художникаілюстратора «Кобзаря» Опанаса Сластіона, опубліковані у 1899 р. в журналі «Київська
старовина». …Погруддя з білого мармуру встановили на території садиби Алчевських, оскільки
міська влада заборонила відкрити пам’ятник у громадському місці.
Втім, довго простояти пам’ятнику не судилося. У тому ж 1899 р. Олексій Алчевський
збанкрутував і невдовзі заподіяв собі смерть. Майно родини продали з аукціону. Новий володар
маєтку купець Шабельський наказав пам’ятник зруйнувати, але Христині Данилівній вдалося його
зняти. Тридцять років він зберігався у родині Алчевських, поки не був у 1933 р. переданий до
Державної шевченківської картинної галереї у Харкові.
Зараз погруддя зберігається у фондах Національного музею Тараса Шевченка в Києві. Ідея
відродити пам’ятник вже неодноразово виникала у харківських істориків, краєзнавців, представників міської інтелігенції (що важливо – і української, і російської, і єврейської, і іншої), бо це насправді красивий об’єднуючий проект. Але він ніяк не міг втілитись у життя. Нарешті, у
вересні 2006 р. благородну ідею підтримав Міжнародний фонд «Україна 3000».
Вже отримано відповідне погодження від Національного музею Тараса Шевченка на створення
копії пам’ятника.
НАДІЙНИЙ І ВІДДАНИЙ ДРУГ, з розвідки А. Афанасьєва «Листи-автографи М. К. Реріха у
відділі письмових джерел Російського державного історичного музею»
Коли Куїнджі звільнили з посади професора і посадили під домашній арешт, Беклемішев
відвідував його, ризикуючи власною кар’єрою.
За спогадами, в останні дні життя Куїнджі Беклемішев був поряд з ним і його учнями.
Багато зробив він і для увічнення пам’яті свого друга. На могилі ...перед нішею
на високому пілоні червоного порфіру, височіє бронзовий бюст Куїнджі роботи Беклемішева.
Мармуровий портрет Куїнджі, виконаний Беклемішевим, зберігається в Державному
Російському музеї.
На жаль, літератури про В. О. Беклемішева в даний час не існує.
ПОЕМА ПРО ПОЛЮВАННЯ НА КАЧОК, з жартівливого послання М. Реріха В. Беклемішеву
від 14 липня 1899 р.
Худогу именитому,
Болярину Владимиру,
Ревнителю, рачителю
Российскаго художества,
Лепных подобий здателю
На празднике святом
Палаты оружейничей,
А терема иконнаго,
Изограф дела травнаго,
Меньшой Архипа братии
Со всяцем пожеланием
Благим челом я бью.
......................................
Скажи, боярин набольший,
Зачем потехой красною,
Утехою охотою,
Забавиться не стал?
...................................
Гремит в соседнем озере
Стрельба не хуже нашего,
Шныряют одурелыя
Чирята, кряквы глупыя
Свистят высоко крыльями –
Жестокая, свирепая –
Веселая пора!
Зачем у нас Вы не были,
Владимир Александрович?
Я ждал Вас крепко, думалось
Не заняты ли Вы?
Здоровы ли? А если
По спесивости, по лиху
Не приехали – не дай Вам
Бог хорошаго.
Всем присным Вашим кланяюсь
Низенько, с имянинником
Их поздравляю я.
...............................................
Ваш богомолец преданный,
В приятельстве изведанный
Изограф Николай
(В мире Рерих).
