прослуховувати Брежнєва, шукати у нього у відчайдушній надії пульс, заглядати в зіниці, ...потім
зажадав для аналізу всі заспокійливі пігулки, які міг приймати в цю ніч генсек, тощо, тощо.
...Насправді академік був спокійний і урівноважений. На слова Медведєва: «Був ще теплий»,– не
відреагував. Але охоронців похвалив, мовляв, зробили все, як треба. Потім запитав: де Андропов?
І пішов вниз.
...Найавторитетніші свідки повідомляють дві несумісні між собою послідовності подій. Згідно
Медведєву, порядок тих, що прибували на дачу був наступним: Андропов – Азов – «Швидка». За
твердженням начальника 4-го управління, все було з точністю до навпаки: «Чазов – «Швидка»-
Андропов.
...З двох головних очевидців, Медведєва і Чазова, правду, на мою думку, говорить Медведєв. ...
Тоді виникає наступне питання: з якою метою спотворює правду Чазов?
Відповідь напрошується наступна: для того, аби відвести тінь щонайменших двозначностей від
імені Андропова, а значить і від себе самого як найближчого політичного союзника майбутнього
генсека... Як би там не було, але саме Андропов був останнім з членів Політбюро, хто бачив
Брежнєва живим, і першим, хто побачив його мертвим. Між цими двома зустрічами лежить
таємниця...
...Як могло трапитися, що на головній державній дачі СРСР в критичний момент не виявилося
навіть занепалого ветеринара, аби надати невідкладну допомогу лідерові держави? Де була вся
медична рать начальника 4-го управління, коли ще теплого Брежнєва безуспішно намагалися
відходити співробітники охорони? Чому на дачі був ліквідований цілодобовий медичний пункт, який діяв раніше?
КАВАЛЕР ДВОХСОТ НАГОРОД, історичний факт
Під час похоронів радянських лідерів несли їх нагороди, приколені до невеликих оксамитових
подушечок. Коли ховали Суслова, п’ятнадцять старших офіцерів несли за труною його ордени і
медалі.
Але у Брежнєва їх було понад двісті! Довелося прикріплювати на кожну подушечку по декілька
орденів і медалей. Це дозволило обмежити почесний ескорт... сорока чотирма старшими
офіцерами.
ДОВЕДЕТЬСЯ ЧИТАТИ СПОЧАТКУ, бувальщина
У вересні 1982-го Л. Брежнєв приїхав до Баку вручати республіці орден Леніна. Телебачення в
прямому ефірі транслювало виступ Леоніда Ілліча на урочистому засіданні.
Брежнєв говорив невиразно, але глядачі допатрали, що замість «Азербайджан» він вимовляє
«Афганістан». Нарешті він сам відчув, що відбувається щось недобре, замовк, потім голосно
сказав: «Це не моя провина... Доведеться читати спочатку».
Виявилось, йому дали виступ, підготовлений зовсім для іншої зустрічі. Помічники терміново
принесли і поклали перед Брежнєвим іншу промову. Телевізійні камери у цей момент показували
зал, який скажено плескав.
ЦЕ ВЖЕ ЗАНАДТО, анекдот
Брежнєв, прикривши обличчя панамою, лежить на чоловічому пляжі санаторію Політбюро.
Підійшла собака і лизнула йому геніталії. Не міняючи пози, Брежнєв ліниво реагує:
– Ну, це вже занадто, товариші!
