...Андріанов зайшов до штурманської, аби внести записи до журналу, і тут почув голос матроса
Нечаєва, який перебував на фок-щоглі:
– Від осту літаки, шість!
Це були японські бомбардувальники.
Услід за першими шістьма з’явилися ще дві шестірки. Через кілька секунд моряки помітили, що ті
лягли на бойовий курс.
...Судно здригнулося. Це знову в носову частину потрапила бомба. «Перекоп» ще більше
занурився носом у воду. Почулася повторна команда капітана Демидова:
– Усім залишити судно!
Микола Федорович Плисько гарячково передавав до ефіру:
– ...SOS крп Бомблять японські літаки крп Широта нуль чотири градуси...
МАЯК, з вірша В. Іванова, присвяченого В. Кучерявенкові
Без Вас бродили мы в тумане.
Не зная где? и что? и как?
Теперь на Тихом океане
Нам Кучерявенко – маяк!
ЙОРЖИСТИЙ ОПОВІДАЧ, з нарису С. Крившенка «Василь Кучерявенко»
Письменник – прозаїк і фольклорист, моряк, неабиякий оповідач, людина великої душевної
щедрості...
Йоржистий. Прямий. Критик всіх властей і непоправний оптиміст. Людина, безмірно закохана в
свій край. Готовий розповідати, супроводжувати хоч містом, хоч тайгою, викликати образи
минувшини, захоплювати і радувати відкриттями... Не було жодного письменника в ті роки – з
місцевих і наїжджих, хто перебуваючи у Владивостоці, не побував в його квартирі, де завжди
зустрічали з доброю привітністю.
...У творчості В. Т. Кучерявенка відчувається така любов до далекосхідної землі, до Владивостока, з його славною історією, до його людей, особливо морської долі, яка дає нам повне право назвати
його патріотом землі далекосхідної. Це відчуття небайдужої вимогливої любові до рідного краю...
Був у В. Т. Кучерявенка заповітний зошит-книга, і, здається, не одна, де залишали свої рядки ті, хто побував в нашому місті, у нього в гостях. Записи про місто, про край, про літературну справу –
своєрідний ліричний щоденник зустрічей з людьми різних професій і доль.
І в них, як правило, – віддзеркалення симпатій до приморського письменника. Ось декілька таких
відгуків. «Не вперше і, упевнений, не востаннє дихаю я солоним повітрям прекрасного
російського міста на краю землі нашої – Владивостока. І щоразу, залишаючи його, неначе
залишаю в ньому шматочок свого серця! Піщаний Сучан, далекі острови – від Путятіна і
Петровського до Фуругельма.... Все це кличе і приваблює знову, а ще більше – прекрасні люди
нашого Примор’я. І, зокрема, мій добрий приятель В. Т. Кучерявенко. До нових зустрічей на
Приморській землі. О. Окладников. Вересень – жовтень, 1965 р.»
А ось ще один запис: «В. Т. Кучерявенкові – в пам’ять дня /5.7.59 р./, коли гість з’явився раніше
терміну, в який його чекали господарі. О. Твардовський. Владивосток».
Людське життя – своєрідний маяк – згасає. Але чи все згасає? Продовжується його рід на землі. Як
і раніше, струменить світло від його книг – «золотих насічок», які письменник залишив для нас, своїх читачів. Літературну спадщину письменника дбайливо зберігає його дружина Олена
Борисівна Кучерявенко.
...Твори Василя Кучерявенко видавалися за кордоном, в Болгарії, Угорщині.
ОКЕАН ДАРУЄ ПОЕТІВ, з кореспонденції В. Тицьких «Сигнальні багаття»
Земля дарує морю матросів. Море дарує землі поетів. На березі Тихого океану неможливо
засумніватися в творчому характері природної стихії і поетичної суті морської душі.
Університет (старий спеціальний учбовий заклад в Примор’ї), що бере початок від
Олександрівських морехідних класів через водний технікум, морське (згодом – вище) інженерне
училище і Далекосхідну державну морську академію, має свій «фірмовий» літературний ряд.
Спадкоємність цього ряду простежується через всю історію «бурси».
Конкретні імена. Василь Кучерявенко (Владивостоцьке морехідне училище). У роки Великої
Вітчизняної війни– перший помічник капітана на судах Далекосхідного пароплавства.
ДЛЯ ВСІХ, з інтерв’ю В. Коржикова Н. Богатирьовій
– Як ви стали моряком?
– Подавав документи до закордонфлоту, а мене із-за біографії не пускають: прикордонний край, в
комісії сидить двадцять бовдурів, кожен має щось «проти».
І тут значну роль в моєму визначенні зіграв Василь Трохимович Кучерявенко, письменник,
колишній моряк. Він сказав:
– Не пускають за кордон? Йди до Арктики! Там цікавого ще більше!
Якось у кабінеті начальника відділу кадрів
