Лаппо-Данилевский Александр (fb2)




ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Історик, соціолог, педагог.

З дворянської родини. Батько, Лаппо-Данилевський С., – віце-губернатор Таврійської губернії.

Народився 15 (27) січня 1863 р. в с. Удачному Верхньодніпровського повіту Катеринославської

губернії Російської імперії (нині – Криничанський район Дніпропетровської області України).

Помер 7 лютого 1919 р. в м. Петрограді (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Сімферопольську гімназію (1882), історико-філологічний факультет Петербурзького

університету (1886).

Працював викладачем Петербурзького університету (1890-1919), паралельно читаючи лекції в

Історико-філологічному інституті (1891-1905), приватній гімназії Тагащевої, Тенишевському

училищі.

Ординаторний академік Російської академії наук (1905).

Член Міжнародної асоціації академій.

Член Міжнародного соціологічного інституту.

Один з фундаторів і перших членів Російського соціологічного товариства (1916).

Член російської Археологічної комісії.

Доктор права Кембріджського університету.

Член Державної Ради Російської імперії (1906).

Друкувався в «Журналі міністерства народної освіти», «Нотатках Відділення російської й

слов’янської археології», «Повідомленнях Російської академії наук», «Cosmopolis», «Селянському

устрої», «Матеріалах з археології Росії».

Як літератор дебютував в «Нотатках Відділення російської й слов’янської археології» оглядом

«Скіфські старожитності» (1887).

Потім настала черга наступних доробків: «Організація прямого оподаткування в Московській

Державі за часів смути до епохи перетворень» (1890), «Критичні нотатки з історії народного

господарства у Великому Новгороді і його області за ХI-XV ст.» (1895), «Зібрання і Зведення

Законів Російської Імперії, складені в царювання Катерини II», «Нарис внутрішньої політики

Катерини II» (обидва – 1897), «Російські промислові й торгові компанії XVIII століття» (1898-1899), «Розшуки з історії прикріплення селян в Московській державі XVI-XVII ст.» (1901),

«Основні принципи соціологічної доктрини О. Конта» (1902), «І. І. Бецький і його система

виховання» (1904), «Методологія історії» (1910), «L’idee de l’Etat et son evolution en Russie depuis les troubles du XVII siecle jusqu’aux reformes du XVIII-me» (1913), «Найголовніші напрями в

розвитку номотетичної побудови історичного знання» (1917), «Основні принципи історичного

знання в найголовніших його напрямах: номотетичному і ідеографічному» (1918).

Перу нашого земляка також належать дослідження «Нарис історії утворення найголовніших

розрядів селянського населення в Росії», «Історія політичних ідей в Росії в XVIII ст. у зв’язку з

розвитком її культури та ходом її політики».

Серед друзів та близьких знайомих Л.-Д. – І. Гревс, П. Сорокін, В. Веретинников, Є. Шмурло, Ф.

Гольдер, Л. Таганцева, П. Новгородцев, М. Дяконов, С. Ольденбург, П. Мілюков, Е. Радов, К.

Тахтарєв та ін.


***

ІСТИНИ І ПРАВДА,

з життєвого кредо О. Лаппо-Данилевського

Існує два поняття, які для мене особливо дорогі: поняття істини й поняття правди.


КУЛЬТУРА РОЗПОВСЮДИЛАСЯ З ЄВРОПИ, з матеріалів О. Лаппо-Данилевського «До

плану загальноосвітнього курсу з історії людства»

Понад усе позначився розвиток людської культури, якщо не тієї, що тільки зародилася, то, в

усякому разі, тієї, яка склалася в одне ціле на європейському ґрунті і розповсюдилася в новий час

за межі нашого матеріалу.


ДОЛІ НАРОДІВ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНІ, з дослідження О. Лаппо-Данилевського «Методологія

історії»

Пильно вдивляючись в історію людства, історик помічає все більш і більш зростаючу

взаємозалежність між її частинами: він все менш здатний зрозуміти історію, наприклад, поза її

залежністю від низки подій, наприклад, тих відкриттів і винаходів, рухів народних мас і

переселень, реформ, битв і т.п. фактів, які здійснюють загальний вплив на цілу сукупність народів, тобто на подальший хід їх розвитку, подумки переходячи від попереднього періоду історії

людства до подальшого її періоду, він все менш в змозі вивчити один без іншого, історію одного

народу поза її зв’язком з історією іншого народу, історію його культури поза її відношенням до

культурних впливів інших народів і т.д.


«СИНОПСИС» ЗШИТИЙ ШТУЧНО, з статті О. Лаппо-Данилевського «Начерк розвитку

російської історіографії»

Компілятивний характер «Синопсиса» виявляється й у його побудові: він складається з частин, що

відповідають окремим джерелам, досить штучно зшитим разом.

…Хоча укладач «Синопсиса», як видно, зосередився на історії Київського князівства, однак, він

намагався зв’язати її з історією Москви і розглядав такий зв’язок, по суті, з погляду московської

політичної теорії.


КОЖЕН З НАС – УЧАСНИК СВІТОВОГО ПРОЦЕСУ, з «Зеленої книжки» О. Лаппо-

Данилевського

Під істиною я розумію логічну думку, думка строгу, неупереджену, безтурботну, але й