КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Алексеенко Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

десятиліття (1907-1917) незмінно

очолював бюджетну комісію. Його з повним правом можна назвати попередником нинішніх

депутатів-«бюджетників», які успішно взаємодіяли з урядом у всіх складах сучасної російської

Думи, включаючи й найбільш політично заангажований (1995-1999).

Алексєєнко більшу частину життя провів у Харкові, де служив професором фінансового права, а

потім – ректором місцевого університету. Потім був піклувальником навчальних округів у Казані

й тому ж таки Харкові. Незважаючи на наукову кар’єру, він зміг налагодити цілком поважні

відносини з чиновниками мінфіну, які недолюблювали «теоретиків».

Алексєєнко помер в дні Лютневої революції 1917 р. Йому пощастило не застати крах російського

парламентаризму – слабкого, але все-таки такого, що відбувся.

Примітний факт: коли, в основному, з депутатів формувався Тимчасовий уряд, то довго не

вдавалося знайти компетентного кандидата на пост міністра фінансів, бо головний думський

експерт з бюджетних питань був уже в могилі. В результаті довелося призначити дилетанта

Терещенка, відомого хіба що більшим багатством і двома хобі: балетом і участю в

антимонархічних змовах.


ЙОГО КАНДИДАТУРУ ЗЕМЛЯКИ ОБГОВОРЮВАЛИ ПЕРШОЮ, з дослідження В.

Лазебника «Почесні громадяни Дніпропетровська»

Безумовно, займаючи високі пости в державі, земляки допомагали місту вирішувати складні й

серйозні питання розвитку. І Алексєєнко, і Родзянко, і Урусов сприяли вирішенню питання про

необхідність будівництва залізниці Мерефа – Херсон, що мало величезне економічне значення, а

також побудові другого залізничного мосту через р. Дніпро з пристосуваннями для кінного й

пішого руху. Завдяки їм сприятливо розв’язалася проблема обміну землі з тюремним відомством і

переносу в’язниці й арештантських рот за межі міста.

Крім загальних заслуг, кожний з них мав і особисті. Першою обговорювалася кандидатура М. М.

Алексєєнко.

… Імена почесних громадян міста заносилися на мармурову дошку, яка висіла на стіні залу

засідань міської думи. Восени 1917 р. фракція більшовиків т. зв. «соціалістичної думи» зажадала

скасувати постанови про обрання пойменованих на дошці осіб почесними громадянами міста, а

дошку зняти й передати до музею.

28 вересня дума обговорювала це питання на своєму засіданні. Від імені фракції більшовиків

виступили п. Ройзман, Гопнер, Хавський, які зажадали від присутніх «виставити до ганебного

стовпа» всіх почесних громадян міста, а дошку зняти, тому що перераховані на ній імена

«ображають» працюючих у думському залі депутатів-гласних.

Із заявою більшовиків не погодився міський голова В. І. Осипов.

– Для мене, – сказав він, – ця дошка є цілою епохою, на якій написана історія міського

самоврядування. І яку б Ви постанову не внесли, Ви ніколи цієї епохи з історії не викреслите.

Добродії, не замайте епоху, залишіть висіти цю дошку, вона нікому не заважає.

Пропозицію поставили на голосування. З 66 чоловік, які знаходилися в залі, у голосуванні взяли

участь 46 (23 – «за», 6 – «проти», 17 – «утрималися»). Пропозиція була прийнята.

Дошку зі стіни зняли, десь у вихорі революції й громадянської війни вона загубилася. Знайти її

сліди у фонді музею не вдалося.

Зате збереглася пам’ять про тих, чиї імена були на ній викарбувані. Всі вони й сьогодні

залишаються першими почесними громадянами нашого міста.

А у фонді наукової бібліотеки Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницкого

зберігаються унікальні книги з автографами М. Алексєєнка.