Гуггенгейм в своїй «Термодинаміці», говорячи про «рівняння Гіббса – Дюгем», відзначає, що не
зміг знайти бодай якесь виведення цього співвідношення Дюгемом в жодному науковому журналі.
Іншого роду приклад – «закон Гіббса – Коновалова». В ньому два прізвища поєднуються цілком
обґрунтовано.
Чудовий російський вчений Дмитро Петрович Коновалов вивів закон незалежно від Гіббса.
Коновалов, як відомо, був знайомий з його дослідженнями, проте, найшвидше, дізнався про них
після виходу своєї праці «Про пружність пари розчинів». У ній посилань на Гіббса немає.
І логіка тут інша – обидва вчені дійшли аналогічних висновків незалежно.
ВИП’ЄМО І ЗНОВУ НАЛ’ЄМО, з кореспонденції Г. Михайлеця «Вода життя»
Російські вчені з давніх пір виявляли цікавість до досліджень алкоголю.
Наприклад, 1796 року хімік Товій Єгорович Ловіц вперше зумів одержати абсолютно чистий
спирт, який не містив води. Він же запропонував методику очищення горілки від домішок за
допомогою деревного вугілля. Технологію виробництва і очищення горілки в різні роки
розробляли такі відомі хіміки як Леонтій Миколайович Шишков, Дмитро Петрович Коновалов,
Микола Дмитрович Зелінський.
Та все ж найбільший внесок у розвиток питущої справи вніс Дмитро Іванович Менделєєв. Не
багато хто знає, що його докторська дисертація називалася «Про з’єднання спирту з водою».
Менделєєв довів, що ідеальна горілка повинна мати міцність 400. Виявляється, лише в цьому
випадку можливе максимальне очищення від різних домішок, особливо сивушних масел. Крім
того, 40-градусна горілка виходить найодноріднішою.
А ось думка, що можна одержати «правильну» горілку, змішавши літр спирту і півтора літри води, в корені помилкова. Для отримання ідеальної пропорції необхідно дотримати молекулярне
співвідношення: на одну молекулу спирту – три молекули води.
«ЗАВЖДИ ВИ ТАК», з книги В. Азернікова «Цікава історія каучуку»
Бутлеров був прихильником гомеопатичного лікування. У той час, втім, як і зараз, до гомеопатів
ставилися дещо глузливо, хоч і користувалися їх послугами. Тому Олександр Михайлович не дуже
широко афішував свою прихильність, хоч і не приховував її.
Його учень, Д. Коновалов, згадує такий епізод. Якось у свято, вдень, він зайшов до свого
керівника у справі. Олександр Михайлович, людина гостинна, запропонував залишитися обідати.
Коновалов відмовився, очевидно з сором’язливості, хоча послався на те, що у нього болить живіт.
А може, у нього дійсно болів живіт, все ж таки свята...
Бутлеров тут же дістав з шафки баночку з гомеопатичними ліками і запропонував випити,
запевняючи, що все пройде.
Коновалов випив ці ліки і пішов додому. Наступного дня в лабораторії Олександр Михайлович,
зустрівши учня, насамперед поцікавився:
Ну, як живіт, пройшов?
– Пройшов, – сказав Коновалов, тільки не знаю, що допомогло: чи ліки, чи серйозна доза
поросяти, яку я удома прийняв.
Бутлеров нітрохи не образився, він засміявся і сказав:
– Ось всі ви так, користуєтеся новим засобом, але завжди готові поставити його під сумнів.
