Дикий Алексей (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ДИКИЙ Олексій Денисович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Актор, режисер. Офіційний двійник Й. Сталіна.

З дворянської родини.

Народився 12 (25) квітня 1889 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 1 жовтня 1955 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Був актором Московських художнього театру (1910-1913), студії художнього академічного театру

(1913-1924), 2-ї студії художнього академічного театру (1924-1928), режисером театрів Москви та

Ленінграду (1928-1931), керівником Московського театру ВЦРПС і Студії Дикого (1931-1936), режисером Ленінградського Великого драматичного театру (1936-1937), актором і режисером

Московського академічного театру ім. Вахтангова (1941-1944), актором Московського

академічного Малого театру (1944-1952), режисером Московського Театру ім. Пушкіна (1952-1955).

Народний артист СРСР (1949).

Спеціальною ухвалою Наркомосвіти СРСР присуджено довічне звання артиста МХТу (1927).

Лауреат п’яти Державних премій СРСР (1946; 1947; 1949 – двічі; 1950).

Володар Почесного диплому міжнародного венеціанського кінофестивалю за виконання ролі

адмірала Нахімова в однойменній стрічці (1947).

Серед театральних доробків вирізняються «На дні» (1911), «Загибель Надії» (1913), «Блоха»

(1925), «Людина з портфелем» (1928), «Леді Макбет Мценського повіту» (1931), «Глибока

провінція» (1935), «Смерть Тарєлкіна» (1936), «Фронт» (1942), «Міщани» (1946), «Тіні» (1953).

Зіграв головні ролі в кінофільмах «Кутузов», «Адмірал Нахімов», «Третій удар», «Сталінградська

битва».

Наш земляк – постановник «Блохи» за М. С. Лєсковим (1925), «Міщан» за М. Горьким (1946).

Репресований сталінським режимом (1937-1941); термін відбував у виправно-трудовому

концтаборі.

Іменем Д. названа вулиця в м. Москва (1965), а в мікрорайоні Новоогірєєво створено

меморіальний музей актора і режисера.

Серед друзів та близьких знайомих А. – А. Бучма, М. Шагал, Б. Бабочкін, М. Богословський, Г.

Менглет, І. Савченко, В. Петров, Є. Батурін, В. Пудовкін, Т. Макарова, П. Єршов, Є. Самойлов, Р.

Симонов, П. Гайдебуров, Л. Раскатов та ін.


***

ГЕЙ, НАЛИВАЙТЕ,

з творчого кредо О. Дикого

Якщо в театрі починають шукати випивак, це означає, що в ньому шукати більше нічого!


СЯЙНУВ ТВОРЧИМИ ЗНАХІДКАМИ, з книги Е. Гаріна «Театр кіноактора»

Упереджене ставлення до робіт Театру кіноактора з боку кіностудій, природно, сприяло тому, що

робота театру попрямувала академічним руслом– Театр кіноактора став запрошувати театральну

режисуру ставити п’єси, а не майбутні сценарії. Це дуже збагатило акторів.

Першу сторінку цього розділу заповнив видатний майстер театру і кіно Олексій Дикий. Він жваво

і просто поставив мудру п’єсу О. М. Островського «Бідність не прочуханок».

Спектакль сяйнув акторськими досягненнями.


РЕЖИСЕР-НОВАТОР, з замітки М. Іванової «Хто і як грав роль Кутузова в нашому кіно»

Фільм «Кутузов» з’явився у середині війни, в 1943 році. І став вельми популярним. Кіно

патріотичне і досить масштабне.

В головній ролі знявся Олексій Дикий – один з найпопулярніших і титулованих акторів того часу.

Прославився Дикий багато в чому завдяки тому, що саме йому довіряли роль Сталіна в

кінопостановках...

Втім, перш ніж дослужитися до «вождя народів», Дикий пройшов справді дивовижний шлях. На

початку століття він був одним з режисерів-новаторів. І саме цим «зробив собі ім’я». Його

спектаклі йшли на «ура» і вважалися «проривами».

Прориви, втім, в ті страшні часи заохочувалися досить своєрідно. У 1937 році Дикого відправили

до Сибіру. Чому? За віщо?

Матеріали справи майбутнього виконавця ролі Сталіна були знищені, а сам актор на цю тему, зрозуміло, говорити не любив.


ВБИВСТВО ТРАКТУВАВ, ЯК САМОЗАХИСТ, з статті О. Гурова «Життя одного сюжету М. С.

Лєскова в мистецтві»

У 1931 році режисер Олексій Дикий задумав зробити з «Леді Макбет» «щось життєрадісне, соковите, густе, реально-відчутне, національно-визначене». Дикому потрібна була не

шекспірівська злочинниця в російському варіанті, а добра душа, «безброва, веснянкувата і

русокоса», котра заблукала в «темному царстві» купців. Вбивство свекра Катериною було

вилучене зовсім, а вбивство чоловіка трактувалося... як самозахист.

Кустодіївські ілюстрації до лєсковського тексту зробили свою справу: гарні, добродушні, товсті

купчихи, які ставно запрошують розділити радість тілесної ситості і духовної недосвідченості, звичайно, відрізнялися від тонкобрової, злегка демонічної сестрички на ім’я Катерини Ізмайлова.

Проте саме вони вплинули на стилістику спектаклю Дикого...


БЛИЗЬКО ДО ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ, з рецензії К. Пігарєва «Російський полководець» в

газеті «Література і мистецтво» від 18 березня 1944 р.

Сила Кутузова – в ясному розумінні народного характеру війни 1812 року, в тісному єднанні з

російським народом, який стіною піднявся на захист Батьківщини. ...Головною дійовою особою,

...природно, є сам Кутузов. Глибоко і вдумливо розкриває його образ актор О. Дикий. Кутузов –

Дикий активний, і в цьому великий творчий успіх як автора сценарію, так і актора. Таке

трактування образу Кутузова близьке до історичної правди.

...Кутузов у фільмі – не лише полководець, це – й мудрий ...політик, тонкий і безпомилковий

дипломат.


ОДИН З НАЙБЛИСКУЧІШИХ ФІЛЬМІВ, з особистого послання У. Черчілля Й. Сталінові від

19 грудня 1944 р.

Учора увечері я вдруге дивився фільм «Кутузов», який Ви мені подарували. Коли я дивився його

вперше, він викликав у мене велике захоплення, але, оскільки все в ньому було російською мовою, я не міг зрозуміти точного сенсу всіх дій. Учора увечері я дивився цей фільм з англійськими

написами, які зробили зрозумілим все, і я повинен Вам сказати, що, на мою думку, це один з

найблискучіших фільмів, які я колись бачив.

...Ніколи ще російські солдати і російський народ не були так славно представлені британському

народові цим видом мистецтва.

Якби Ви визнали доцільним в приватному порядку передати моє захоплення і подяку тим, хто

працював над цим витвором мистецтва і високої моралі, я був би Вам вдячний. А поки я

поздоровляю Вас...


НЕ ПОРОЗУМІВСЯ З ЧЕХОВИМ, з статті «Чехов Михайло Олександрович» на інтернет-сайті

teatr-obraz.ru

У 1926 р. Л. Волков подав до правління МХАТу 2-го заяву про необхідність включити в репертуар

п’єсу «Вовки і вівці» О. М. Островського, вимагаючи «у разі негативного рішення вказати

докладне мотивування». Через декілька днів група акторів звернулася до Чехова з листом, пропонуючи «мати в своєму розпорядженні всі сили нашої творчої волі, розраховувати на

всемірну нашу повну з Вами солідарність».

...Атмосфера ставала важкою, конфлікт розбирався на рівні Главреперткому, на боці Чехова і

частини трупи виступив Луначарський, проте достатньо прихильників було й у ініціаторів розколу

Дикого та Волкова.

...21 березня 25 провідних артистів подали колективну заяву Чехову про те, що вони покинуть

театр, якщо група Дикого не буде видалена. 30 квітня Чехов одержує заяву вже від 35 акторів, котрі не бажають працювати з Диким.

У травні надійшла колективна заява вже з 68-у підписами... Чехов сповістив Дикого і його групу (8

осіб) про те, що в новому сезоні контракт з ними подовжений не буде.


ОФІЦІЙНИЙ ДВІЙНИК СТАЛІНА, зі спогадів Є. Вєсніка

У мемуарах зустрічаються повідомлення, що до 1936-го року Сталін, за рідкісним виключенням, з’являвся на публіці лише через своїх двійників – акторів, яких він особисто затверджував на роль

себе (довгий час таким був Олексій Дикий). У 1937 році тов. Сталіну він набрид або чимось не

догодив і Дикого посадили. Випустили (теж, мабуть, завдяки Сталінові) тільки в 1941 році.

Коли після війни почали готувати епопею «Сталінградська битва», на кінопробу запросили і

Дикого. Сталін подивився кінопроби. І викликав актора...

– Скажіть, товаришу Дикий, які у вас є до мене запитання? Які прохання?

– Я б дуже просив вас, товаришу Сталін, аби зі мною не трапилося чогось схожого на 1937 рік.

– Ви хіба не знаєте, що товариш Ленін говорив: справжні більшовики не повинні боятися

в’язниці?

– Товариш Ленін говорив це про дореволюційних більшовиків. Вони боролися з антинародним

царським режимом і готові були на все. А зараз влада – радянська, народна.

Сталін беззвучно зааплодував:

– Браво! Правильно. Не турбуйтеся. Йдіть і працюйте над роллю. Бажаю успіху!


НЕ МОЖЕ ЦК ПЛАТИТИ ТАК МАЛО, зі спогадів О. Сєвєрської

Благовоління Сталіна до його гри Дикий небезпідставно сприйняв як свого роду індульгенцію. І

почав дозволяти собі слова і вчинки, які іншу б людині в ті роки занапастили б.

Дикому подзвонили з «Мосфільма»:

– Пропонуємо знятися в ролі Йосипа Віссаріоновича. Роль невелика, але для картини це

найважливіший епізод.

– Добре, – відповідає актор, – я у вас знімуся за 100 тисяч.

– Ми ніяк не можемо заплатити Вам 100 тисяч. У нас максимальна плата акторові за роль – 60

тисяч.

– За 60 зніматися не буду, – і Дикий кладе слухавку.

Через деякий час лунає новий дзвінок. Той же голос говорить:

– Олексію Денисовичу, ми все владнали. Ви одержите свої 100 тисяч. 60 заплатимо ми, а 40 – ЦК з

своїх засобів.

– Ні, – відповідає Дикий, – я зніматися не буду.

– Як?! Чому?!

– Я не можу дозволити, щоб Центральний Комітет партії платив мені менше, ніж «Мосфільм».


РЕЦЕПТ ДАРУЮ, бувальщина

Величезного зросту Олексій Денисович Дикий заходить до ресторану і говорить барменові:

– Коктейль... за моїм рецептом.

– Даруйте, але ми не можемо за вашим – у нас рецепт затверджений.

– Я – народний артист Радянського Союзу, лауреат Державних премій Дикий. Коктейль, якого я

хочу!

Бармен побіг до директора, той перепитав:

– Що? Дикий? Зроби, як він просить, а то всі столи переламає.

Бармен повернувся до незвичайного відвідувача:

– Будь ласка, зроблю все, що ви скажете.

– Постав на стіл пивний кухоль.

– У нас...

– Я сказав – пивний кухоль!

– Будь ласка, будь ласка...

Весь ресторан дивиться, що буде далі.

– Тепер відкоркуй пляшку горілки. Налий в кухоль 200 грамів. Так! І по кінчику ножа, не

змішуючи, як у вас там належить, ще – 200... Залишок хлюпни просто так і відійди.

Узяв кухоль, випив його залпом і сказав:

– Коктейль «Дикий». Рецепт дарую...