МУНШТЕЙН Леонід Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, драматург, перекладач, видавець. Псевдоніми – Л. Монд, Джовані Вентура, Л. Московський, Пілад, Фельзер, Ельмонд, Г. Чотирнадцятий, Два П’єро, Lolo.
З купецької родини.
Народився 31 грудня 1866 р. (12 січня 1867) в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м.
Дніпропетровськ, адміністративний центр однойменної області України).
Помер 6 серпня 1947 р. в м. Ніцці (Франція).
Навчався в Катеринославській (до 1880), закінчив другу Київську гімназію (1880-1886), юридичний факультет Київського університету св. Володимира (1886-1891). Слухав лекції на
історико-філологічному факультеті Московського університету (1892).
Працював фейлетоністом газети «Новини дня» (1894-1905), журналу «Сигнал» (1905-1907), співвидавцем і співредактором журналу «Рампа» (1908), видавцем і редактором журналу «Рампа і
життя» (1909-1918), художнім керівником російського театру «Маски» в Італії (1923-1925).
Член Товариства діячів періодичної преси і літератури (1911).
Друкувався в газетах «Київське слово», «Відродження», «Чортова перечниця», «Ранок Росії»,
«Наше слово», «Сьогодні», «Вечірня зоря», «Новини дня», «Ранок свободи», «Сучасне слово»,
«Зоря», журналах «Сигнал», «Сім’я», «Стріли», «Рампа і життя», «Грім, «Сполохи», «Світ»,
«Сатирикон», «Заклепка», «Ілюстрована Росія».
Як літератор дебютував в газеті «Зоря» віршем «Осінь» (1886).
Потім настала черга «Щоденника мічмана Дірки» (1888), роману-фейлетону в віршах «Онєгін
наших днів» (1896), п’єс «Друкарська помилка» (1900), «Святе мистецтво» (1901), «Вічне свято»
(1903), «О дванадцятій ночами» (1917), «Катерина II» (1918).
Наш земляк – автор книг «Про чорта лисого і всіх його прісних. Кінець червоної казки» (1922),
«Пил Москви. Лірика і сатири» (1931), «Жреці і жриці мистецтва» (1910-1912), Перекладав Л. Фульда, О. Блюменталя, М. Замакоїса, Г. Вида.
Вірш Л. Мунштейна «В напівсні», покладений на музику А. Аренським, став класичним
романсом, який виконують і нині.
Більшовицької революції наш земляк не сприйняв, відповівши на неї еміграцією (1918).
Серед друзів та близьких знайомих М. – О. Толстой, І. Бунін, Ф. Шаляпін, В. Брюсов, В.
Дорошевич, І. Василевський, М. Єрмолова, М. Кропивницький, О. Плещеєв, Є. Рощіна-Інсарова, Ф. Корш та ін.
***
РОСІЙСЬКИЙ КОЛОРИТ, з життєвого кредо Л. Мунштейна
Это русский колорит:/ На Руси уж так ведется,/ Что зарезанный острит,/ А повешенный смеется.
НЕ ВІР, романс Л. Мунштейна «Вогонь кохання»
Огонь любви, святых стремлений
Давно погас в моей груди…
Минувших грёз, былых видений
Не жди, не жди!
Пускай заглохнут струны лиры:
Её не слушают теперь.
В своих богов, в свои кумиры
Не верь, не верь!
Взгляни: печально догорая,
Дрожат последние огни…
Ты на земле не сыщешь рая –
Усни, усни!
БОЮСЬ ПЕРЕДВИБОРЧОЇ ТРИВОГИ, з вірша Л. Мунштейна «Dolce far niente»
Лежу под елью распростертый,
Без «вольных» дум.
Не занят думою четвертой
Усталый ум.
Я – гражданин. Плачу налоги…
Но – дремлет Русь! –
На избирательские дроги
Я не взберусь! –
Зови меня абсентеистом —
Я заслужил!
Но на былом пути тернистом
Лишился сил.
Три раза к урнам я влачился,
Был дико-смел.
(Теперь я думать разучился
И – онемел).
Внимал, что пели патриоты,
Горел, кипел.
(Читал длиннейшие отчеты
И – отупел).
Я обыватель средней пробы, –
Я дачку снял.
Для дерзких слов, для честной злобы
Я слишком вял.
Нет! В избиратели не мечу…
Пусть ропщет «Речь» –
Не брошусь больше с правым в сечу!
Заржавел меч…
Страшусь предвыборной тревоги…
Прости, о Русь! –
На избирательские дроги
Я не взберусь!
СВЯТ НЕ БАЧИВ, автоепіграма Л. Мунштейна
Рок, легкомысленный проказник,
Тебя бессовестно обидел:
Ты написал свой «Вечный праздник» –
И больше праздников не видел!
НЕ ЦУРАВСЯ ВИТОНЧНОСТІ, зі спогадів П. Пільського
Особливою позитивною якістю легких віршів Лоло, що іскрилися злободенністю, була рідкісна в
цій сфері риса – ліричність, огорнута ніжним серпанком смутку…
Найбільша його сміливість полягала в тому, що він не