ГОЛІНКІН Мордехай
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: ізраїльський.
Диригент, хормейстер, режисер. Фундатор національної ізраїльської опери (1923).
З міщанської родини. Батько помер до народження сина.
Народився в 1875 р. в с. Ізлучистому Хортицького повіту Херсонської губернії Російської імперії
(нині – Софіївський район Дніпропетровської області України).
Помер 4 грудня 1963 р. в м. Рішон Лізіоні (Ізраїль). Похований на місцевому цвинтарі. На
надгробку івритом написано: «Мордехай Голінкін, син Мордехая. Засновник і диригент
ізраїльської опери. Помер 4 кислєва 5724 року у віці 88 років. Хай буде благословенна пам’ять
його».
Закінчив Варшавську консерваторію (1890-1896).
Працював хормейстером Ростовського, диригентом Пермського, хормейстером Рязанського
оперних театрів, диригентом оперного театру Петербурзького Народного Будинку, другим
диригентом Петроградського Маріїнського театру.
Постановник спектаклів «Мавка» О. Даргомижського, «Травіата», «Риголетто», «Аїда» (усі – Д.
Верді), «Гугеноти» Д. Мейєрбера, «Кармен» Ж. Бізе, «Жидівка» Ж. Халеві.
Фундатор інструментального квінтету «Зімра», з яким давав концерти єврейської музики по всій
Росії (1917).
Перу Г. належить книга «Храм мистецтва» (1927).
Ім’ям нашого земляка названа одна з вулиць м. Рішон Лізіон (Ізраїль).
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Х. Бялік, М. Дізенгоф, В. Валентинов, Ф. Варбург, Л.
Собінов, Я. Хейфец, А. Друянов, М. Лаврі, Д. Сінгер, А. Ейнштейн, Х. Вейцман, Ф. Шаляпін, І.
Равребе, М. Боголюбов та ін.
***
Я – НЕ ПТАШКА, з творчого кредо М. Голінкіна
Бесплатно тільки пташки співають.
ПРИЄМНО, ЩО ПАЛЕСТИНА МЕНЕ ПАМ’ЯТАЄ, з листа Ф. Шаляпіна М. Голінкіну
Дорогий Марку Марковичу! (так в Росії називали Мордехая Голінкіна– авт.). Спасибі, друг, за
дивного листа. Мені приємно, що Палестина і всі тамтешні євреї пам’ятають мене і мої пориви, які
я зробив щиро, від усієї душі. На жаль, я дуже серйозно захворів– розширення серця.
ВИ – ВЕЛИКИЙ ДИРИГЕНТ, з листа М. Боголюбова М. Голінкіну в 1932 р.
Дорогий, милий Марку Марковичу, безліч разів я думав про Вас, і думка перетягнути Вас до нас
не залишає мене ніколи... Ви, як великий диригент і людина залізної волі, могли б зараз в СРСР
зайняти одне з видних місць.
МІЙ ДІМ – ТУТ, з листа М. Голінкіна М. Боголюбову в 1932 р.
Я б з особливим задоволенням працював разом з моїми старими друзями, але, виконуючи Ваше
прохання бути відвертим, зізнаюся щиросердо, що я палестинський громадянин і тут мій дім. До
Росії я можу приїжджати лише на час сезону за умови гарантованого вільного повернення на
батьківщину...
ЩОСЬ ВИНЯТКОВЕ, з оцінки творчості М. Голінкіна Ф. Шаляпіним
Який чудовий диригент! Це щось виняткове.
ДОБРОДІЙНИЙ КОНЦЕРТ, з театральної афіші в Петрограді весною 1918 р.
21-28 квітня 1918 року концерті на користь Фонду утворення театру в Палестині за прихильної
участі Ф. І. Шаляпіна.
ВИНЯТОК, з кореспонденції Б. Хандроса «Шаляпін співає «Атікву»
Він (Голінкін М. – авт.) мріяв про те, щоб його оперний театр в Палестині став для євреїв таким
же символом, яким був вагнерівський театр для німців, «Ла Скала» в Мілані для італійців. І
Голінкін почав збір коштів.
З цією метою був задуманий концерт. Голінкін вирішив звернутися до самого Шаляпіна з
проханням виступити.... Метр, коли його просили виступити на якомусь добродійному вечорі, як
правило, відмовлявся: «Безкоштовно лише кішки співають». Проте для Голінкіна і майбутнього
палестинського театру він зробив виняток.
Великий зал Народного Будинку Петрограду напхом напханий. Квитки на всі 2500 місць
розпродані за підвищеними цінами. Розхапали і додаткові. Люди стояли в проходах партеру.
Ось на сцену вийшов величезного зросту чоловік в чорному фраку, зробив легкий уклін публіці,
дав знак акомпаніаторові, і зазвучала велична мелодія. Великий Федір Шаляпін співав на івриті
«Атікву»– сіоністський гімн, який став згодом гімном відродженої єврейської держави.
Концертна програма великого співака, окрім відомих творів з його репертуару, включала також
пісні на ідиш, зокрема пісню Енгеля «Лежить дитя в колисці».
Після закінчення концерту члени комітету, представники публіки разом з Шаляпіним піднялися на
сцену, і фотограф відобразив цю подію.
СТВОРИВ ІНСТИТУТ МУЗИЧНИХ НАУК, з Електронної єврейської енциклопедії
У 1917 р. Голінкін надрукував статтю «Храм мистецтв в Ерец-Ісраель», ідея якої виникла ще 1912
року. Голінкін писав, що відродження Ерец-Ісраель неможливе, якщо поряд з Біблією і науками не
знайдеться гідного місця для мистецтва, зокрема, для оперного театру на івриті.
...У вересні 1923 р. Голінкін диригував оперою «Травіата», вперше виконаною на івриті
колективом «Ха-опера ха-Ерец-Ісрєеліт» в Тель-Авіві, причому серед солістів не було запрошених
співаків. У тому ж році він диригував першим симфонічним концертом в Ерец-Ісраель. За 1923–
1927 рр. оперний театр під його керівництвом поставив понад 15 спектаклів класичного оперного
репертуару.
Їх давали в Тель-Авіві, Єрусалимі, Хайфі, їх відвідували і євреї, і араби, і англійці, за перші три
роки– понад 150 тисяч осіб.
Повернувшись в 1929 р. до Ерец-Ісраель, Голінкін відновив деякі спектаклі, а в 1930 р. створив
художній колектив, з яким здійснив концертне турне країною. На зібрані в Америці засоби був
створений Махон ле-мад’ей музика (Інститут музичних наук), який проіснував з 1931 р. по 1933 р.
Голінкін очолював інститут, керував відділеннями опери і симфонічних концертів, створив при
інституті симфонічний оркестр.
НЕВИПРАВДАНА РОЗКІШ, з статті Й. Тавора «Вплив різних хвиль еміграції на розвиток
музично-виконавського життя в Ізраїлі»
Слід відзначити, що жоден оперний театр у світі, навіть за умови повного продажу квитків і за
найдорожчими цінами, не в змозі покрити свої витрати. Причому, чим більший і значніший театр,
тим вищі його витрати; тому найзнаменитіші і відвідувані оперні театри світу, такі, як «Ковент-
гарден», «Ла Скала» чи «Гранд-Опера», існують за рахунок дотацій з боку держави і меценатів.
У Ерец-Ісраель тих років оперний театр здавався невиправданою розкішшю, і навіть ентузіазм
Голінкіна не був в змозі забезпечити необхідні кошти.
ПЛАСІДО ДОМІНГО НАЛЕЖАВ ДО ЄВРЕЙСЬКОЇ БОГЕМИ, з репортажу М. Хініч
«Прогулянки Тель-Авівом»
Один з нестандартних маршрутів, присвячений тель-авівській богемі, починається від набережної,
від будівлі «Мігдаль ха-опера», більше відомої цінами на апартаменти в ній. Раніше в цій будівлі
розташовувався кінотеатр «Кесем», тут же засідав ізраїльський кнесет першого скликання, до того
як перебрався до Єрусалиму. Про перший кнесет нагадує скромна стела у фойє будівлі «Мігдаль
ха-опера».
А колись на цьому місці знаходилася перша тель-авівська опера, заснована Мордехаєм
Голінкіним... Пізніше, опісля більш ніж два десятиліття, в 1947 році, до Тель-Авіва приїхала з
Америки палестинофілка знаменита співачка Едіс де Філіппі, яка продовжила справу Голінкіна.
Створений нею театр проіснував до 1982 року, в ньому починав свою кар’єру Пласідо Домінго,
так що він теж якийсь час належав до тель-авівської богеми.
НІЯКИЙ НЕ АНТИСЕМІТ, з статті В. Зака «Реабілітований ...Шаляпін»
Література про Шаляпіна пістрявить безліччю неточностей, а інколи безглуздостей. Серед ярликів,
міцно приклеєних до співака, «висвічується» і ярлик антисеміта.
...»Ніяка інша нація, окрім євреїв, не здатна зрозуміти так глибоко і ясно цінність ідей і ідеалів», –
писав Шаляпін єврейському диригентові М. Голінкіну. І якщо навіть темпераментний
інтерпретатор музики в запалі творчої суперечки брязнув зопалу щось зайве, не було, справді,
ніяких підстав ставати в позу скривджених.
І просторікування про так званий «антисемітизм Шаляпіна» пора закінчувати. Назавжди.
БРОНЬ ДЛЯ БУБКИ, бувальщина
Мордехай Голінкін мав щирого приятеля літератора Алтера Друянова. А той, у свою чергу, мав
песика на прізвисько Бубка. Так ось, це щеня виявилося рідкісним меломаном: зачувши звуки
музики, воно захоплено завмирало і слухало.
Зважаючи на такий рідкісний факт, М. Голінкін забронював за собакою постійне місце в першому
ряду оперного театру.
На одну з прем’єр прибув поважний гість – верховний комісар Герберт Семюел (це був період
британського мандата). Зрозуміло, з великою свитою.
Гостям запропонували сісти в першому ряду ...по обидва боки від Бубки. Це сам Голінкін дав
вказівку песика не чіпати. А ось його господаря, Алтера Друянова, безцеремонно пересадили в
інший ряд.
Коли завіса опустилася, і гості бурхливо зааплодували, Бубка в гордій величі вийшов із залу.
Господаря він чекав, прогулюючись перед будівлею театру. І вони разом рушили додому.