історія повинна бути науковою історією. В основу якої він поклав, головним чином, історію
Європи.
Початковим моментом були взяті «рід» і «плем’я», як якнайдавніші типи політичного спілкування.
Історик розглядав, з одного боку, доісторичну культуру Європи, з іншого, – сучасні прості типи
сімейного, родового і племінного життя. Далі він запропонував розглянути: «Войовничі держави
якнайдавнішого часу», «Феодальні держави в середні віки», «Національно-правові держави нового
часу», «Розвиток міжнародної загальноєвропейської цивілізації й розповсюдження її земною
кулею».
Таким чином, в запропонованому О. С. Лаппо-Данилевським плані розглядається стан всього
людства, на початку – в доісторичні часи, в кінці – під впливом загальноєвропейської цивілізації.
НЕ ПРАГНУВ ПОДОБАТИСЯ, з дослідження Н. Павловської «Вплив О. С. Лаппо-
Данилевського на формування світоглядних та наукових поглядів В. І. Веретенникова»
Дуже багатьом він імпонував, проте загальною симпатією не користувався та й зовсім її не
прагнув. При поверховому знайомстві він справляв враження холодної, замкнуто-недосяжної,
гордовитої людини.
Споглядальна, «кабінетна» натура (за власним висловом вченого) ставала діяльною й активною, коли він був зайнятий «професорською роботою».
…Зникали зовнішні мало симпатичні риси О. С. Лаппо-Данилевського – холодна стриманість,
відстороненість. Відкривалися не лише всі складні риси його натури, але і все її багатство.
…За свідченням сучасників, О. С. Лаппо-Данилевський вносив у наукову роботу глибоку щирість
та етичну настроєність. Цими рисами визначалась його роль як університетського викладача і
наукового діяча.
…Учитель і учень мали багато спільних рис: їх виплекало одне середовище, одна культура, дуже
схожі соціальні умови. Але головним була духовна спільність, налаштованість на одну хвилю –
спільність ідеалів, інтересів, поглядів. Обидва жили наукою, в ній знаходили сенс буття.