний рахунок. За два роки туди не надійшло жодної

копійки.

На будинку, де мешкав «Степовий Колумб», встановлено меморіальну дошку (1997).

Серед друзів та близьких знайомих П. – Д. Яворницький, Б. Кот, А. Міклашевський, П. Талабо та

ін.


***

ЗАЙДИ

НЕПОТРІБНІ,

з громадянського кредо О. Поля

Добро, на зразок Кривого Рогу, не повинне стати надбанням іноземців; воно дуже цінне.


БЕЗ МОСТА НЕСЕМО ЗБИТКИ, з виступу О. Поля на земських зборах

Не тільки ми, але й всі люди, що приїжджають до Катеринослава, можуть засвідчити: по обидва

береги стоять по 200-300 хур; тим, хто не заплатить три рубля, ніколи не вдасться переїхати.

Буває, хури стоять цілими тижнями...

Це грабіж бідних селян...

Я думаю, що на підставі точних статистичних даних можна позитивно довести й досить точно

оцінити, у скільки обходиться населенню губернії відсутність моста в Катеринославі; ці збитки, які несуть Катеринослав і Катеринославська губернія, можуть бути оцінені без будь-якої натяжки

…у два або три мільйони рублів...

Я впевнений, що ця витрата з боку державного казначейства буде найпродуктивнішою: цей міст

окупиться за один рік.


КРИВИЙ РІГ ЗАНАДТО ЦІННИЙ, із звернення О. Поля до міністра державного майна Росії в

1876 р.

Добро, на зразок Кривого Рогу, не повинне, на мою думку, зробитися надбанням іноземців; воно

занадто цінне, і бажано залишити його під впливом благонадійних російських людей...

Не варто випустити з уваги: копальні Кривого Рогу суть єдині на Півдні Росії за кількістю, якістю

й надзвичайній розмаїтості руд, їм призначено відігравати першорядну роль у розвитку всього

південноросійського гірського промислу. Без них не може обійтися жоден завод Південно-Східної

Росії.


НОВА АМЕРИКА, з кореспонденції С. Беркут «Збурювачі спокою»

У травні 1884 р. у житті