Неменов Леонид (fb2)




НЄМЄНОВ Леонід Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-казахський.

Фізик. Винахідник прецизійного мас-спектрографа для вимірювання дефектів мас (1937). У фізиці

існує науковий термін «Мас-спектрограф Нємєнова».

З родини науковця. Батько, Нємєнов М., – рентгенолог, радіолог.

Народився 16 листопада 1905 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ, адміністративний центр однойменної області України).

Помер в 1980 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Ленінградський державний університет (1929).

Був співробітником фізико-технічного інституту АН СРСР (1925-1941), Інституту атомної енергії

ім. І. Курчатова (1943-1962), Інституту ядерної фізики академії наук Казахської РСР (1962-1968), науковим керівником Прискорювального центру Всесоюзного інституту фізико-технічних і

радіотехнічних вимірювань (з 1968).

Академік академії наук Казахської РСР (1962).

Лауреат Державної премії СРСР (1953).

Спеціалізувався з проблем фізики діелектриків і напівпровідників, ядерної фізики, прискорювачів.

Спроектував і побудував низку циклотронів; виконав цикл досліджень з регульованою енергією

іонів, а також з стабілізації параметрів циклотронів.

Серед друзів та близьких знайомих Н. – І. Курчатов, В. Бернашевський, А. Іоффе, А. Аліханов, П.

Глазунов, С. Нікітін, М. Козодаєв, В. Джелепов, Л. Кондратов, Л. Арцимович, В. Калашнікова, Л.

Мисовський, Г. Латишев, П. Співак, Г. Флеров, Г. Щепкін та ін.


***

КРАЩІ ДНІ,

з творчого кредо Л. Нємєнова

Гей, як же ми працювали! Починали о восьмій годині ранку, в чотири ранкузакінчували. Спали –

де доведеться. Десять років ...не був у відпустці. Кращі дні мого життя.


ЧАС КВАПИВ, зі спогадів Л. Нємєнова

Ігор Васильович (Курчатов І. В. – авт.) працював мов одержимий. Спав мало, але завжди був

веселим і привітним. Про його настрій ніхто нічого не знав. Подивившись на нього, можна було

подумати, що ніяких труднощів у нього не виникає.

Вночі ліжком мені був письмовий стіл Курчатова. Ігор Васильович на роботі затримувався дуже

довго, а мені треба було вставати о шостій ранку... З години ночі я починав цікавитися відходом

Курчатова. Якось він не витримав і запитав: «Ти що, в няньки до мене найнявся?». Проте коли

дізнався, що займає моє «ліжко», дуже зніяковів і з тих пір став раніше йти додому.

...Нелегкі були дні. Дехто навіть говорив: на фронті легше, там хоч на відпочинок час дають.

Постійними були такі сцени: група фахівців розглядає креслення. Один з учасників обговорення

раптом опускає голову на руки і засинає... Інші забирають креслення, відходять убік і

продовжують працювати.

Нерідко приходив Ігор Васильович туди, де вмонтовувалися основні частини циклотрона, і

працював разом з усіма допізна. А потім, ми знали, йому ще треба було їхати на нараду. Проте ні

на які умовляння він не реагував.

Особливо став нетерплячим Ігор Васильович, коли почалася налагоджування устаткування. Якщо

щось не виходило, наприклад, у високочастотній схемі чи в системі живлення електромагніту, просив неодмінно дзвонити йому, коли знайдуть причину неполадки. І квапив, дуже нас квапив...


ЗДІЙСНИЛИ НЕЙМОВІРНЕ, з книги Д. Хелловея «Сталін і бомба»

Курчатов знав, що для створення експериментального реактора потрібні роки. У березні 1943 р.

він запропонував Леоніду Нємєнову, який ще до війни вів роботи з циклотрону в інституті Іоффе, побудувати циклотрон і якнайшвидше одержати реєстровані кількості елементу. Він дав йому на

це 16 місяців і відправив ...до Ленінграда, щоб розшукати там генератор, виготовлений для

фізтехівського циклотрона.

...Нємєнов і Глазунов розшукали частини конструкції циклотрона. Вони підготували генератор і

випрямляч до перевезення і витягнули із землі мідні труби і латунні шини, закопані у дворі

фізико-технічного інституту перед евакуацією його персоналу до Казані. Вони розшукали також

75-тонний електромагніт, котрий знаходився всього лише за три кілометри від лінії фронту. За

допомогою солдатів, присланих до них військовим командуванням, вони завантажили

устаткування в два товарні вагони, аби транспортувати його до Москви. Оскільки знов відкрита

залізнична колія проходила через район, який обстрілювався німцями, Нємєнов і Глазунов

вилетіли з міста літаком.

Після повернення до Москви Нємєнов почав збирати циклотрон. Зробити залишалося ще багато

чого: спроектувати і виготовити прискорювальну камеру, розробити систему охолоджування

магнітних обмоток, виготовити поковки для магніту.

Нарешті циклотрон зібрали, і о 10 годині ранку 25 вересня 1944 р. на два місяці пізніше

визначеного Курчатовим терміну, в циклотроні був одержаний пучок дейтронів. Нємєнов

повідомив про це телефоном Курчатова, який знаходився на нараді у Бориса Ванникова,

народного комісара боєприпасів. Курчатов виїхав подивитися на