голос: «Неділя Твоя, Христу Спасе, янголи співають на небесах, і нам дозволь чистим серцем Тебе
славити. Миттєво зі всіх кінців бараку люди рушили на голос.
Співав священик (Антощенко Л. – авт.) і навіть у відповідному вбранні. На ньому були фелонь з
простирадла і єпітрахіль з рушника...
З великим піднесенням проспівали Великодний канон і стихарі Великодня.
ЗА ЗАСЛУГИ – НАПЕРСНИЙ ХРЕСТ, з статті «Єпископ Марійський Леонід (Антощенко)»
У 1911 році отцю Леоніду доручили будівництво храму Пекінської місії в Петербурзі... З
почесною справою отець справлявся успішно: вже до осені того ж року було збудовано нижній
храм в ім’я Архістратига Божого Михайла... Після молебню віруючі, на знак визнання заслуг о.
Леоніда, подарували йому золотий наперсний хрест з прикрасами.
14 серпня 1913 року єпископ Інокентій освятив престол на честь Різдва Христового у верхньому
храмі місії, а до 1914 року спорудження церкви і прилеглих до неї будов було завершено
повністю.
Свідоцтвом довіри до ієромонаха Леоніда (Антощенка) були й інші відповідальні доручення: 3
серпня 1913 року він освячував каплицю в ім’я Спаса Нерукотворного на території Московського
подвір’я Пекінської Духовної місії, а 18 жовтня 1914 року тут же брав участь в освяченні храму.
Одним з завдань стало будівництво в 1915-1916 рр. церкви в Харбіні, де також перебувало
подвір’я Пекінської Духовної місії. Проте унаслідок революції, що розпочалася в Росії, ця робота
не була завершена.
З грудня 1912 року при Петербурзькому подвір’ї діяла церковнопарафіяльна школа, де ієромонах
Леонід проводив з людьми пастирські бесіди, займався з ними церковним співом. При подвір’ї
були влаштовані також притулок для китайських дітей, що навчалися в Петербурзі, довідкове
бюро для тих, хто відправлявся на Далекий Схід, школа півчих, книжковий склад з китайськими
книгами і бібліотека. Тут же розташовувалося «Товариство тверезості», діяльність якого була
особливо важливою у зв’язку з тим, що Подвір’я знаходилося в районі «за перевагою з робочим
населенням; пияцтво, розпуста, неуцтво та інші темні явища... указували на необхідність розвитку
релігійно-просвітницької діяльності».
РОЗСТРІЛЯЛИ НА РІЗДВО, з статті «Владика Леонід» на інтернет-сайті mari.eparhia.ru
Прибувши до Марійської республіки, владика Леонід поселився при церкві Різдва Пресвятої
Богородиці в с. Семенівка, поблизу м. Йошкар-Ола. Тут його і заарештували 21 грудня 1937 року.
На час слідства владика кинули до міської в’язниці.
22 і 27 грудня відбулося два допити. Винним він себе ні в чому не визнав.
29 грудня 1937 року трійка НКВС засудила владику Леоніда до розстрілу. Вирок було виконано в
день свята Різдва Христового.
ГІПСОВА «ШУБА» ДЛЯ АНТОЩЕНКА, з кореспонденції О. Одноколенка «Монументально»
Усе змішалося в майстерні народного художника Росії Андрія Ковальчука... Бог смерті Танат став
плішивим дідуганом і тепер відпочивав, спершись на розкинуті крила. Крізь погляд інквізитора
летів назустріч минулим перемогам Бронзовий Вершник – генерал Єрмолов. І прокидався
змучений баченнями Гоголь, і безсоромна дочка Єви виробляла еротичні па з позолоченим
яблуком, ...а герцогиня Альба – в черговий раз намагалася спокусити Франсиско Гойю.
Але той дивився в простір – туди, де ще тільки зароджувалася приваблива потворність «Капрічос»
і де майбутній академік Іван Губкін, який став для нафтовиків таким же символом,, як Ленін для
комуністів, пильно видивлявся контури Самотлора, навіть не підозрюючи, що на початку третього
тисячоліття баррель передбаченої ним великої нафти коштуватиме сто тридцять доларів, а то й
дорожче.
...В цей час форматори одягали в гіпсову «шубу» скульптуру Леоніда Антощенка – єпископа
Марійського, розстріляного під Різдво 1938 року. Пам’ятник буде поставлено в Йошкар-Олі. А
поруч копошилися мамонти...
Все змішалося в майстерні скульптора. Справа звичайна.
НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ МАРІЙ ЕЛ, з замітки П. Протасова «Леонід Маркелов
запропонував пересунути день міста»
На площі Оболенського– Ноготкова в Йошкар-Олі пройшла церемонія офіційного відкриття і
освячення пам’ятника єпископові Марійської єпархії священномученикові Леоніду (Антощенко), в
якій взяли участь керівники республіки і члени уряду, представники громадськості і парафіяни.
Звертаючись до присутніх, президент Леонід
