західноєвропейської літератури. Найважливіший твір Фелінського, – трагедія «Барбара Радзивіл»
– писалася в Осові, Воютині (де жила мати), а потім у Волосові. Її переклали німецькою і
французькою мовами, з успіхом ставили на сценах західноєвропейських театрів. У нашому краї
творчий доробок митця значно зріс, до самого ж письменника прийшло визнання європейського
рівня.
23 лютого 1820 року у розпалі роботи, оточений любов’ю учнів та повагою колег і земляків, він
передчасно помер від апоплексичного удару.
Г. Олізар і губернатор Волині Б. Гіжицький стали опікунами вдови і дітей, що сприяло
поліпшенню їх матеріального становища. Крім того, Г. Олізар взяв на себе турботи про маєток у
Волосові, підготував і видав двотомне зібрання творів Фелінського. На форзаці другого тому
розміщена репродукція духовного заповіту автора: «Пишаюся тим, що я волинянин. Мені приємно
заявити вголос, що в той час, коли інші письменники займалися науками монархів, я винний у
тому, що займаюся народом, серед якого живу і якому першому присвячую свою працю. А.
Фелінський. Року 1815. Дня 8 квітня – у Волосові».
У Коростишеві, на мальовничій скелі по правому березі річки Тетерів, де любив відпочивати автор
«Барбари Радзивіл», залишився напис його прізвища – Felinski – за розпорядженням Г. Олізара
вибитий на камені.
ПОЛЯКІВ НАЗИВАВ ВІЛЬНИМ НАРОДОМ, з розвідки Я. Тазбіра «Хрестоматія перед судом
нащадків»
У хрестоматію потрапили навіть ті фрагменти «Барбари Радзивілівни» Алоїзія Фелінського, які
колись так обурили великого князя Костянтина.
Нагадаємо, що ще 1821 року влада заборонила ставити цю п’єсу і заборона зберігалася до самого
кінця російського владицтва. Та й важко з цього дивуватися, якщо Фелінський постійно називає
поляків «вільним народом», а Вежбовський з явним задоволенням це передруковує.
Не випадково було й те, що в хрестоматії зайняли багато місця звіти з різних сеймів, на яких
монархові нагадували, що «ми тебе ...вільними голосами королем вибрали». У виголошених там
промовах постійно звучить нагадування про те, які «великі свободи» одержали поляки.
СПЛУТАЙ ПОЛЬЩІ ПЛАНИ, пародія на «Гімн до Бога про збереження свободи» А.
Фелінського і А. Горецького, яку приписують В. Антоновичу
Боже, столь долгие годы терпевший
на земле Польшу на всеобщую беду,
каравший ею Западную Русь и Украину
и доведший нас до крайнего бедствия,
возносим пред Твоим алтарем молитву:
дай ей поскорее последний конец (гибель).
А если Польша захочет снова подняться (двинуться),
чтобы снова хозяйничать в Западной Руси,
то просим Тебя, Господи, спутай ее планы,
чтобы она послеэтой мысли пропала навеки;
будет уже нам возносить об этом молитвы,
дай ей поскорее последний конец.
