Котин Жозеф (fb2)




КОТІН Жозеф Якович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Конструктор. Фундатор перших тяжких танків на теренах СРСР (1939); один з конструкторів

наймогутнішого танка 2-ої світової війни – ІС-2 з 122-міліметровою гарматою.

З робітничої родини. Батько, Котін Я., – слюсар парових млинів.

Народився 26 лютого (10 березня) 1908 р. в м. Павлограді Павлоградського повіту

Катеринославської губернії Російської імперії (нині – Дніпропетровська область України).

Помер 21 жовтня 1979 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Навчався на автомобільному факультеті Харківського політехнічного інституту (1927-1930),

закінчив ленінградську військово-технічну академію ім. Ф. Дзержинського (1932).

Працював слюсарем Харківського котельно-механічного заводу «Труд» (1924-1927),

Путилівського заводу (1928), інженером науково-дослідного відділу Військово-технічної академії

ім. Ф. Дзержинського (1932-1937), головним конструктором СКБ-2 Кіровського заводу (1937-

1941), СКБ-2 Челябінського Кіровського заводу, заступником наркома танкової промисловості

СРСР (1941-1943), начальником і головним конструктором дослідного заводу № 100 (1943-1968),

заступником міністра оборони СРСР (1968-1972).

Заслужений діяч науки і техніки Росії (1968).

Член науково-технічної ради Міністерства оборонної промисловості СРСР (1972-1979).

Лауреат Державної премії СРСР (1941; 1943; 1946; 1948).

Герой Соціалістичної Праці (1941).

Кавалер 14 орденів, серед яких і полководчі – Б. Хмельницького і О. Суворова.

Під керівництвом нашого земляка створено й запущено в серійне виробництво танки СМK і KB

(1939), КВ-8, KB-1С (1942), ІС-1, ІС-2 (1943), самохідні артилерійські установки СУ-152, ІСУ-152

(1943), ІСУ-122 (1944), плаваючий танк ПТ-76.

Після війни розробив серію важких танків Т-10, плаваючий танк ПТ-76, низку бронетранспортерів

різних модифікацій, дослідні танки з ракетним озброєнням, самохідні агрегати для тактичних,

оперативно-тактичних і стратегічних ракет («Марс», «Філін», «Планер», «Генератор-5», ракетні

комплекси Р-11М, Р-17, РТ-15, РТ-20П, «Темп-2С».

К. також сконструював трелювальний трактор КТ-12 (1948), потужний колісний трактор К-700

«Кіровець» (1963).

Один з піків Туркестанського хребта Тянь-Шаню зусиллями українських альпіністів названо

іменем К. На меморіальній дошці, встановленій на вершині, відлито слова: «Пік Котіна. Названий

на честь радянського конструктора танків, Героя Соціалістичної Праці, чотириразового лауреата

Державної премії СРСР Котіна Жозефа Яковича» (1986).

У краєзнавчому музеї Павлограда розгорнуто експозицію про життя й діяльність конструктора.

На Кіровському заводі (м. Санкт-Петербург, РФ) відкрито пам’ятник нашому землякові,

функціонує меморіальний музей.

Будинок в Челябінську (РФ), де жив конструктор, прикрашає меморіальна дошка.

Ім’я К. носять Санкт-Петербурзький машинобудівний технікум, вулиці в м. Санкт-Петербург,

Челябінськ, Новосибірськ, Тюмень (усі – РФ).

У Санкт-Петербурзі (РФ) вийшла книга про нього «Конструктор бойових машин» (1988).

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Корольов, В. Малишев, П. Кузьмук, М. Духов, К. і П.

Ворошилови, М. Кошкін, М. Янгель, П. Стефановський, І. Зальцман, М. Сінєв та ін.


***

БРУД – НЕ САЛО,

з життєвого кредо Ж. Котіна

Не боятися ніякої роботи: бруд – не сало, помив і відстало.


ЗАЛИШИЛИ В АКАДЕМІЇ, зі спогадів Ж. Котіна

Диплом в академії я захистив успішно, але минуло кілька днів, і раптом начальник факультету

повідомив, що призначено повторний захист. Виявляється, в академію приїхав командувач

Ленінградського військового округу Тухачевський, ознайомився з роботами слухачів, відібрав ті,

які його зацікавили, і вирішив особисто послухати, як ми захищатимемо свої проекти.

Мій другий захист виявився успішним. Мене залишили в академії і призначили військовим

інженером-конструктором науково-дослідного відділу.


РОБОТА – ЦІКАВА, з листа Ж. Котіна Н. Котіній-Поклоновій у грудні 1933 р.

Як тобі відомо, я працюю на об’єкті Т-35. Перший об’єкт уже випробовується, причому проходить

стадію генеральних випробувань: перевіряють роботу механізмів і виявляють конструктивні

недоліки зразка. Робота цікава, таких випробувань я ще не бачив.

Ти, люба, уяви собі «дредноут», що працює на вертикальних перепонах. Видовище колосальне.

Майже через день я в пробігах, решту часу – на складанні.


ПЕРШИЙ МЛИНЕЦЬ – ГРУДКОЮ, зі спогадів Ж. Котіна

Двобаштовий був моїм первістком. І мучився я з ним, і освоював складну науку конструктора,

вчився робити машини, які мають могутню ударну силу на полі бою. Пам’ятаю, як в кінці 1938

року в найвищих інстанціях обговорювався проект СМК.

Наш «кіровець» вийшов дуже громіздким: мав три гарматні башти, на озброєнні – декілька

кулеметів. Тому за величезної ваги швидкість і прохідність його виявилися низькими. Ми вважали

– так потрібно.